Сила каменю

Не все, що створила людина, приносить їй незаперечну користь. Крилата фраза «Одне лікує, інше калічить» влучно передає сутність більшості людських творінь, незалежно від їх призначення. Інша справа природа. Вона ніколи не припускається помилок і навіть у найдрібніших фрагментах матерії переконливо демонструє свою досконалість. Ті народи, які не втратили з нею зв’язок, по праву вважаються носіями древньої мудрості. У цьому на власному досвіді переконалася і харків’янка Людмила Каткова, якій пощастило відкрити для себе дивовижні властивості коштовного каміння. Серед них є і Бяньши — чорний нефрит, що зародився 63 мільйони років тому в місці падіння на Землю 10–кілометрового метеорита.

Про формулу щастя

«Камінь може поправити здоров’я і навіть долю!» — впевнено робить висновок Людмила Сергіївна після того, як озвучила чималий і, за її глибоким переконанням, неповний список чудодійних властивостей симпатичних уламків цінних кам’яних порід. Вона має на увазі не лише чийсь конкретно вилікуваний хребет, що нарешті дозволив якійсь людині рухатися по життю з розправленою спиною, а й долю у широкому розумінні цього слова. Причому свою власну також.

А все почалося з того, що років десять тому її син, будучи фахівцем зі східних мов, поїхав до Китаю на практику, закохався там у місцеву красуню й вирішив одружитися. Щоб благословити дітей на шлюб (без цього дівчину батьки заміж не віддали б), харківська матуся мусила здолати не одну тисячу кілометрів літаком. Довгий переліт не покращив її й без того не надто міцне здоров’я, тому настрій був відповідний. А тут ще й майбутні свати повели себе якось дивно, подарувавши на честь знайом–ства простий, як жінці тоді здалося, браслет з якогось чорного незнайомого каміння. «Могли б харківську маму й дорожче оцінити», — подумала тоді пані Людмила, бо лише згодом відкрила для себе неймовірну річ — майбутні родичі презентували їй найдорожче, що у них є не в сенсі матеріальної вартості, а за системою духовно–традиційних цінностей. Пізніше харків’янка помітила, що такі браслети носять усі китайці, незалежно від статку, тому й оцінила подарунок як належить. Виявляється, то був знак, що її люблять, приймають і дуже високо шанують.

А екскурсія на Аньшанське родовище зеленого нефриту, яку влаштував їй син для тіснішого знайомства з Піднебесною, узагалі перевернула всі її попередні уявлення про природу. «Я вперше побачила красу каменю у породі. Я змогла до нього доторкнутися, помилуватися ним, — і досі захоплено розповідає про побачене пані Людмила. — За освітою я товарознавець продовольчих товарів, дуже любила свою роботу і ніколи професійно не цікавилася кам’яними коштовностями, але тут побачила щось незбагненне. Мені здалося, що усі ці камені живі! Я раптом зрозуміла, що відчуваю їх!».

Купка зелених нефритів, привезених з Китаю, стала початком створення великої колекції природних самоцвітів, що згодом допомогли пані Людмилі заснувати у Харкові Галерею «живого» каміння. Але естетична насолода, яку приносять її «породисті» камінці відвідувачам організованих нею виставок, — не єдине призначення започаткованої справи. За словами Людмили Сергіївни, природа сама знає, як вилікувати нас від усіляких болячок, варто лише звернутися до неї по допомогу. Камінь у цьому сенсі — один із найдревніших «лікарів», бо дає силу і мудрість, вгамовує внутрішні пристрасті, служить оберегом. «А що людині потрібно ще?» — каже вона з особливим пієтетом, ніби озвучує уніфіковану формулу щастя.

«Він володіє ультразвуком»

Сьогодні у колекції Людмили Каткової вже більше сотні видів цінних кам’яних порід. Кожна з них — по–своєму неповторна. Але є й «екземпляр», який півтора року тому надав її галереї особливого статусу в Україні. Справа в тому, що пані Людмила стала власницею невеликої партії чорного нефриту (завше цей мінерал має зелений колір), який більше не зустрічається у живій природі й володіє унікальними цілющими властивостями. До честі Людмили Сергіївни, вона вирішила не чекати, поки ця порода стане безцінною у прямому значенні цього слова, і вже зараз заповнює сегмент вітчизняного ринку самоцвітів неординарним Бяньши.

Історія чорного каменю унікальна тим, що він виник унаслідок взаємодії космічної породи з земною. Десь ще в епоху палеоліту на території древнього Тибету впав величезний метеорит діаметром 10 кілометрів. У тому місці було велике родовище звичайного зеленого нефриту, і, очевидно, завдяки високій температурі, що виникла внаслідок потужного удару об поверхню Землі, природний для нашої планети мінерал просто спікся. Новоутворена порода не втратила усіх нефритових характеристик, а заодно набула нових. Дослідження, проведені у Державному інституті фізики ультразвукових властивостей гірських порід Китаю, Інститутом Дистанційного зондування КНР та харківськими НДІ судових експертиз імені М.С.Бокаріуса і національним університетом імені В. Н. Каразіна, підтвердили лікувальну цінність каменю.

Власне, той факт, що Бяньши містить більше 30 видів мікроелементів та мінералів, корисних для людини, — уже заслуговує на увагу. Але широку популярність він здобув, в основному, завдяки своїй рідкісній здатності генерувати природний ультразвук дуже високої частоти і тому що володіє надзвичайно широким спектром інфрачервоного випромінювання. «Це чимось нагадує ефект лікування електрофорезом, — пояснює Людмила Сергіївна. — Завдяки прогріванню йде масаж на глибокому клітинному рівні, і хвороба минає. Зникають також навіть гострі больові відчуття. За даними тибетських монахів, Бяньши зцілює від 404 недугів, а це вже немало».

Тобто наукові експертизи, проведені з використанням сучасної техніки, лише підтвердили те, що вже давно знають ченці з Шаолінського монастиря, розташованого поблизу метеоритного кратера. Справа в тому, що ця древня буддійська обитель має відому школу бойових мистецтв, куди для навчання з’їжджаються юнаки з усього світу. Жорстка наука дається новачкам iз трудом, тому всілякі травми тут давно стали нормою. Але на превеликий подив відвідувачів, монахи своїх учнів після ушкодження ставлять на ноги буквально за якихось півгодини. Як розповіла група американських хлопців у 2009 році, в Шаоліні під час тренувань вони отримали настільки серйозні травми, що у себе вдома могли б легко потрапити на лікарняне ліжко. Але, на щастя, до забитих ніг місцеві ченці приклали їм якісь чорні диски, зробили легкий масаж, і гості з Америки того ж дня продовжили складні тренування. Пізніше про монастирське диво зцілені юнаки розповіли у себе на батьківщині, розкривши тим самим древню таємницю Тибету. Американці швидко провели необхідні експертизи і переконалися, що диво таки існує. У результаті «метеоритне» родовище стало місцем справжнього паломництва мисливців за Бяньши, і вже через півтора року кар’єр закрили як такий, що повністю вичерпаний.

Але чорний нефрит розійшовся світом і продовжує дивувати своїми унікальними властивостями. Особливо він користується великим попитом у масажистів та їхніх постійних клієнтів, бо … діагностує і «витягує» хвороби. У це важко повірити, але шкіра на спині, де «пройшов» чорний нефрит, стає фіолетовою у тих місцях, які енергетично пов’язані з хворими внутрішніми органами. «Прочитати» цю інформацію, правда, може тільки досвідчений майстер масажу так само, як і «правильно» «вигнати» недуг. Але навіть у руках непрофесіонала скребок з Бяньши може приносити користь, адже посилює кровообіг у тканинах, спалює жир, знімає втому, запускає процеси саморегуляції та обміну речовин. Фактично йдеться про лімфодренажний скребковий масаж, що у традиційній китайській медицині займає головне місце у системі профілактики старіння. До того ж тибетські монахи навчилися виготовляти простий, але дієвий «інструментарій». Кожен із цих скребків, гребінців, дисків чимось нагадує знаряддя праці древньої людини, але водночас настільки точно враховує особливості людського тіла, що зайвий раз переконуєшся у давній істині: все геніальне — просте.

Під лежачий камінь вода не тече

Сам по собі уламок коштовної породи, якими б цілющими властивостями його не наділила природа, жодної користі принести не зможе. «З ним треба працювати, — каже колега пані Людмили Станіслав Пилипенко. — Аби камінь проявив свою силу, його треба любити, розмовляти з ним, доглядати, тримати у руках, носити у кишені, м’яти у долоні, робити масаж. Якщо ви його купили й одразу поклали на полицю, жодного дива не станеться».

Важливо також вибрати свій камінь. Для цього потрібно уважно придивитися до мінералів, налаштувавшись на їхню «хвилю», і той, що ваш, обов’язково чимось приверне увагу. «Потім для надійності треба покласти камінь під подушку, — каже пані Людмила. — Якщо вночі вам присняться неспокійні сни, то, на жаль, цей камінь не ваш. Якщо ж, навпаки, усі сновидіння будуть радісними, — сміливо використовуйте цей мінерал як оберіг».