Швидше б, швидше!.. Катерини, святого апостола Андрія, а тоді Наума (що «наводить на ум»), великомучениці Варвари, Сави («було б тобі не варварити й не савити, а було б тобі мички прясти»), святого Миколи Мирлікійського — охоронця жінок і мандрівників, та ще 22–го — зачаття праведною Ганною пресвятої Богородиці... Швидше проминути–промчати ці куці грудневі дні, коли охляле сонце, завершуючи свій старий цикл, повзає над самим обрієм, уже не даючи поживи всьому живому й безжально збиваючи наші ритми, — і вирватись на простір, на нову живлющу енергію та нове благодатне коло, що вивершиться таїною Купала. Тому–то в цьому грудні маємо стільки свят–забав (а це ж час посту) — аби протистояти темним силам, які так і сунуть зусібіч. А молодюсіньке сонце вже чекає, аби народитись і явити нам свою цілющу силу, й стрепенути–оновити світ — для розквіту, для буяння і плоду, бо такий предвічний закон земного життя.
Я люблю цю очисну й таємничу пору завершення старого року і початку нового. Стільки роїться сподівань, стільки озивається глибинних порухів — на нове бачення, нову якість, нові відкриття й осягання. Все у світі раптом із буденного стає святковим, із звичайного — чарівним, із відомого — невідомим. Яка ж вона велика — сила віри!..
Певно, ще з дитинства ця пора для мене — казково–прекрасна. І передчуття великого свята й великих змін хвилюють понині. А починалося те свято для нас 6 січня: ледь дочекавшись, коли перевалить за полудень, ми, дітлашня, рушали по селу з калачем у білій хустинці — кожен ніс своїм родичам «вечерю». «Будьте здорові зі святим вечором! Просили тато й мама на вечерю, і я прошу...» Отак випалиш урочисто й поважно, а тоді вже заінтриговано позиркуєш, яку ж то смакоту і які подарунки кладуть хазяї у твою хустинку?
А як обійдеш увесь чималенний сільський рід — нітрохи не втомившись! — тоді якраз і колядницькі гурти рушать від хати до хати. І ти вливаєшся в їхню завзятість — відгониш нечисть–темінь, тренуєш голос на всі попередні роки, славиш Різдво, попереджаєш під сяючими вікнами осель, що у кожного пана–господаря буде сьогодні гостювати Діва Марія з Ісусом Христом. І так тобі від того гарно–прегарно! І ти не зауважуєш, як пашить на морозі твоє обличчя — так само, як у твоїх друзів–колядничків, а над хитливими дитячими голівками в’ються–літають небесні ангели–охоронці...
А потім ще будуть щедрівки, буде Маланка, яка «вчора ізвечора пасла два качура», а тоді мила в ставку ложки–тарілки й необачно замочила свій біленький фартух; а за Маланкою–господинею настане старий Новий рік — прийде отой святий Василь, що побудить ранесечко весь хлопчачий народ і поведе із собою по хатах та нивах засівати житом–пшеницею і всякою пашницею: на добро й здоров’я і на Новий рік, аби родило–плодилось краще, ніж уторік! І слова пісень десь беруться–вихлюпуються з наших вуст самі собою, бо ніхто нас їх не вчив, а просто текла ріка життя, і ми, малі, були її краплинками.
А в мене виснується свій сюжет — дівчачий. Спогад про той новорічний передсвіт буде гріти душу все життя — бо хіба ж таке забувається? І згодом ще й виллється в Слово.
«Далекий спогад, що ізнов приходить із білим снігом, із колючим вітром, і оживає мій дитячий подив перед великим і незнаним світом... Рядно соломи і коцюбка в мами: «Ходімо, доню, наш садок будити». І я зі сну тремтливими губами цілую ті різдвяні оксамити городу у снігах і темінь–тиші, — а мама йде, мені сліди лишає, і зірка нам з небесного узвишшя щось таємниче й гарне повідає. Запалюємо дідуха, і мама коцюбкою торкається до вишні, і сливи, й груші... Й тихими словами рече наказ їм: «О дерева пишні, вставайте, прокидайтеся, не спіте, плоди солодкі літечком родіте!» Так тричі... Я, вчарована тим дійством, тамую подих — не злякати б душі дерев... Так по–чаклунськи світить місяць, і ворушиться, мов сміється, груша. Усе — живе, все слухає і чує, усе вбирає в себе ніч різдвяну і по–своєму таїну святкує... Дідух згорів. Якась врочиста мама підходить і мене, малу, за руку бере, — рука її шорстка й гаряча; в сусідів теж вогонь; ранкові звуки сильнішають — і я ті звуки БАЧУ. І бачу, як у сні зітхає слива, як зорі літо нелегке пророчать, — і щось в мені високе й нелякливе уперше небу помолитись хоче...»
А вже по Василю, втомлені від біганини, співів та ігор, обдаровані подарунками, а дехто із щасливчиків — навіть грошима (на них у родині була окрема стаття — дитяча), дочекаємось, як на Йордана (а в нас на Вінниччині казали «Горданя») урочисто освятять біля церкви воду та проженуть колядку, бабахнувши із рушниць по білих голубах — але не вбиваючи їх, і мама скаже сумовито–вмиротворено: «Ось і по Різдві, діточки. Тріщи, морозе, не тріщи, та вже минулись Водохрещі. Тепер треба братись до роботи — бо до весни йдеться...»
7–8 січня, Київ, селище «Мамаєва слобода»
Народні гуляння, ярмарок майстрів, частування козацьким кулішем та запеченим на вертелі стокілограмовим кабаном, дегустація традиційних хмільних українських напоїв. О 16:00 у суботу — відкриття фестивалю «Країна Мрій Різдвяна» за участю колективу «Божичі» та гурту «ВВ».
8 січня, Переяслав–Хмельницький, Музей народної архітектури та побуту
Фольклорне свято «Різдвяне дійство». Тут ви побачите, як готується Різдвяний пряник «Бариня», почуєте спів переяславських колядників, побуваєте на святковій відправі у церкві святого Георгія, де освячують велетенського Дідуха, та потанцюєте під звуки пилиповецьких музик на базарній площі.
7 січня, Львів, Музей народної архітектури та побуту
Фестиваль «Спалах Різдвяної звізди», який відроджує традицію виготовлення великих Різдвяних звізд (1,5—2 м). Тут можна буде стати учасником вертепних дійств, долучитися до гурту колядників, приміряти вертепні костюми. Тут же відбудеться презентація Різдвяних звізд, які цьогоріч брали участь в офіційному відкритті ялинки у Ватикані. 8 січня на центральних вулицях міста відбудеться святкова хода звіздарів, колядників та учасників вертепного дійства. На сцені перед Львівським театром опери та балету протягом 8–9 січня триватиме фестиваль вертепів.
9 січня, Івано–Франківськ, Вічевий майдан.
Святковий концерт «Різдво у Франківську» розпочнеться о 15:00. Під вечір (о 17:00) розпочнеться Різдвяна містерія «Радуйся, Земле! Син Божий народився!».
14–15 січня, Луцьк, Театральний майдан
Етнофестиваль «Різдво у Луцьку». У програмі — різдвяно–обрядові дійства, колядки, щедрівки, дегустація медів та напоїв, частування традиційними різдвяними стравами, виставки, конкурси, розваги, різдвяні вечорниці, а також святковий ярмарок.
15 січня, Тернопіль, Театральний майдан
Парад вертепів, різдвяний концерт, а також виставка шопок, яких буде більше двадцяти. Якщо дозволить погода, то експозиція шопок діятиме кілька днів.
Як би хто не ставився до 8 Березня, настання весни й любові до жінок ніхто не відміняв. І чотири вихідні з цього приводу в людей уже на носі. А що може бути кращим відпочинком і подарунком, до речі, ніж подорож. «УМ» склала орієнтовний тур-лист, де і за яку ціну можна провести святкові вихідні. >>
Чи не з перших днів весни перед кожним чоловіком постає питання, що ж подарувати коханій, мамі чи колезі у Міжнародний жіночий день. Кожен хоче виділитись, приємно здивувати оригінальністю подарунку та підібрати саме те, чого бажає жіноча душа. >>
Це варто спробувати хоч раз у житті! На заздрість усім, хто в мороз боїться вилізти з теплої шуби, хто злякано тупцює біля ополонки, широкими очима дивлячись на тих, хто заходить у воду. Журналiсти «УМ» цього року пiшли купатися на Водохреще в Гiдропарк. >>
У Санта Клауса нині — гаряча пора. Цими днями «найноворічніший» дідусь планети вирушає з рідного лапландського міста Рованіємі у свою щорічну навколосвітню подорож. Запрягає в сани вірного помічника — оленя на ім’я Рудольф Червоний Ніс, завантажує подарунки... Замовлення на них Санта збирає з кінця листопада. >>
Стараннями передусім наділених владою авантюристів сталося так, що за право представляти інтереси Святого Миколая в Україні впродовж останнього десятиліття неодноразово спалахували непримиренні конфлікти. >>
Багато хто знає, що відбулося майже 2000 років тому. Утім за стільки років на первісний сенс свята нашарувалося стільки нових тлумачень і видозмін пасхальних звичаїв, що межа між християнським і язичницьким ледь не стерлася. Тож «УМ» дізнавалася, що саме відзначаємо у свято Воскресіння. >>
