Театр має бути сучасним. Здавалося б — аксіома. Та що містить у собі це поняття? Чи повинен він глядача пестити й заколисувати, чи, навпаки, подразнювати й розбурхувати? Чи треба гнатися за комфортністю та зовнішнім лоском сьогоднішніх мультиплексів, чи головне — «начиння» вистави?

Чимало театрів (особливо на периферії) якщо й ставлять собі такі запитання, то більше — на рівні теорії. Існують за інерцією, постійно зітхаючи: мовляв, хто її зна, ту публіку, що їй треба?.. Та оце зітхання — теж «теоретичне»: платить держава якість копійки — то й добре, аби гірше не було.

...Біллі Бін — головний менеджер бейсбольної команди «Окленд Атлетікс», яка одного року (2002) втрачає усіх своїх ключових гравців. Їх переманили на більші зарплати в солідніші клуби, тож «Атлетікс» залишається майже ні з чим. Одного разу Біллі знайомиться з випускником економічного факультету Йєльського університету Пітером Брендом.

Програма візиту Хору з Кембриджського університету до Києва включає два концертних виступи. Перший концерт хористів відбувся позавчора у Львові, сьогодні їм аплодуватимуть кияни, які ввечері завітають до Національного будинку органної та камерної музики. До України колектив із Великобританії привіз святкову програму «Музика Пришестя і Різдва», яка складається із творів Йоганна Себастьяна Баха, Сергія Рахманінова, нашого співвітчизника Миколи Леонтовича та інших відомих композиторів.