Відомий своїми чарівними замками Ужгород — чи не єдиний обласний центр в Україні, де навіть центральні вулиці міста не мають твердого покриття. Тому не дивно, що для більшості місцевих мешканців вуличний рух асоціюється, передусім, із численними брудними плямами на одязі й взутті, а подорож цим архітектурно надзвичайно гарним містом — суцільна екстремальна розвага. А ремонти для місцевої влади перетворилися на особливий бізнес, якому не видно кінця.

Лише заборона на страйки працівникiв транспортної галузі не дозволила водіям АТП 15607 Рівного перекрити декілька вулиць в обласному центрі на знак протесту проти рішення власників підприємства скоротити кількість працюючих і взагалі перепрофілювати автопарк. І хоча до влаштування штучного «паралічу» транспортних артерій обласного центру справа не дійшла, увагу до своїх проблем перевізники таки зуміли привернути. І не лише вони, а й керівництво АТП — скорочення на маршрутах кількості ЛАЗів на 30 одиниць (20 — на внутрішньоміських рейсах, 10 — на приміському сполученні) не залишилось непоміченим.

Почалося все два тижні тому, коли після раптового стрибка цін на нафтопродукти в Луганську не вийшли на роботу водії приблизно третини великогабаритних автобусів найдовшого в місті і найбільшого за обсягами перевезень 114-го маршруту. Свої дії вони, як і слід було очікувати, пояснювали подорожчанням бензину і надмірною кількістю пасажирів, що користуються правом на безплатний проїзд. Дехто з водіїв на маршрут тоді вийшов, але повісив на вході оголошення, що пільговики віднині мають платити половину ціни за проїзд — 25 копійок. Пенсіонери образилися, влада полякала перевізників вилученням ліцензій — і все начебто заспокоїлося. Однак ненадовго.