Голодом — проти Лукашенкових хитрощів

      Голодування як крайня форма протесту практикується у політичному житті Білорусі з 1995 року. Тоді опозиційна фракція депутатів Верховної Ради 12-го скликання на чолі з присутнім ще на той час у політиці лідером Білоруського Народного Фронту Зеноном Позняком хотіла змусити президента Олександра Лукашенка відмовитися від ідеї змінювати Конституцію та державну символіку на стару, радянську. Відтоді у країні постійно голодують «через політику» — то підприємці, то таксисти і робітники, то політв'язні. Минулого тижня безстрокове голодування оголосили депутати фракції «Республіка».

      Валерій Фролов, ім'я якого згадується серед найбільш імовірних претендентів на президентство, Сергій Скребець і Володимир Парфенович ще кілька років тому були цілком «лояльними» парламентаріями. Проте більш як рік тому трійка депутатів пішла з фронту, створила фракцію «Республіка» і відтак очолила список особистих ворогів президента.

      Нещодавно на пленарному засіданні Палати представників Валерій Фролов спробував внести поправки у Виборчий кодекс, суть яких — уведення до складу виборчих комісій представників громадських організацій і політичних партій, розширення повноважень спостерігачів, які реально контролюють підрахунок голосів, скасування дострокового голосування. У світлі недавньої заяви Олександра Лукашенка про те, що «вибори будуть чесними і прозорими, але опозиції в новому парламенті не буде», необхідність форсування змін до виборчого законодавства стала очевидною.  Але спеціальна парламентська комісія з питань виборів ініціативу «республіканців» не схвалила. Однак депутати мають право виносити законопроекти на голосування самостійно, що і спробував зробити генерал Фролов. Але йому це не дозволив зробити спікер Вадим Попов. У залі зав'язалася лайка, під час якої депутат від комуністів Сергій Костян, приміром, пообіцяв «трьом мушкетерам», що їм «це так не пройде», у відповідь на що Сергій Скребець поцікавився, чи не збирається часом «червоний Костян» вдатися до спіритизму і викликати дух Залізного Фелікса. Потім мікрофон депутату Валерію Фролову відключили, і генерал прямо з парламентської зали поїхав додому, зібрав аптечку і документи, а за годину оголосив голодування біля Будинку уряду. Його відразу підтримали Сергій Скребець і Володимир Парфенович ( у минулому, між іншим, триразовий олімпійський чемпіон з легкої атлетики).

      Голодуючі прийняли звернення до уряду і народу, в якому вони заявляють про те, що «президентська кліка напередодні  виборів готує черговий антиконституційний переворот під видом проведення референдуму за внесення змін до Конституції» (основна з них, нагадаємо, — право парламенту обирати президента. — Ред.), а також висувають дві вимоги. Перша вимога —  зупинити маховик політичних репресій і змінити «запобіжний засіб» «в'язню совісті» Михайлові Мариничу, котрий перебуває в СІЗО. Друга — розглянути на сесії проект Закону «Про зміни і доповнення у Виборчий кодекс Республіки Білорусь».  Першу ніч після оголошення голодування «республіканці» провели в парламенті. Але вже на ранок вони оголосили про те, що будуть працювати, поки вистачить сил, і Сергій Скребець виїхав на зустріч зі своїми виборцями в рідне містечко Ліду.

      Реакція на акцію протесту трьох «республіканців» була неоднозначною. Так, особистий друг Лукашенка віце-спікер Володимир Коноплєв звинуватив «протестантів» не тільки в тому, що вони поночі уминають принесені дружинами пиріжки, а і в тому, що «ці депутати спекулюють на зростаючому авторитеті посадженого у в'язницю Маринича».  А простий люд зреагував на акцію інакше — за кілька днів число голодуючих біля парламенту несподівано зросло.

      Почалося усе з того, що з Вітебська приїхав голова обласного осередку Об'єднаної громадянської партії Геннадій Ананьєв, до якого приєдналася лідер мінської первинної організації тієї ж партії Марина Богданович. Ці двоє з'явилися зі своїми спальними мішками і теж оголосили про безстрокове голодування. Відразу їх спробували відвезти в райуправління міліції, але потім таки обмежилися конфіскацією спальних мішків і  штрафами. Але вже наступного ранку до депутатів приєдналося десять «просто людей», як представилися вони журналістам. «Просто люди» продовжують прибувати.