У Запоріжжі, розділеному Дніпром навпіл, придатна для влаштування місць відпочинку берегова лінія перевищує сімдесят кілометрів. Доста — з огляду на ту обставину, що дедалі більше мешканців обласного центру проводять відпустку на морських курортах. Найгрошовитіших, зауважимо, мешканців. Чи не тому запорізькі пляжі не стають привабливішими? Хто лишається відпочивати на берегах рідного Славутича, задовольняється мінімальним «букетом» послуг. І так званий «ненав'язливий» сервіс тоне у вирі згаданої «мінімізації».
За даними міської водолазно-рятувальної служби, сьогодні до прийому відпочиваючих готова лише третина розташованих на території Запоріжжя об'єктів: тільки шість відомчих пляжів, три водні станції, один причал, рятувальний пост приватного підприємства «Укррічбуд». Особливе занепокоєння викликає відмова приватизованих підприємств, у тому числі і великих, від пляжів, якi і досі перебувають на їхньому балансі (шість із них долучилися тільки до робіт з підготовки місць відпочинку до сезону). Міська СЕС виписала приписи, згідно з якими категорично заборонено купатися на пляжах Комунарського району. Однак люди плавають, незважаючи на заборону.
Відсутні впорядковані пляжі у Заводському і навіть Хортицькому районах. У місцях масового скупчення людей немає ні рятувальників, ні бодай рятівних жилетів чи кругів. Однак водні станції видають напрокат човни, різноманітні надувні плавзасоби. Хто рятуватиме людей на випадок біди? Відповідні міські служби акцентують на цьому увагу райдержадміністрації, однак посадовці ніби води у рот набрали. До трагедій ще не дійшло передовсім тому, що літо цьогоріч припізнилося, і пляжі досі не є переповненими.
Майже така сама ситуація на пляжах Північного Приазов'я. У Бердянську, приміром, і досі не всі пляжі одержали паспорти комісії з відкриття оздоровниць. Повторюється ситуація минулого року, коли 1 червня офіційно запрацював тільки пляж №3 на Морській Слободці. За інформацією головного санітарного лікаря Бердянська Миколи Гордієнка, всі пляжі, розташовані у міській зоні, офіційно закриті від... 1973 року! Після тодішнього спалаху холери до сьогодні у Бердянській затоці живе велика кількість (до 50 відсотків) холероподібних вібріонів. На шпальтах місцевих ЗМІ пан Гордієнко якось зізнався, що за більш як двадцять років мешкання у Бердянську він ще жодного разу не ризикнув пірнати у затоці — зазвичай їздить на піщані пляжі знаменитої Бердянської коси. Єдине, що там може «дістати», — так це комарі. Однак з'являються вони пізніше, ближче до осені.
Відпочиваючим варто враховувати і таку обставину: пляжі у центрі Бердянська не для відпочинку ще й тому, що відсутність зливової каналізації відкриває шлях у затоку потокам води після дощопадів, і годі сподіватися на прозорість Азовського моря в районі пляжів №1, 2 чи 3. Із цих міркувань усі 67 оздоровниць курортного міста базуються на узбережжі відкритого моря. А це — майже п'ятдесят кілометрів піщаних пляжів. На яких і рятувальників можна зустріти — на відміну від місць відпочинку обласного центру.