«Запит розглянуто. Відповідь Леоніду Грачу надано наприкінці минулого тижня», — відзвітували «УМ» телефоном iз ГПУ. Поки нардеп ознайомлюється із текстом (обіцяв оприлюднити сьогодні), кількість прихильників вірша Юрія Винничука «Убий пі...са» росте, його перекладають російською та англійською, він викликає дискусії та суперечки: чи варто розглядати це творіння як гомофобний текст, чи варто ним так захоплюватися, зважаючи на низький художній рівень. Сам «винуватець» відмежовується від усіх звинувачень, пояснюючи, що лайливе «пі...с» немає ніякого відношення до сексменшин. На захист письменника постав Український центр Міжнародного ПЕН–клубу, який «закликає органи влади припинити політичні переслідування в Україні, обмеження свободи слова та втручання в літературно–мистецьку діяльність».

Спершу свою постановку шекспірівської «Міри за міру» Російська драма анонсувала як «Вісім рядків про властивості пристрасті». І буквально в переддень прем’єри назву спектаклю змінили на «Цинічну комедію». Цинізму в п’єсі — її називають однією з найскладніших у творчості Вільяма Шекспіра — справді вистачає. Як персонального, так і загального. «Про що вистава?... Про пристрасть і владу, про пристрасті влади, і про те, що у владі багато бруду, — так анонсує «Цинічну комедію» художній керівник театру Михайло Рєзнікович. — Про те, що ... коли «распалась связь времен» людину вже не зібрати, про страшне словечко в житті країни, покоління, людини: «пізно»...»

Сьогодні — останній день подання номінантів на Нобелівську премію в галузі літератури. До цього дедлайну Нобелівський комітет iз літератури при Шведській академії отримав від України номінацію нашого співвітчизника на найпрестижнішу світову нагороду. Лист, надісланий від Національної академії наук України за підписом її президента Бориса Патона, відправили в недалеку путь у середу, а на вихідні ініціатор подання доктор філологічних наук, професор Інституту філології Київського національного університету ім. Шевченка Павло Рудяков отримав підтвердження, що документ дійшов до адресату. «Офіційно висунула Національна академія наук в особі Бориса Патона. Ініціативу висунули ми — в жовтні на вечорі, присвяченому 100–річчю літературної діяльності Іво Андріча, єдиного нобелівського лауреата з Балкан», — розповів «УМ» Павло Рудяков.

Через три місяці потому, як держава пишно відзначила 1000–ліття Софії Київської, директора заповідника, що опікується цією пам’яткою вже 12 років, Неллі Куковальську знімають iз посади. Міністерство культури достроково розірвало контракт iз пані Куковальською без будь–яких видимих причин. Комусь зі «своїх» знадобилася більш престижна, «красива» посада, особливо ж з огляду на ще не повністю освоєні кошти міжнародних донорів та держбюджету, які було виділено до тисячоліття храму?

«Зачистка» директорів найпрестижніших музеїв столиці відбулася раптово і чомусь нагадала обвал долара у грудні 2008–го. Лише за два дні, 25 та 26 січня, з’явилися повідомлення про відставку керівників Національного художнього музею, Музею Шевченка, заповідника «Софія Київська», Музею архітектури та побуту в Пироговi. Перед тим, 22 січня, було змінено керівництво у Національному заповіднику «Києво–Печерська лавра». Не для всіх відставок знаходяться мотиви, тому вони відбуваються без пресового розголосу, не коментуються міністерством і не знаходять відображення на міністерському сайті. Начебто це звичайне, рутинне явище.