Зразкові нари й 900 грн. зарплати

Чутки про те, що Юлія Тимошенко відбуватиме присуджений термін покарання у Харкові, вперше з’явилися ще восени. Тоді ж стала відома і причина такого вибору: в Україні немає тюремних «апартаментів», призначених для високопоставлених жінок. А Качанівська колонія, що міцно утримує статус зразково–показової ще з радянських часів, очевидно, виявилася найбільш прийнятною для такої місії. Вона «славиться», перш за все, двома речами: тут утримують сімнадцятьох жінок–довічниць, на спільному рахунку яких — майже півсотні убивств. А ще тим, що має камери по 10—15 ліжок з окремим санвузлом. Остання «європейськість» — особлива гордість Качанівки, бо раніше жінок утримували в казармах на 50—100 осіб.

В адміністрації колонії кажуть, що готові прийняти у себе саму ЮВТ, але якихось виняткових апартаментів для неї не готуватимуть. «Особливих кімнат у нас немає. Умови, як самі бачите, добрі, але однакові для всіх, — прокоментував ситуацію начальник виправного закладу Іван Первушкін, а заодно розкрив кілька особливостей тюремного «протоколу». Усіх засуджених до Качанівки привозять чомусь лише в понеділок, після чого два тижні вони перебувають на карантині. За цей час персонал вивчає стан здоров’я новеньких, особливості їхнього характеру, професійні навички.

Останні — предмет особливої уваги: колонія заробляє на своє життя в основному сама, тому в її стінах працюють усі. Більш тямущі жінки шиють одяг (у тому числі й для міліціонерів), менш кваліфіковані — мішки. Як альтернативу можуть запропонувати роботу будівельника, прибиральниці, чорноробочого на кухні. Птахівниці тут теж є, але з різним рівнем польоту — одні доглядають качок на господарському дворі, інші — пестять золотого фазана у клітці та різну пернату екзотику, що живе в Зимовому саду — місці психологічної реабілітації засуджених.

Що саме обере для себе Юлія Володимирівна, якщо справді потрапить у Качанівську колонію й фізично зможе осилити бодай одну із цих професій, наразі сказати важко. Але вже зараз очевидно — більш заможною людиною після свого звільнення вона не стане. Левову частку зароблених коштів жінки змушені платити за власне утримання у цих стінах, а те, що залишається, витрачають у тюремному магазині на речі першої необхідності — предмети гігієни, чай, каву, цукерки. Отоваритися тут можна лише раз на місяць у порядку чітко встановленої черги. Зарплата невелика — в середньому 900 гривень на місяць плюс невеликий доважок за роботу по домовленості.

Усім ув’язненим видають однакову форму, обов’язковий атрибут якої — хустина на голові з ретельно підібраним волоссям. Але така жорстка уніфікованість не заважає жінкам стежити за своєю зовнішністю: навіть качанівські довічниці «носять» чепурний макіяж. Серед елементів сучасної цивілізації в колонії є також справжній тренажерний зал для фітнесу, а також немає ґрат на новеньких пластикових вікнах у кімнатах. Власне, камер у традиційному розумінні цього слова тут теж немає: вони нагадують чимось блоки у добре відремонтованому гуртожитку, лікарні чи піонертаборі, де є окремий туалет iз душем і тумбочка біля кожного дерев’яного ліжка, застеленого світлим простирадлом. Словом, якщо до Качанівки навідається європейська комісія перевірити умови утримання Юлії Володимирівни за гратами, від жаху ніхто з контролерів не знепритомніє. Можливо, тут ще і не стовідсоткова Європа, але вже і не страшний радянський концтабір.

Але попри всю зовнішню пристойність, режим у цій колонії досить жорсткий: підйом о 5:15 ранку, сніданок, перекличка, робота. Лише після вечері жінки отримують право на вільний час. Займаються, хто чим може: вишивають, читають, грають у шахи, волейбол, дивляться телевізор. Уся територія колонії обнесена триметровим парканом із колючим дротом, тому втекти практично неможливо. За всю історію зробити це вдалося лише одній жінці у 70–х роках минулого століття, яка вийшла на волю через господарські приміщення. Правда, ненадовго.

Загоїти душевні рани тут можна у невеликому храмі, збудованому кілька років тому самими ж ув’язненими. Щопонеділка і по великих святах відправити богослужіння приїздить батюшка з Харківської єпархії.

У Качанівській колонії є і свої «унікальні» жінки, до яких часто приїздить преса. Наприклад, найвища в усій виправній українській системі молодиця, що має більш ніж двометровий ріст. Громадянка Ірану, засуджена за вбивство свого київського шефа, і бабуся, яку дідько поплутав знищити майже всю свою родину. Якщо ж справдяться прогнози джерел «УМ» і сюди потрапить екс–Прем’єр–міністр, Качанівка прославиться ще більше, адже досі в Україні жодна в’язниця не приймала у своїх стінах жінку такого високого рангу.

ІНША ВЕРСІЯ

Сайт «Обозрєватєль» із посиланням на власні джерела у Службі безпеки України стверджує, що жодних подань на переведення Тимошенко із СІЗО в колонію СБУ не готує. Позаяк, хоч і розслідує справу ЄЕСУ, за якою ЮВТ заарештована вдруге, але жодним чином не впливає на рішення пенітенціарної служби.

ОФІЦІЙНО

У Державній пенітенціарній службі України стверджують, що питання переведення Юлії Тимошенко з Лук’янівського слідчого ізолятора в місце відбування покарання в даний час не розглядають. «Поки питання про переведення її з СІЗО не стоїть», — цитує сайт «Кореспондент» помічника голови ДПС Ігоря Андрушка.