Краще за баранку тримайся, шофере

11.06.2004

      Лише заборона на страйки працівникiв транспортної галузі не дозволила водіям АТП 15607  Рівного перекрити декілька вулиць в обласному центрі на знак протесту проти рішення власників підприємства скоротити кількість працюючих і взагалі перепрофілювати автопарк. І хоча до влаштування штучного «паралічу» транспортних артерій обласного центру справа не дійшла, увагу до своїх проблем перевізники таки зуміли привернути. І не лише вони, а й керівництво АТП — скорочення на маршрутах кількості ЛАЗів на 30 одиниць (20 — на внутрішньоміських рейсах, 10 — на приміському сполученні) не залишилось непоміченим.

      Причина «автобусної  напруги» елементарно проста: 60 відсотків пасажирів, яких перевозять у цьому виді громадського транспорту, — пільговики, які мають право на безкоштовний проїзд, що його, теоретично, має оплачувати держава. Обходиться це у 60 тисяч гривень субвенції щомісяця, але, за словами нинішнього директора АТП Василя Поліщука, з початку нинішнього року на оплату проїзду пільговиків не було перераховано жодної копійки. «Оргвисновки» не забарилися — нинішній власник автопарку вирішив скоротити 80 із 144 водіїв, які нині тут працюють. Причому в доволі цікавий спосіб: за словами водіїв автопарку, їм запропонували писати заяви на звільнення із формулюванням «за згодою сторін», а у випадку відмови — «альтернативне» звільнення без виплати заборгованих йому коштів та розрахункових. Причому водії вважають, що нагальної потреби у скороченні керівництво АТП не має. Цікаво, що інші перевізницькі структури працюють у таких же умовах і отримують прибутки. Та й кожен із працівників автопарку щодня здавав у касу АТП план-виручку в розмірі 170 гривень, а цього, на думку водіїв, цілком достатньо, аби перевезення були рентабельними. Отже, здавалося б, грунтовних причин закривати АТП-15607 немає. Якщо, звичайно, не враховувати однієї «білої плями»: землі, які нині використовує підприємство, розташовані у престижному районі обласного центру й коштують дуже недешево, від їх продажу власник автопарку може зірвати великий куш. І тоді, напевне, тут за високими парканами бовванітимуть міські хороми «нових українців». Про цілковиту ймовірність такого розвитку подій свідчить і те, що протягом кількох останніх днів бокси автопідприємства почали демонтувати.

  • Що сказав би Бандера Шевченку,

    Задум написати цей матеріал виник після прочитання на місцевих інтернет–сайтах мало не сотні коментарів щодо спорудження у Тернополі монумента Незалежності. Відтак походила ще біля наших гарних (і не дуже) пам’ятників, порозмовляла з людьми, пригадала деякі події недалекого минулого і дійшла висновку, що у сучасних тернопільських пам’ятників усе–таки якась особлива «карма», міцно пов’язана з політикою. Йдеться не про монументи політичним діячам, а про зовсім інше. Наприклад, про те, чому більшість головних пам’ятників мого рідного міста розташовані зовсім не там, де вони мали б стояти відповідно до здорового глузду. Але про все по черзі. >>

  • Андрій Садовий: Моє найголовніше завдання — повернути мудрих людей до Львова

    Головною топ-темою минулого тижня є довгоочікуване святкування 750-річчя Львова. Для України відзначення цієї дати, без сумніву, займе чільне місце і серед найпомітніших подій року. Підготовка до ювілею тривала кілька років, але всією основною організаційною роботою та пошуком спонсорів займалася протягом останніх кількох місяців нова влада, яка зайняла крісла в мерії навесні. Про свої враження від святкувань і про наболілі для Львова теми «УМ» розпитала у мера Львова Андрія Садового. Окрім того, на минулих вихідних у Львові вдалося зустріти багато відомих особистостей, серед них і екс-львів'ян. «УМ» вони розповіли про свої асоціації зі Львовом і про те, як повернути столиці Галичини гордий статус П'ємонту, яким вона славилася на початку 90-х років. >>

  • Хто вкорочує терновий корінь?

    Тернопілля виплекало цілу плеяду визначних українських діячів культури, науки, техніки. Воно в доленосному вінкові України тричі слугувало заборолом Європи від степу. Уперше — проти монголо-татар; вдруге — від турків із татарами; втретє — коли лютував московський комуністичний імперіалізм. Недаремно за середньовіччя наше Надзбруччя вкрили твердині-замки, яких тут налічувалося понад сто. Тепер — лише кілька десятків забутих, засмічених руїн.
    Тернопіль — це мур національного відродження 1988—1991 років. Цей край допоміг в особистісному становленні чинного Президента України і цілковито підтримав його у 2004-му. Уже сьогодні дослідження доводять, що через Тернопільщину, яка розташована в українському межиріччі (Дністра та Дніпра), поширювалася Трипільська старожитна культура в глибину Правобережжя.
    28 серпня Тернопіль святкував «три в одному» — традиційні День міста, храмовий празник (Успіння) та 465-річчя від свого заснування. Гримів концерт «Зірки України — Тернополю» з грандіозним феєрверком. Але у фахівців-істориків постає питання: невже Тернопіль такий молодий? Чи не навмисне досі вкорочували його корінь? >>

  • На символ Львова не шкода й пенсії

    Міський голова Львова Любомир Буняк виготовив новий колар (ланцюг), який разом із іншими атрибутами міста носитиме суто на великі свята. Першою такою нагодою стала 14-та річниця незалежності України, коли мер зміг продемонструвати своє творіння, яке спроектував особисто. >>

  • Душа просить свята

    Серпень для святкування харківського ювілею обрали з цілком прагматичних міркувань: 23 числа — місцевий День перемоги і заодно День міста. А 24-го, зрозуміло, — чергова річниця незалежності України. Отож, аби життя на теренах мегаполісу не перетворилося на довге масове гуляння, пожертвувати вирішили останньою декадою літа. Словом, почнуть харків'яни двадцятого, а там уже — як Бог дасть і на скільки вистачить грошей. >>