Cвятий Миколай із «Мамаєвої слободи» читає листи від дітей. (Фото Юрія САПОЖНІКОВА.)
Напередодні дня святого Миколая досвідчені активісти та організатори зимових свят зібралися за «круглим столом» у редакції газети «Ізвєстія», аби поділитися враженнями щодо ставлення сучасних дітей до чарівників, які допомагають виконувати їхнi бажання. До кого частіше звертаються малюки — святого Миколая чи Діда Мороза, що замовляють і чим «звітують» — ділилися справжній Дід Мороз на ім’я Олександр, представники церкви та «Укрпошти» та дитячі психологи.
«Усе–таки частіше Дід Мороз почуває себе постачальником, ніж добрим чарівником, — зізнається Олександр, який майже 20 років виконує роль цього казкового персонажа. — Дітки хочуть те, що бачать у рекламі: японських роботів, динозаврів, трансформерів, айпади та mp3–плеєри».
Про домінування в нового покоління споживацьких цінностей свідчать побажання до чарівного Діда у дитячих листах, на які відповідають працівники «Укрпошти». «У цьому році ми отримали перший лист, набраний на комп’ютері, — каже Володимир Астапенко, автор відповідей на дитячі листи Діду Морозу Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта». — В ньому була одна фраза: «Хочу комп» та ім’я чотирирічного хлопчика. Новорічні бажання в дітей із заходу і зі сходу країни однакові. Єдина відмінність — діти Західної України пишуть до святого Миколая, а зі Сходу — до Діда Мороза».
«Бажання залежать від виховання, — пояснює психолог Наталія Дмитришина. — Дуже мало дітей хочуть кудись поїхати відпочити. В основному просять іграшки або техніку. Вічні цінності — «мир в усьому світі», «щоб усі були здорові» — в присутності Діда Мороза зазвичай озвучують під диктовку батьків».
Водночас є певний відсоток батьків, які, запрошуючи Діда Мороза додому, налаштовують дітлахів не лише на отримання подарунків. Малюки знають, що до здійснення бажань потрібно докласти зусиль — розказати Дідові віршик або заспівати пісеньку. Батьки, яким цікавий процес виховання, щороку створюють для дітей свято — готують із ними цілі номери та сувеніри власного виробництва.
«Є багато сімей, де традиційні віршики давно переросли в цілу шоу–програму, — розповідає Дід Мороз. — Там, де дітей справді виховують, малі хочуть бачити в казковому Дідові не тільки «кудесника», а й друга. «Тато–мама, ура, Дід Мороз прийшов!» — побачивши мене, летить, як підпалений, врізається на повній швидкості, обнімає, — згадує минулорічні зустрічі Дід. — Чекають на Діда Мороза цілий рік. Готують малюнки, пап’є–маше, гербарій, вишивки, дістають фотоальбоми, розповідають усі новини — з ким подружився, де був, чого навчився... — це як снігова куля. Я сиджу і прію, — жартує Дід Мороз. — У хатах, де є малі, зазвичай добре натоплено, діти бігають у вбранні сніжинок, зайчиків, а Дід одягнений по максимуму, — крадькома змахує піт із чола. — Але мені це заряд енергії на рік. Приємно, коли каже: «Ми з мамою зібрали іграшки і віднесли в дитячий будинок!». Малюків треба привчати не тільки брати, а й дарувати, працювати над їхнім морально–етичним вихованням».
У дитячих будинках, куди Дід Мороз також приїжджає, малюки не просять нічого. Хочуть нову родину. «Вони не такі розкуті, дуже потребують уваги дорослих. Діти з проблемних сімей замовляють Діду Морозу, щоб мама знайшла тата чи тато — маму», — каже Олександр.
У свою чергу, Володимир Астапенко згадує, що найзворушливіший лист на «Укрпошті» отримали в минулому році від восьмирічного мешканця дитячого будинку: «Його зміст був приблизно такий: «Ми з другом сидимо біля вікна, дивимося в ліс. Нам сумно. Вишли нам, Дідусю Морозе, якщо можеш, чаю і печива». Оскільки в «Укрпошти» немає можливості дарувати подарунки від імені доброго Діда, ми з колегами зібрали цим дітям посилочку своїми силами»...
«У нашій культурі співіснують і святий Миколай, і Дід Мороз. Та різниця між ними є, — каже «УМ» протоієрей Української православної церкви Московського патріархату Георгій Коваленко. — Перший був реальною людиною, прикладом християнських чеснот, а Дід Мороз — вигаданий казковий персонаж. Це наслідки атеїстичного минулого, яке на Сході існувало із 20–х років минулого століття, а на Захід атеїзм прийшов лише після війни. Тому там люди ще пам’ятають, як їхні дідусі й бабусі шанували цього святого. Після розпаду Союзу пройшло лише одне покоління людей, та в східних регіонах уже знають про День святого Миколая. Поступово він набуде більшої популярності через навернення людей до церкви, де живуть українські традиції». Георгій Коваленко додає: також приємно, що за останні 20 років усе більше дітей замість традиційного віршика співають Діду Морозу колядки та щедрівки. «Якщо дитина вчитиме колядки, вона знатиме основи християнської віри», — зауважує святий отець. Проте з Дідом Морозом, який має язичницьке походження, церква теж ворогувати не збирається. «Християнська церква добре ставиться до казок. Вона ніколи не руйнувала культури народу, а, навпаки, преображала її», — каже протоієрей.
Власної ж резиденції святого Миколая УПЦ МП не має і поки що відкривати не планує (водночас із благословення УПЦ КП така садиба діє в етноселищі «Мамаєва Слобода»). Але з 15 по 19 грудня в Києво–Печерській лаврі відбуватимуться благодійні концерти, де діятиме пошта святого Миколая. Автори десяти найкращих листів отримають подарунки.
В Україні на сьогодні діють кілька резиденцій як святого Миколая, так і Діда Мороза. Наприклад, на Івано–Франківщині добрий святий прописався аж за трьома адресами — у «Маєтку святого Миколая» у селі Пістинь при Національному природному парку «Гуцульщина», в «Містечку милосердя святого Миколая» на околиці Івано–Франківська, на жаль, третя резиденція — біля села Черганівка у Косівському районі — поки що не діє. У Києві зустрітися з покровителем малечі можна в козацькому селищі «Мамаєва Слобода» (Чудотворець уже приступив до виконання своїх обов’язків і прийматиме дітей до 30 грудня) та в «Будиночку Чудотворця», що в Шевченківському парку (працюватиме з 19 по 26 грудня). А от на зустріч із Дідом Морозом слід їхати на Волинь та Хмельниччину. Дідова резиденція під назвою «Волинська Лапландія» діє в селі Копачівка Рожищенського району, а також у Кам’янці–Подільському — в приміщенні Вірменської криниці.
Як би хто не ставився до 8 Березня, настання весни й любові до жінок ніхто не відміняв. І чотири вихідні з цього приводу в людей уже на носі. А що може бути кращим відпочинком і подарунком, до речі, ніж подорож. «УМ» склала орієнтовний тур-лист, де і за яку ціну можна провести святкові вихідні. >>
Чи не з перших днів весни перед кожним чоловіком постає питання, що ж подарувати коханій, мамі чи колезі у Міжнародний жіночий день. Кожен хоче виділитись, приємно здивувати оригінальністю подарунку та підібрати саме те, чого бажає жіноча душа. >>
Це варто спробувати хоч раз у житті! На заздрість усім, хто в мороз боїться вилізти з теплої шуби, хто злякано тупцює біля ополонки, широкими очима дивлячись на тих, хто заходить у воду. Журналiсти «УМ» цього року пiшли купатися на Водохреще в Гiдропарк. >>
У Санта Клауса нині — гаряча пора. Цими днями «найноворічніший» дідусь планети вирушає з рідного лапландського міста Рованіємі у свою щорічну навколосвітню подорож. Запрягає в сани вірного помічника — оленя на ім’я Рудольф Червоний Ніс, завантажує подарунки... Замовлення на них Санта збирає з кінця листопада. >>
Стараннями передусім наділених владою авантюристів сталося так, що за право представляти інтереси Святого Миколая в Україні впродовж останнього десятиліття неодноразово спалахували непримиренні конфлікти. >>
Багато хто знає, що відбулося майже 2000 років тому. Утім за стільки років на первісний сенс свята нашарувалося стільки нових тлумачень і видозмін пасхальних звичаїв, що межа між християнським і язичницьким ледь не стерлася. Тож «УМ» дізнавалася, що саме відзначаємо у свято Воскресіння. >>
