Лідери ЄС Герман Ван Ромпей і Жозе Мануель Баррозу й Віктор Янукович: добрі міни при поганій грі. (Фото Рейтер.)
«Довго засідають. Мабуть, парафували й тепер обдзвонюють євросоюзні парламенти, щоб ратифікували по телефону — хочуть зробити українцям подарунок на Миколая», — вправлялися в дотепності журналісти, нудячись у конференц–залі в очікуванні новин із кімнати переговорів. Зустріч Президента України Віктора Януковича, голови Європейської ради Германа ван Ромпея та очільника Єврокомісії Жозе Мануела Баррозу затягувалася. Про деталі їхнього спілкування можна було лише здогадуватися — цей етап ювілейного, 15–го саміту Україна—ЄС був закритим від сторонніх очей та вух. Хоча принаймні в одному сумніватися не випадало: угоду про асоціацію України з Євросоюзом, про «ось–ось» підписання якої ще відносно недавно переможно звітувала Банкова, сьогодні (тобто вчора) підписано не буде. Про це напередодні однозначно заявили обидві сторони, хоча й без заяв здогадатися було нескладно як із програми саміту, в якій не йшлося про підписання якихось документів, так і з формату засідання — не в Українському домі або іншому схожому залі, де могли б розміститися і делегації, й журналісти, а в президентській адміністрації, яка апріорі не передбачає «урочистостей».
Несподіванок не сталося: угоду справді не парафували, хоча й обмінялися взаємними компліментами й запевненнями у любові та шані одне до одного. І без критики, звісно, теж не обійшлося, причому з обох сторін. Хоча той факт, що Віктор Янукович, як побоювалися деякі скептики, не проміняв саміт із керівниками Євросоюзу на засідання ЄврАЗеС у Москві, звісно, не може не викликати оптимізму.
Коли майже через дві години після запланованого початку пленарного засідання журналістам в АП нарешті увімкнули «картинку», учасники саміту виявилися на диво лаконічними. «Ми підійшли до завершення узгодження тексту угоди про асоціацію (України з Євросоюзом) та готові до підготовки до її підписання для подальшої імплементації», — заявив Янукович. Чим трохи збентежив представників мас–медіа, для яких залишалася лише одна інтрига: заявлять учасники саміту про завершення переговорів щодо угоди чи ні (зважаючи на вимоги України про перспективу членства). Дієслово «підійшли» в цьому сенсі здалося якимось невизначеним.
Утім керівники ЄС усі сумніви з цього приводу розвіяли: «Сьогодні ми можемо публічно заявити про те, що переговори щодо угоди про асоціацію завершено», — заявив президент Євросоюзу Герман ван Ромпей.
Після кількох коротких фраз «пленарне засідання» згорнулося і високоповажна трійця вирушила до конференц–зали — на прес–конференцію. Минуло 10 хвилин, 15, півгодини — а їх високоповажностей усе не було. Даремно журналісти пропустили повз вуха обіцянку Януковича «познайомити» гостей із будинком.
Поки гостинний господар водив ван Ромпея й Баррозу лабіринтом довгих коридорів АП, представники мас–медіа оточили відповідальних за переговори з ЄС від України. Довелося міністрам закордонних справ та юстиції — Костянтинові Грищенку й Олександру Лавриновичу, — віце–прем’єру Андрію Клюєву, заступникові голови президентської адміністрації Андрію Гончарукові та самому голові АП Сергію Льовочкіну, які, зібравшись у гурток, говорили про щось своє, чоловіче, відповідати на запитання преси. Усі вони по–різному запевнили, що вважають саміт успішним, а Льовочкін іще й наголосив: за результатами тривалих переговорів між Президентом України й гостями з Брюсселя у спільній підсумковій заяві з’явилася фраза про те, що підписання угоди про асоціацію має відбутися «якомога швидше». Назвати бодай приблизну дату, коли це, може, станеться, Льовочкін не захотів — мовляв, «хоч у січні, хоч у грудні — залежно від бюрократичної машини». При цьому пан Сергій запевнив: ув’язнення Тимошенко на заваді підписанню не стане, тим паче, що «всі чули — вона сама закликає її підписати».
Андрій Клюєв був іще більш оптимістичним: за його прогнозами, угоду про асоціацію буде парафовано «за місяць–півтора».
Натомість Герман ван Ромпей, якому також поставили запитання про те, чи може Україна сподіватися на підписання угоди про асоціацію, поки лідерка БЮТ залишається за ґратами, прямої відповіді уникнув. Відбувся тим, що «політичні переговори щодо угоди завершено, і коли технічно вона буде готова, ми її зможемо підписати». Хоча, звісно, «учасники саміту досягли згоди, що для підписання і впровадження цієї угоди в дію будуть надзвичайно важливими подальші дії України».
За його словами, у спільній заяві зафіксовано, що реалізація угоди залежить від демократичних перетворень в Україні. «Ми хочемо зробити наступні кроки, щоб підписати і ратифікувати угоду про асоціацію якомога швидше. Але це залежатиме від політичних обставин», наголосив президент ЄС, зазначивши, що особливо європейську спільноту непокоїть погіршення демократичних процесів в Україні й, зокрема, «заполітизованість судової системи». Нагадавши про важливість дотримання демократичних стандартів, у тому числі й принципу свободи преси, ван Ромпей попередив: лакмусовис папірцем для влади Януковича і його команди стануть парламентські вибори наступного року. Тож не виключено, що й «технічна підготовка» до парафування угоди про асоціацію суто випадково затягнеться саме до підбиття підсумків цього волевиявлення.
Віктор Янукович запевнив: заяви й коментарі європейців щодо проблем із демократією в Україні не залишаються поза увагою. От тільки така біда — судова система в нас вільна і незалежна, в державі панує верховенство права, тож вплинути на деякі несимпатичні Заходу рішення українська влада просто не в змозі...
Серед новин із такою–сякою конкретикою — запевнення Президента Януковича, що Україна «у швидкісному режимі» рухається до безвізового режиму з ЄС, або, для початку, до його подальшого спрощення. І до Євро–2012 уболівальники цей рух нібито відчують на власному досвіді. А загалом переговори про запровадження безвізового режиму очікується завершити до 2014–го.
А Віктор Янукович же справді мав шанси вразити міжнародну й — передусім — українську спільноту, на ділі завершивши те, що «помаранчевій» владі вдалося здійснити тільки на словах. «Ви не уявляєте, яке це полегшення — вести переговори, коли твої візаві впевнені у своїх повноваженнях», — зізнавалися журналістам європейські дипломати після приходу до влади в Україні нинішньої команди «реформаторів». Натхненні «серйозним і діловим» підходом «регіональних» керманичів до справи, учасники переговорних груп із боку Євросоюзу спершу відчули ледве не зачарування Януковичем і Ко. Постійні суперечки Президента Ющенка і Прем’єр–міністра Тимошенко вводили незвичних до такого підходу європейців у ступор, викликаючи гостре співчуття до українських колег по переговорах («вони приходять, сідають за стіл і розводять руками: вибачте, мовляв, але те, про що ми говорили вчора, сьогодні зазнало певних змін. Бо вчора — це була позиція секретаріату Президента, а сьогодні надійшли інакші вказівки з Кабміну», — дивувалися брюссельські дипломати). На цьому тлі злагоджена робота «синьої» команди, де вже точно не могло бути суперечностей між позицією різних гілок влади, здавалася «брюссельцям» ковтком свіжого повітря.
Проте вже невдовзі ейфорія змінилася здивуванням, а згодом — розчаруванням і навіть обуренням. Якщо з технічного боку справи у переговорах справді намітився відчутний прогрес — зокрема, це стосується підготовки про створення поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі, яка була чи не найскладнішим етапом на шляху до завершення переговорного процесу, — то з політичною складовою все виявилося значно складніше.
Переслідування опозиції, що почалися в Україні, дещо напружили Брюссель. Проте сподівання на те, що грудневий саміт Україна—ЄС у Києві завершиться парафуванням угоди про асоціацію, все ще залишалися досить райдужними. Навіть після арешту Юлії Тимошенко позиції європейських політиків розділилися. Якщо прихильники радикального підходу закликали взагалі припинити переговори, доки українська влада не припинить репресії проти опозиції, то симпатики України в Європі відстоювали протилежну позицію: угоду, навпаки, треба парафувати якомога швидше, щоб зв’язати Київ необхідністю виконувати певні умови задля відповідності європейським стандартам. Серед особливо активних прихильників такого варіанта була Польща. Перебравши в липні піврічне головування в Євросоюзі, Варшава сподівалася по його завершенні до своїх найбільших здобутків зарахувати підписання угоди про асоціацію України з ЄС.
Проте Київ зробив усе, щоб підставити свого адвоката. І з розгону кинув на скептичну до української європерспективи шальку брюссельських терезів кількатонну гирю: наша делегація несподівано (для європейців) почала вимагати, щоб у тексті було прописано чітку перспективу членства України в ЄС. Добре усвідомлюючи: Брюссель на таку угоду піти не може — бодай тому, що Єврокомісію, яка веде переговори, мають уповноважити на такий крок 27 держав–членів ЄС.
Що менше часу залишалося до саміту, то очевиднішою ставала істина: парафування угоди про асоціацію переноситься на непевну перспективу. Від представників української влади стали лунати заяви на кшталт «парафування — процедура суто технічна, а не політична, вимагає багато часу, тому для Києва зовсім не принципово зробити це саме на грудневому саміті» (заступник міністра закордонних справ Павло Клімкін); «до парафування угоди про асоціацію з Україною технічно не готова європейська сторона» (сам міністр Костянтин Грищенко); «Україна до підписання угоди цілком готова, але в ЄС — серйозні інституційні проблеми, юридичні служби не встигають узгодити юридичну частину угоди з політичною, текст не готовий...» (депутат ВР від Партії регіонів Леонід Кожара).
Подейкують, на Банковій уже визначили винного за те, що річної давності обіцянки нинішньої влади парафувати угоду про асоціацію з ЄС на грудневому саміті залишилися цяцянками. На 21 грудня Президент заанонсував підбиття підсумків роботи міністрів для виконання задекларованого «регіональною» владою плану реформ. Швидше за все, принаймні кілька урядовців із тих, хто проштрафився найбільше, свої портфелі втратять. І не виключено, що за певний «провал» на євроінтеграційному напрямі зі своїм кріслом доведеться розстатися главі МЗС... Принаймні сам Грищенко вже запевнив, що до цього готовий.
Україну вчора ніхто не представляв на засіданні ЄврАзЕС у Москві.
Нагадаємо, раніше існувало припущення, що 19 грудня Президент Віктор Янукович замість саміту Україна—ЄС буде присутній на зустрічі з «євроазіатами».
Відтак у столиці РФ про Митний союз та інші напрями співпраці говорили президент РФ Дмитро Медведєв, Вірменії — Серж Саргсян, Білорусі — Олександр Лукашенко, Казахстану — Нурсултан Назарбаєв, Киргизстану — Алмазбек Атамбаєв, Таджикистану — Емомалі Рахмон.
Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>
Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>
Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>
Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>
Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>
Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>
