Не розтане цілий рік ялинка–сніжинка.
Знову наближається пора, коли хочеться вірити у диво. У вікнах магазинів уже блимають вогниками олені, на яких, можливо, примчить Санта–Клаус з Лапландії. Пахне Новим роком шкоринка мандарина. А діти нагадують про прихід Миколая і допитуються, коли прикрашатимемо ялинку... Втім є ще час зробити новорічні дива власноруч: сферичне дерево з прутиків–ліан чи святкову красуню у класичному «вбранні» наречених.
Прикрасити дім оригінальним новорічним деревцем люди прагнуть з двох причин: усвідомивши, що не варто заради власного задоволення нищити дерева (особисто мене дуже вразила аудіоказка про ялинку, яка мріяла стати обраною, а потім помирала на сміттєзвалищі); або коли душа потребує чогось надзвичайного. Скажімо фонтанують ідеями студенти Київського мистецького інституту художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі. Ще у вересні вони разом з викладачами — творчий загін iз 10—12 людей — за 4 днi створили новорічне дерево з ротангу висотою 1 метр 30 сантиметрів, яке стало переможцем виставкового хіт–параду «Ялинка року».
У природі ротанг — це тропічні ліани, з яких роблять, наприклад, екологічно чисті меблі. Для рукоділля використовують натуральний матеріал і синтетичний. Столичні студенти зробили для основи свого оригінального ротангового новорічного дерева шість великих білих сфер і кілька варіантів менших за розміром — для нарощування округлої піраміди (на це пішло близько 15 стандартних мотків ротангу, кожен коштує близько 30 грн.). У ротангових оболонках — білі кульки з рельєфною поверхнею, прикрашені намистинами та стрічками. «Щоб зробити кульки, ми спочатку накручували газети, а потім обклеювали їх білою тканиною, попередньо зануреною у клей ПВА, десь на третину розведений водою, — розповідає четвертокурсниця, без п’яти хвилин дипломований дизайнер інтер’єрів Олександра Данько. — Далі зверху приклеювали білі й червоні намистинки. Внутрішня прикраса у ротангових сферах висить на червоній мотузочці, що до газетно–тканинної кульки пришита разом з декоративним бантом і прив’язана до ротангових прутиків зверху».
«Ротанг, з якого ви хочете зробити сферу чи будь–яку іншу об’ємну фігуру, щоб волокна не ламалися, коли їх згинають, треба змочувати у звичайній воді, — пояснює інша четвертокурсниця, Ірина Філоненко. — Щоб уникнути деформації виробу, коли ви тільки починаєте працювати з ротангом, обов’язково скріплюйте його тонким дротиком».
Сфери з ротангу не дуже великих розмірів, як і газетно–тканинні кульки, можуть бути просто самостійними прикрасами для звичайних або штучних ялинок. Кожен круглий каркас з ротангу можна нічим не заповнювати або вставити у нього якого ви хочете кольору дитячу гумову кульку, а потім надути її, зав’язати і прикріпити до гілочок.
Декоративну настільну диво–ялинку можна створити з атласу. «Відкрию таємницю, це деревце робити зовсім не складно, а результат милує око і піднімає настрій», — каже майстриня київської «Майстерні сонячного настрою» Катерина Заїка. Знадобляться бажання, терпіння, три години часу і, звичайно, матеріали. Найперше — атласна тканина 29х150 см або стрічка шириною не менше 7 см — 3,5 м. (Цей матеріал обов’язково має бути синтетичним, оскільки його кінці припалюють). Ще потрібен метр атласної стрічки шириною 1 см — якщо хочете прикрасити майбутню рукотворну красуню бантиками. Атласні компоненти краще підбирати різних кольорів. Наприклад, дуже ефектна біла атласна ялинка з червоними бантиками. Хоча можна прикрасити атласну ялинку намистинками, паєтками, бісером чи просто маленькими клаптиками вати. Але це ще не все. Також потрібні: маленький горщик для розсади (не більше 5 см у діаметрі), картон, гіпс, дерев’яна паличка (паличка для суші чи олівець), свічка, акрилова фарба для декорування, бажано мати спеціальний так званий гарячий клей та... пістолет для його розігрівання та нанесення, хоча можна обійтися і звичайним ПВА.
«Спочатку робимо основу для ялиночки, — інструктує Катерина. — З картону формуємо конус і вирізаємо дно–коло. Склеюємо їх з паличкою–основою, яку попередньо обмотуємо стрічкою. Далі формуємо «гілочки» нашої ялинки. Із атласу вирізаємо по 15 квадратиків чотирьох розмірів: зі сторонами 7 см, 6 см , 5 см та 4 см. Беремо один квадратик і складаємо його по діагоналі — маємо трикутник, основа якого — згин. Далі складаємо крайні куточки — знову маємо трикутник, у якого найдовша сторона зібрала всі обрізані краї. Саме їх треба припалити з допомогою свічки і зафіксувати — просто скріпити пальцями. Усі ці маніпуляції проробляємо ще 59 разів».
Найскладніший етап — формування ялинки: «гілочки»–трикутники клеїмо знизу, починаючи з найбільших. Кожен ряд до попереднього — у шаховому порядку. Найкращий помічник тут — спеціальний пристрій для рукодільниць — пістолет для гарячого клею. Хоча можна спробувати обійтися і звичайним клеєм ПВА, який тримає елементи не так надійно. Коли використовуватимете ПВА, ялинка буде «рости» повільніше — бо кожен ряд перед приклеюванням наступного верхнього має висохнути.
Залишилося залити горщечок гіпсом і вставити у нього атласну красуню. Коли все «зацементується», горщечок декоруємо фарбою, якщо бажаєте, ватою. І насамкінець прикрашаємо ялинку: клеїмо бантики, вату–«сніжок» чи інший декор.
Легкою, як сніжинка, виглядає ялинка з фатіну, яка не розтане і може прикрашати стіл хоч цілий рік. Щоб її виготовити, потрібно мати шмат основного матеріалу розміром 40 см на 1 м. Ще — по 2 метри атласної стрічки двох кольорів. Для установки та кріплення дерева варто мати під рукою майже все те, що і для атласної ялинки: маленький горщик для розсади, гіпс, дерев’яну наличку, свічку, акрилову фарбу для декорування, клей.
«Спочатку розрізаємо фатін на 6 смужок — стільки нашарувань матиме ялинка, — розповідає Катерина Заїка. — Найширша нижня смужка — 10 см, три наступні — кожна на 1,5 см вужча від попередньої . А коли залишилася смужка 4 см — розрізаємо її на дві рівні, по 2 см». Далі паличку–стовбур ялинки обгортаємо стрічкою. Окремо нанизуємо кожну смужку фатіну на голку з ниткою і приклеюємо «спіднички», від найдовшої до найкоротших, до стовбура. Насамкінець — гіпсуємо стовбур ялинки у горщику, який декоруємо фарбою і стрічками». На фатінове «вбрання» деревця можна повісити прикраси.
Серед новорічно–різдвяних прикрас у європейців дуже популярні вінки з гілок хвойних дерев, прикрашені шишками, стрічками, фруктами чи ялинковими прикрасами. Бо здавна хвоя, що взимку і влітку однакового кольору, символізує торжество життя над смертю і, вважається, приносить щастя і благополуччя.
Щоб власноруч зробити таку прикрасу на двері, стіну чи стіл (дуже ефектно виглядає пляшка шампанського у віночку), обов’язково потрібен міцний дріт для основи, тонкий (або нитки) — для фіксації гілочок, власне гілочки (зважте, що коли візьмете ялинкові — віночок швидко обсиплеться, тож краще мати соснові чи смерекові). Метода складання різниться: одні роблять це проти часової стрілки, інші — і за, і проти; хтось із майстрів рекомендує брати гілочки завдовжки 7–10 см, інші — вдвічі довші; у чому сходяться усі — нашарувань гілочок має бути мінімум два. Додаткового об’єму й оригінальності надають гілочки вічнозелених кущів, скажімо самшиту.
Декорування вінка — справа індивідуальних смаків. Але варто дотримуватися гармонії кольорів. Красу смарагдової хвої підкреслюють у поєднанні: синій і золотий; синій і сріблястий; фіолетовий і сріблястий; ліловий і сріблястий; бордовий і золотий; червоний і золотий.
Як би хто не ставився до 8 Березня, настання весни й любові до жінок ніхто не відміняв. І чотири вихідні з цього приводу в людей уже на носі. А що може бути кращим відпочинком і подарунком, до речі, ніж подорож. «УМ» склала орієнтовний тур-лист, де і за яку ціну можна провести святкові вихідні. >>
Чи не з перших днів весни перед кожним чоловіком постає питання, що ж подарувати коханій, мамі чи колезі у Міжнародний жіночий день. Кожен хоче виділитись, приємно здивувати оригінальністю подарунку та підібрати саме те, чого бажає жіноча душа. >>
Це варто спробувати хоч раз у житті! На заздрість усім, хто в мороз боїться вилізти з теплої шуби, хто злякано тупцює біля ополонки, широкими очима дивлячись на тих, хто заходить у воду. Журналiсти «УМ» цього року пiшли купатися на Водохреще в Гiдропарк. >>
У Санта Клауса нині — гаряча пора. Цими днями «найноворічніший» дідусь планети вирушає з рідного лапландського міста Рованіємі у свою щорічну навколосвітню подорож. Запрягає в сани вірного помічника — оленя на ім’я Рудольф Червоний Ніс, завантажує подарунки... Замовлення на них Санта збирає з кінця листопада. >>
Стараннями передусім наділених владою авантюристів сталося так, що за право представляти інтереси Святого Миколая в Україні впродовж останнього десятиліття неодноразово спалахували непримиренні конфлікти. >>
Багато хто знає, що відбулося майже 2000 років тому. Утім за стільки років на первісний сенс свята нашарувалося стільки нових тлумачень і видозмін пасхальних звичаїв, що межа між християнським і язичницьким ледь не стерлася. Тож «УМ» дізнавалася, що саме відзначаємо у свято Воскресіння. >>
