Українці Молдови не забувають власне коріння.
«Делегація Української всесвітньої координаційної ради в листопаді перебувала в республіці Молдова, де зустрілася з представниками української діаспори. Під час відвідань школи №8 ім. Тараса Шевченка в місті Кишинів, де вивчається українська мова, література, історія України тощо, ми довідались, що представники місцевої молдавської влади мають намір закрити вказаний навчальний заклад. Вважаємо, що закриття школи №8 м. Кишинева — школи, на подвір’ї якої знаходиться пам’ятник Великому Кобзарю, яку постійно відвідують офіційні делегації, гості з України, представники українських громад, — буде мати вкрай негативний суспільний резонанс і перешкоджатиме забезпеченню права на здобуття освіти рідною мовою сотень молодих українців Молдови», — так починається офіційний лист голови УВКР Михайла Ратушного до глави МЗС Костянтина Грищенка, направлений нещодавно.
Можливість вирішення проблеми, порушеної керівництвом УВКР, ще розглядається у вітчизняному зовнішньополітичному відомстві. Утім, чому українська школа опинилася під загрозою закриття і як можна цьому запобігти, відомо й автору «УМ», який побував у Кишиневі разом із делегацією УВКР й дізнався про проблеми української громади Молдови від самих українців.
Власне, школа №8, що носить ім’я Тараса Шевченка, знаходиться у затишному районі молдовської столиці. Школу відкрили ще у 60–ті роки минулого століття, але наразі вона має статус українсько–російської. Вже 20 років тут вивчають українську мову та літературу, тож учні вільно декламують вірші Шевченка, пам’ятник якому на подвір’ї освітнього закладу урочисто відкрили п’ять років тому.
«От тільки самих учнів у школі, розрахованій на 900 дітей, нині навчається лише 130», — бідкається директор школи №8 Олександр Брижатнюк i додає, що чималими є витрати за те ж опалення великої площі будівлі, незаповненої учнями. Ще рік тому тут навчалося 300 школярів, але школі не вдалося отримати статус ліцею і її понизили до рівня гімназії, отже, вона має право навчати дітей лише з першого по дев’ятий клас.
Звідси проблема: у Кишиневі чимало некомплектних шкіл через демографічні втрати 90–х років, але школа ім. Шевченка, ставши гімназією, зіткнулася ще й iз відтоком учнів. Старшокласники одразу пішли до сусідньої школи, а слідом за ними дітей почали переводити й батьки учнів середніх класів. Адже вони хочуть планувати майбутнє дітей від першого дзвоника до останнього. Отож місцева влада пропонує школі №8 перейти у менше приміщення. Педагоги обурюються: якщо подібне допустити, тут одразу виникнуть офіси якихось фірм, їм відомо, що деякі бізнесмени вже придивляються до вигідно розташованої школи Кобзаря.
Про те, що на школу вже поклали «око», відомо й голові Української громади республіки Молдова Миколі Олійнику. «Проблема оптимізації є, але є й конкуренція між учбовими закладами: ті ж ліцеї чекають на наших дітей, щоб не потрапити під скорочення, — каже пан Олійник, який свого часу був першим віце–прем’єром уряду Молдови, чотири рази обирався до парламенту ще з часів МССР. — Але ж і влада не закриває школу через те, що не хоче українства. Так питання чиновники не ставлять, але кажуть: дайте дітей, забезпечте наповнюваність і збережете школу!».
Звісно, підвищити наповнюваність школи за кілька місяців не можливо, тут потрібні дієві кроки і самого керівництва школи, і української громади на перспективу. Але в Кишиневі вже почався опалювальний сезон, тож велика незаповнена площа школи №8, яка нездатна заплатити за тепло, муляє очі столичним чиновникам. Діаспоряни знайшли вихід: розмістити у пустуючому крилі школи український культурно–інформаційний центр (КІЦ).
«У нас робочі стосунки з посольством України в Республіці Молдова, просимо дипломатів, щоб український КІЦ розмістили саме у школі №8, — зазначає «УМ» президент Товариства української культури в Молдові Олександр Майстренко. — Нині КІЦ, розміщений у садибі на околиці Кишинева, платить 8 тисяч доларів оренди на місяць. А якби КІЦ розмістили у школі, зробили ремонт і платили б школі хай десь 4 тисяч доларів оренди, жодних проблем з опаленням не було б».
На реакцію української влади сподіваються після спілкування з педагогами та учнями і в президії УВКР. Ідею про можливе перенесення українського КІЦ саме до одного з корпусів школи №8 пропонує главі МЗС Грищенку голова УВКР Ратушний у вищезгаданому листі. Крім цього, пан Ратушний просить міністра «проінформувати владу Молдови про недоцільність скорочення чи закриття школи №8 ім. Т.Г. Шевченка в місті Кишинів».
Відреагувати на проблему зі школою натомість одразу пообіцяла гендиректор Бюро міжетнічних відносин Молдови Олена Бєлякова під час зустрічі з делегацією УВКР. На репліку пана Ратушного, що закриття школи може бути сприйнято, як якийсь недружній акт щодо українства, пані Бєлякова зазначила, що має українське коріння (її дівоче прізвище — Моторна, а дівоче прізвище матері взагалі Шевченко!).
«Варіанти вирішення проблеми школи ім. Шевченка обговоримо з начальником столичного відділу освіти, об’єднаємо зусилля з очільниками українських громадських об’єднань, посольством Україні, — каже пані Бєлякова. — Хоча я згодна, що керівництву школи раніше потрібно було бити у дзвони».
Пан Олійник додає, що керівництво школи має дати відповідь на просте питання: «Чому школа не стала ліцеєм? Хто з керівництва чогось там не зробив?». Відтак з’ясувалося, що позиція директора Брижатнюка не така вже й бездоганна... Водночас проблеми школи багато в чому вирішив би статус ліцею. Отже, педагогічному колективу варто знову прагнути його отримання.
Загалом у Молдові українську мову вивчають у 52 школах (ще донедавна їх було 57, але п’ять шкіл потрапили під оптимізацію).
Є в українців і інша проблема — загальна румунізація. «На це спрямована політика уряду Молдови, — каже пан Майстренко. — Ми згодні, що румунську треба знати, але й рідну українську мову, або інших меншин не треба «заламувати». Німецьку, французьку, англійську вчать без проблем на селі, а рідну забувають».
До речі, у Кишиневі силами Товариства української культури в Молдові та інших українських етнокультурних організацій, при храмі св. Володимира створений і функціонує Культосвітній центр, при якому відкрито музей «Українці в культурі Молдови». При храмі також постійно функціонує недільна школа, де вивчають українську мову й культуру, історію України. Сюди приходять як дорослі, так і маленькі українці. Та цього замало.
Найбільше ж українську діаспору в Молдові турбують поширення радикальної ідеї «Великої Румунії» (Romania Mare), тобто прагнення сусідів–румунів відтворити Румунію в кордонах формату до 1940 року, до якої тоді тимчасово входили і територія сучасної Молдови, й окремі українські землі.
Чисельну українську громаду в місті Бєльци більше півроку обурюють акти паплюження пам’ятника Тарасу Шевченку в центрі міста. Українці кажуть, що це почалося відтоді, як у Бєльцях Румунія відкрила своє консульство. З весни цього року на пам’ятнику Кобзарю з’явилися перші наліпки з гаслами «Румунська мова — моя рідна», у червні — «Бессарабія — це Румунія» тощо. У жовтні наліпки на бюсті Кобзаря з’явилися знову, цього разу стікер ультрарадикалів оголошував, що «Тут Румунія». Після цього українці, які раніше просто відчищали пам’ятник, вже звернулися до правоохоронців та влади.
Вітчизняна амбасада звернулася з нотою протесту до МЗС Молдови, сподівається на реакцію спецслужб. Утім віз і нині там. Проблема ще й у тому, що у 2009 році Україна підписала з Молдовою угоду щодо захисту прав та забезпечення інтересів національних меншин. Верховна Рада України ратифікувала цю угоду в минулому році, а парламент Молдови досі цього не зробив. Чому? Бо уряд Молдови не зробив подання щодо ратифікації до парламенту. Неофіційно українці Молдови говорять, що цієї ратифікації украй не бажає Бухарест, який нібито і чинить відповідний тиск на Кишинів.
Михайло Ратушний,
голова УВКР:
— Для української діаспори Молдови є важливою допомога України саме в освітніх програмах, яка сприяла б збереженню національної ідентичності. Україна надає українцям Молдови лише 200 квот, при цьому половина з них iде на Придністровський регіон. Тоді як росіянам РФ надає п’ятсот, а Румунія взагалі 5000 квот на навчання у своїх університетах! Вища освіта за квотами дуже важлива для нашої діаспори. Якщо квоти надаються на постійній основі, людина може планувати майбутнє своїх дітей. Бо розуміє, що після школи матиме гарантовану можливість закінчити гарний академічний спеціалізований університет в Україні.
Українці в Молдові є другою за чисельністю національною групою країни після молдаван, а отже, найбільшою етнічною меншиною країни. Згідно з переписом 2004 року (який не враховував населення Придністровського регіону), частка українців у сукупному населенні Молдови з 1989–го по 2004 рiк скоротилася з 11,3% до 8,4% (282,4 тисячі українців). Частка населення Молдови, що вказала українську мову основною мовою щоденного спілкування, становила 3,8% сукупного населення.
У Молдові є більш ніж 300 населених пунктів, у яких українське населення становить більшість, основна маса українців зосереджена в північних та східних регіонах республіки. Найчисельніша в абсолютному відношенні українська громада (58,9 тисячі осіб) мешкає у муніципії Кишинів (8,3% населення столиці). Значними є українські осередки в Окницькому (30,7% населення), а також у Бричанському районах (25,6%), у муніципії Бєльци (23,7%) та Ришканському районі (22,5%).
Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>
Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>
Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>
Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>
Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>
Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>
