Після чотирирічної перерви, викликаної реконструкцією НСК «Олімпійський», великий футбол повернувся на головну арену країни. «Це не мій стадіон. Це зовсім інша споруда — нова, красива», — так відгукнувся Олег Блохін про спортивну споруду, на якій провів найкращі матчі свого футбольного життя. Саме Олегу Володимировичу та його підопічним випала нагода написати «преамбулу» до новітньої історії стадіону, де пройдуть вирішальні поєдинки Євро–2012.

Сьогодні, після завершення повторних матчів «плей–оф», стануть відомі імена останніх чотирьох збірних — учасниць фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року. Для двох команд — Ірландії та Хорватії — матчі–відповіді стануть простою формальністю, адже минулої п’ятниці обидві здобули переконливі гостьові перемоги.

Не секрет, що на міжнародній арені наші штангісти роблять акцент на «потужні» вагові категорії, в яких можуть претендувати на схо­дження на п’єдестал. Так було й на черговому чемпіонаті світу — 79–му для чоловіків і 22–му для жінок, який позавчора завершився у передмісті Парижа — в «Євродіснейленді». Крім мультяшних героїв–сувенірів, із Франції наша делегація везе й героїв справжніх — призерів важкоатлетичної першості.

Чемпіони — звичайні люди, і вони іноді теж можуть помилятися. Здавалося, в цьому сезоні таке формулювання можна приклеїти до будь–кого з нинішніх грандів «Ф–1»: Фернандо Алонсо, Льюїса Хемілтона, Дженсона Баттона, великого «короля» минулого Міхаеля Шумахера, але тільки не до Себастьяна Феттеля, настільки безпомилковим виглядав пілотаж лідера «стайні» «Ред булл». Проте від технічних негараздів не застрахована навіть команда, яка виграла чемпіонат задовго до його завершення. «Тиск у шині різко впав уже на виході з першого повороту. Я не робив нічого особливого — все як завжди. Можливо, я атакував поребрик під невдалим кутом», — пояснював журналістам причини свого раннього вильоту з траси «Яс Марина» в Абу–Дабі Себастьян Феттель.

Майже в кожного спортсмена є улюблені змагання й ті, на яких йому не щастить. Шахісти — не виняток. Для українських гросмейстерів таким незручним турніром чомусь стає командна першість Європи. І справа не в тому, що комусь індивідуально грається краще, ніж у колективі. Адже наша чоловіча збірна п’ять разів пробивалася до числа призерів Всесвітніх шахових олімпіад і тричі — командних чемпіонатів світу. Жінки тричі сходили на п’єдестал Олімпіад і двічі — ЧС. А от на європейському командному форумі, який проводиться раз на два роки, чоловіки були призерами всього двічі (1992 і 2009), а дівчата — лише раз (1992). Не став винятком і 18–й командний чемпіонат Старого світу, який у суботу завершився на грецькому курорті Порто–Карас.