Прийом проти лома

Після того як прикуті до вікових сосен люди перестали бути перешкодою для найманих лісорубів, члени громадської організації «Зелений фронт» знайшли інший спосіб порятунку харківського Лісопарку. Разом з ученими–добровольцями вони обстежили фактично весь старовинний лісовий масив і знайшли чотири куточки природи, які завдяки своїй унікальності можуть сміливо претендувати на статус заказників. Якщо до результатів цих досліджень прислухаються місцеві депутати, то понищений з усіх боків ліс, можливо, вдасться врятувати хоча б частково. Чиновники–екологи своє «добро» на рятівний проект уже дали.

Вхід iз бензопилами суворо заборонено

Жорсткість забудовників та браконьєрів, які продовжують безупинно нищити харківський Лісопарк, змусила «Зелений фронт» шукати альтернативу відкритій боротьбі з цим непоборним злом. Варіантів порятунку було запропоновано чимало, проте обрали, як тоді здавалося, найскладнiший і найутопічнiший. Уявити, що зоологи, біологи та дендрологи з харківських вузів захочуть пішки обстежити більш ніж 2 тисячі гектарів зеленого масиву, «порізаного» яругами та рівчаками, було й справді непросто. Тим більше що за титанічну роботу «Зелений фронт» не міг заплатити добровольцям жодної копійки. «Спочатку в цієї ідеї знайшлося чимало скептиків, — поділився спогадами заступник голови «ЗФ» Олег Перегон. — Стороннi люди говорили, що, не маючи грошей і навіть скромного банківського рахунку, волонтерська громадська організація не може осилити такий проект. Вони наводили приклад відкриття інших заказникiв на укладання наукових обґрунтувань і клопотань, за якими було витрачено десятки тисяч бюджетних гривень. Проте любов харків’ян до природи виявилася сильнішою за гроші».

Добровольці від науки і справді знайшлися. Підтримали ідею й харків’яни без спеціальних дипломів, відгукнувшись на заклик «Зеленого фронту»: попрацювати волонтерами. Для них науковці провели кілька пізнавальних семінарів, пояснивши, на які види рослин, тварин і птахів слід звернути особливу увагу. Рiч у тiм, що ареали червонокнижних представників флори і фауни, а також багатовікові дерева, які самі по собі є природними раритетами й охороняються законом, можуть врятувати і себе, і ліс. Для цього достатньо їх знайти і сфотографувати, описавши цей факт за всіма правилами облаштування заказників. Після цього чиновники будуть змушені дати «добро» на бодай «зональний» порятунок харківського лісового масиву. Принаймні таку можливість гарантує вітчизняне законодавство.

Робота тривала майже рік. Розбившись на невеликі групи, добровольці крок за кроком обстежували сотні гектарів лісу. Нерідко поверталися ні з чим, проте, не втрачаючи надії, знову виходили на пошук унікальних куточків природи. Зрештою, за допомогою GPS — навігаторів, на основі зібраних даних, ботаніку Наталії Сандахмедовій та зоологу Єгору Яцюку вдалося створити карти поширення у Лісопарку рідкісних видів рослин і тварин. Об’єднавши ці мапи в одну, фахівці й зробили висновок, що в Лісопарку необхідно створити одразу чотири заказники, яким активісти вже дали попередні назви — «Білгородська лісова діброва», «Зенітна діброва», «Діброва з орхідеями» і «Діброва воїнів–визволителів».

Результати проведених досліджень надiслали до державного управління охорони навколишнього середовища в Харківській області, звідки днями надійшла позитивна відповідь. Тобто чиновники дали «добро» на створення у Лісопарку всіх чотирьох природних зон, які захищатимуться від лісорубів та віп–забудовників законом. Але попереду головна битва за Лісопарк — сесія обласної ради, де й вирішать остаточно долю майбутніх заказників.

Дуб — «фенікс», що приносить удачу

Зараз харківський Лісопарк уже вщент порізаний довжелезними парканами, за якими з непристойною швидкістю ростуть особняки місцевої еліти. Шансів, що цей зелений масив і надалі залишатиметься місцем відпочинку харків’ян та мешканців прилеглих до обласного центру сіл, із кожним роком залишається все менше. Саме тому спроба «Зеленого фронту» гарантовано закріпити за «простим людом» бодай червонокнижні ареали природи нагадує рятівне коло у мить повної безнадії. Врятовано ж може бути чимало, бо ліс сам захищає себе власною унікальністю. Учасники проекту просто науково її підтвердили.

Ботанік, викладач ХНПУ імені Сковороди Юрій Бенгус показує шість 100–літніх дубів, що в якийсь казковий спосіб посеред лісового масиву вишикувалися в чітко окреслене коло. На перший погляд, це диво здається рукотворним, але навіщо лісничим знадобилося висаджувати дерева саме в такий нетривіальний спосіб? Виявляється, автором цього дива є сама природа. Точніше старезний тисячолітній дуб, який «вирішив» жити... після власної смерті. «Дерево, мов фенікс, відродилося, — каже Юрій Бенус. — Його зрубали, а воно все одно пустило нові пагони. У результаті замість одного дуба виросло одразу шість. Кожному з них — по сто років, але відстань, на якій вони розташовані один від одного, дозволяє припустити, що їхнє спільне кореневище перетнуло тисячолітній рубіж».

«Дубове коло», за харківською легендою, має чудодійну властивість,бо місце боротьби старезного дерева за власне життя насичується чудодійною енергетикою. Той, хто в ньому постоїть якийсь час набереться сили, здоров’я і стійкого спротиву зовнішнім обставинам. І навпаки, якщо людина такому дереву зашкодить, то лиха не оббереться довіку. Тому біологи радять усім майбутнім забудовникам i браконьєрам обов’язково взяти цю інформацію на замітку.

Цікаво, що «дубові кола» ростуть на території потенційного заказника, якому учасники проекту дали назву «Діброва воїнів–визволителів». На цій ділянці Лісопарку в роки Другої світової війни пройшли жорстокі бої за Харків, тому навколишня територія вщент порита окопами, на стовбурах дерев подекуди не заросли сліди від куль. Тут же є і дві могили полеглих радянських солдатів. Вiдтак заказник має для міста не лише екологічне, а й історико–культурне значення і в перспективі може стати цікавим туристичним об’єктом. До того ж у цьому районі лісового масиву екологи під час своїх експедицій знайшли ареали проживання червонокнижних кажанів і найбiльшого в Європі жука–оленя. Тож депутатам, які вирішуватимуть долю заказника, буде непросто відмахнутися від наведених аргументів.

Дика черешня і не окультурена орхідея

Лісопарк після розширення кордонів Харкова давно став частиною промислового мегаполісу. Тому той факт, що на його території й досі можна знайти ареали рідкісних видів рослин і тварин, занесених до Червоної Книги України та Червоного списку Харківської області, вже сам по собі є дивом природи. Тут уціліли дібровні тюльпани, весняні первоцвіти, дикі черешні, надзвичайно рідкісні лісові орхідеї, знаковий для національної культури барвінок, а також 200—300–літні дуби, що мають величезну цінність для збереження генофонду природних дібров. Учасникам проекту вдалося знайти і дуб — ровесник Харкова, що може стати цікавим об’єктом окремого екскурсійного маршруту. А також десятки видів рідкісних птахів, що після знищення лісового масиву будуть змушені шукати нові притулки. До речі, разом iз жуком–оленем у Лісопарку прижився не менш «раритетний» жук–носорог, занесений до багатьох природоохоронних списків та червонокнижних видань.

Проте, на жаль, були зафіксовані й втрати. Скажімо, в Лісопарку більше не росте черемша, яку раніше знаходили одразу в кількох місцях. Можливо, ця красуня «передумала» викинути цвіт через природні особливості теперішнього клімату і згодом з’явиться знову. Але не виключено, що її остаточно «добили» апетит браконьєрів і загальні проблеми понівеченого лісового масиву. «Саме тому на сьогодні можливо лише два варіанти розвитку подій: або створення в Лісопарку заповідників, або подальше його нищення забудовниками, — каже координатор «Зеленого фронту» Василь Рудаков. — Третього, на жаль, не дано, тому що наша влада не цінить це унікальне рекреаційне джерело для відпочинку та відновлення здоров’я. У неї немає бажання зберегти Лісопарк для майбутніх поколінь».