Поєднання градусів

07.12.2011

У повітрі вже добряче пахне Новим роком, снігом, ялинками, мандаринами і гарячим вином. Чи ще не пахне? А дарма! Саме гаряче вино — чудовий вибір для щирих дружніх посиденьок. Аромати спецій і цедри, тепло чашки у долонях — усе це одразу перетворює звичайний вечір на свято локального масштабу, створює чарівний і святковий настрій.

Найвідомішим гарячим алкогольним напоєм є глінтвейн і його пращур глювайн — буквально німецькою «гаряче вино». Найперша письмова згадка про нього датована аж 1420 роком, коли діжка глювайну була подарована німецькому аристократу. Нині це традиційний зимовий напій «для зігріву» після прогулянок на свіжому повітрі, активного зимового спорту і на яскравих різдвяних ярмарках, де до кухля глювайну вам обов’язково запропонують смажений мигдаль у меду. Традиційно червоне вино приправляється до смаку корицею, ваніллю, гвоздикою, цедрою і цукром. Буває, що глювайн варять з фруктового вина, ожинового чи вишневого, але це, швидше, виняток, ніж правило.

Нічого спільного з зимою та її святами від початку не мав грог. Це напій, який у XVIII сторіччі вигадали моряки. Згідно з однією з версій, воду, яка у довгих плаваннях добряче псувалася, «підсмачували» алкоголем, щоб хоч якось її пити. Згідно з іншою, ром морякам видавали винятково розбавлений, щоб запобігти надмірному пияцтву. У ті часи грог пили холодним. Сучасний напій iз такою назвою — це гарячі вода чи чай, ром і спеції. Якщо додавати корицю і лимонний сік — це буде старий добрий грог, а якщо мелений мускатний горіх, то напій називатиметься «бамбо», ним, якщо вірити історикам, любили ласувати пірати і купці. Класичний рецепт британського грогу «4 води» — тобто вода і ром у співвідношенні 4:1 — такий: 16 унцій лаймового соку (460 мл), фунт цукру (450 г), пінта темного рому (570 мл), 0,5 галона води (2,25 л). Спочатку треба змішати сік і цукор, потім додати ром і розвести гарячою водою. Подавати зі скибочкою лимона чи гілочкою м’яти у чашці.

Якщо душа бажає чогось незвичайно–вишуканого, приготуйте гарячий пунш: змішайте міцний чорний чай із ромом у співвідношенні 2:1, додайте сік одного лимона, мед до смаку і коктейльні вишеньки. Подавайте у келихах iз товстого скла.

Гльог — скандинавський родич британського грогу, але, на відміну від нього, може бути і безалкогольним, якщо його готувати з соку замість вина. І все–таки, від початку він алкогольний, а подеколи — з міцнішими додатками до вина — горілкою, скажімо, чи бренді. Набір і кількість спецій може варіюватися залежно від смаку, але найпоширеніший варіант суміші: кардамон, кориця, імбир, гвоздика й апельсинова цедра. Спеції заливають вином, а потім гльог підігрівають до температури 60—70°С (якщо вище — алкоголь почне випаровуватися), знімають з вогню, закривають кришкою і лишають настоюватися годину. Коли спеції віддадуть напою свої пахощі, вино нагрівають ще раз і вже тоді розливають у чашки. До гльогу часто подають імбирне печиво. Ця пара — невід’ємний атрибут Різдва у Північній Європі.

Навегадо — гарячий алкогольний напій чилійського походження. Його назва — від іспанського «навегар», що означає «керувати кораблем» чи «плисти». Чому так? Можливо, тому що після кількох келихів такого напою підлога буде хитатися під ногами, як палуба корабля. Особливістю цього гарячого вина є те, що у цей напій додають родзинки і мигдаль, а вино беруть молоде, червоне і дешеве, яке потім добряче підсолоджують. Процедура приготування досить проста: на велику компанію візьміть 5 літрів вина, 10 кружалець апельсина, 5 паличок кориці, 220 г цукру, 100 мл води. У великій каструлі закип’ятіть воду і варіть в ній цукор і апельсини близько 5 хвилин, додайте корицю і варіть ще 2 хвилини. Долийте вино, нагрійте (пильнуйте, щоб воно не закипіло) і подавайте. За бажання додайте в навегадо родзинки і мигдаль, а краще подайте їх окремо, щоб кожен додавав на свій смак.

І пам’ятайте: який би алкогольний гарячий напій ви не приготували вдома, не беріть його для пиття з собою на вулицю, наливш и у термоси. Бо відбуваються парадоксальні речі: грог чи глінтвейн з термоса вас не те що не зігріє (хіба що у перші кілька хвилин), а ще більше охолодить. І, звісно, не годиться пити під час активних розваг на зразок катання на лижах чи сноуборді, і поготів — якщо вам iз прогулянки доведеться повертатися за кермом.

  • Кріпчик-петрушка кучерявляться

    Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>

  • Поласуємо полуничкою

    Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>

  • Від кулешу і ніг не поколишу!

    Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>

  • Лимонадна прохолода і насолода

    Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>

  • Сонце в цеберку!

    «Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>

  • Знімаю капелюха

    От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>