Дмитро Добродомов: За певну лояльність можемо отримати місце у «цифрі»

Львівський телеканал ZIK за рік зміг стати впізнаваним поза межами регіону. Стартувавши з шістьма проектами, вже має більше двох десятків, у яких подається не причесана «під владу» інформація. Яким чином це вдається робити, пробуємо з’ясувати у гендиректора каналу Дмитра Добродомова.

«Не варто ставати у чергу за центральними каналами»

— Дмитре, ZIK намагається бути об’єктивним мовником. Чи відчуваєте провладний тиск ? Чи є його проявом те, що канал не отримав ліцензію на цифрове мовлення?

— В ефір ми вийшли 1 вересня минулого року. Створення каналу практично збiглося з місцевими виборами, що відбувалися 31 жовтня. Влада спочатку загравала. Потім мені особисто сказали, «під час виборів треба вести себе правильно», тобто когось показувати, інших — не показувати. Коли ми відмовилися, заговорили конкретніше: «Вас буде з ефіру викинуто, бо виходите на 12–му каналі». Це протистояння ми зробили публічним. І закінчилося все звільненням iз посади очільника області, ставленика Партії регіонів, Василя Горбаля.

На сьогодні прямий тиск, щоб телефонували і казали робити «те–то», трапляється вкрай рідко. Частіше телефонують від героїв моєї передачі розслідувань «Хто тут живе?» з проханнями про зустріч. На це відповідаю: «Ми можемо зустрітися у прямому ефірі».

Результати цифрового конкурсу — це прояв тиску на іншому рівні. Заявки подавали 4 найкращі місцеві мовники, а виграв — нікому не відомий суб’єкт. Тоді як за рейтингами GfK у Львові, за деякими проектами, до прикладу «Хто тут живе?» чи «Прямим текстом», ZIK випереджає навіть центральні канали. Зараз залишилося лише 2 місця на мультиплексі, які виставлені на додатковий конкурс. Можете уявити, які зараз відбуваються маніпуляції навколо цього. Нам натякають, що за певну лояльність iз боку каналу до можновладців ми можемо отримати це місце.

— Чому ZIK, регіональний канал, забажав стати загальнонаціональним? Ви вважаєте, що через пару років змогли б завоювати глядачів і заходу, і сходу України?

— Ми вже зацікавили багатьох! На моє переконання, не варто ставати в чергу за центральними телеканалами, які зараз перевантажені різноманітними розважальними шоу і де все менше і менше з’являється програм, які мають щось дотичне і близьке до людей. Ми одразу обрали іншу нішу, яка побудована на журналістських розслідуваннях та гострих проблемах. Перше завдання — стати найрейтинговішим каналом Львова — ми виконали. Зараз на Західній Україні ми присутні на 90 відсотках кабельних мереж і виходимо на супутнику. Наступний крок — ми вийшли в основних кабельних мережах Києва.

Як правило, телевізійники ідуть до кабельних операторів, якщо вони регіональні. У нас ситуація навпаки: щодня до мене звертаються з різних куточків України (Кривого Рогу, Сум, iз Донецька та Криму) кабельні оператори, які готові нас ставити у своїх мережах. Ми нікому не відмовляємо. І вже «точково», але присутні майже в усіх областях України.

— Чому людям, скажімо, з Дніпропетровська має бути цікаво дивитись, що роблять львівські чиновники?

— А хіба в них інші чиновники? Такі ж самі. До того ж ми розширюємо географію учасників таких резонансних програм, як «Хто тут живе?» і «Правокація». Спочатку зосереджувалися лише на Львові й області, а тепер героями передач стали люди з Нововолинська, Івано–Франківська, Тернополя. Ми поступово збираємося «завітати у гості» до чиновників усієї України. До мешканців пристоличної Кончi–Заспи взагалі дуже скоро — бо цього місяця відкриваємо своє представництво у Києві. Крім того, ми співпрацюємо з телевізійним каналом «Нова Одеса». Вони демонструють наші програми, а ми готові демонструвати їхні. У програмі ZIKу є проект рівненського агентства журналістських розслідувань «Четверта влада». Також ведуться перемовини з сімферопольським центром журналістських розслідувань. Пробуємо домовлятися про співпрацю з каналом «Донбас».

«За рік кількість рекламодавців збільшилась у сiм разів»

— Дмитре, чи можуть регіональні канали в Україні бути прибутковими? За кордоном, у тій самій Польщі, рекламодавці зацікавлені давати локальну цільову рекламу, в нас iз цим — проблеми.

— Раніше я стверджував, що канал ZIK може вийти на нульову рентабельність за 2—3 роки, тепер я знаю, що це можливо і за 1,5—2 роки. Все залежить від кількості глядачів. Якщо регіональне телебачення не переймається цим, то й не матиме рекламодавців.

На нашому каналі за рік кількість рекламодавців збільшилась у 7 разів і ми впевнено наближаємося до точки нульової рентабельності. Це при тому, що щомісяця запускаємо по одному новому проекту, будуємо нову телестудію, розширили штат iз 35—40 працівників до понад 150. До того ж розвиваємо цілий медіа–холдинг: крім каналу, ще працює сайт «ЗІК» та виходить газета журналістських розслідувань «Інформатор». Сподіваюсь, що через півроку я зможу сказати: переконання, що регіональні канали в Україні не можуть бути прибутковими, — хибне.

—  «Західна інформаційна корпорація», яка на 99 відсотків володіє ZIKом, позиціонує себе як незалежна, позапартійна медіа–структура. ЗМІ пов’язують її з одним з найбагатших галичан — Петром Димінським. Вам відомо про цей взаємозв’язок?

— Я безпосередньо володію такою інформацією (сміється). Перш за все, ЗМІ апріорі є позапартійними організаціями. Чи має Димінський безпосереднє відношення до каналу? Так, має. І структури, які належать йому, є інвесторами нашого телевізійного каналу. Більше того, скажу, що саме тому, що така постать, як Петро Димінський, є інвестором нашого каналу, ми можемо собі дозволити робити те, що ми робимо. На нас інвестор не тисне, слава Богу, у нас iз ним підписаний меморандум щодо незалежної редакційної політики.

Про автономну редакційну політику каналу свідчить наповнення програм: учасник однієї — голова районної ради Рогатина Івано–Франківської області, який пройшов за списками від «Свободи», а наступної — голова райадміністрації Перемишлянського району Львівської області — ставленик Партії регіонів, тобто жодних преференцій немає. (Інша річ — не всі запрошені приходять на програми). Жодних обмежень немає у новиннєвих випусках, завжди зберігаємо паритет думок.

Про кругообіг інформації та якісний контент

— Сторонньому спостерігачеві–глядачеві інколи здається, що  перепалки навколо інформації «Свободи» про приналежність ZIKу до Партії регіонів — це така собі взаємореклама  трьох. Особливо, якщо вірити, що власне «Свобода» на нинішньому етапі є проектом «біло–блакитних».

— Не знаю, ким фінансується «Свобода». А на нашому дивані побувають її представники, бо минув уже рік, як «свободівці» займають високі посади у місцевому самоврядуванні, і нам цікаво з’ясувати, як вони живуть. Наші журналісти досліджують цікаві питання, в тому числі й джерела їх фінансування. І коли в нас будуть факти на руках і я зможу щось довести, тоді й будемо говорити про те, хто кого фінансує.

— До речі, а Петро Димінський може бути героєм передачі «Хто тут живе?»

— Була така ідея. Серед її «плюсів» — це була б дуже рейтингова програма. З іншого боку, ця людина не вписується в концепцію програми, яка розповідає про чиновників, депутатів, суддів, правоохоронців. Ми робимо проект про те, як люди, які отримують від дер­жави досить скромну зарплату, а живуть у розкішних хоромах, як справжні бізнесмени. Якщо в нас буде програма «Як і хто заробив свій перший мільйон», тоді Петро Димінський буде одним iз перших її героїв.

— Погляди і дії яких політичних сил імпонують найбільше вам особисто?

— Як і в будь–якого виборця, в мене є свої прихильності, а як у журналіста в мене їх не може бути апріорі. Я завжди за те, щоб дати можливість глядачам оцінити всіх і зробити свої висновки. Намагаюсь, щоб у нашому ефірі були представники всіх політичних сил. Головне — витримати баланс і паритет.

Головні гравці на Львівщині: і «Свобода», і Партія регіонів — дуже різко реагують на критику. Хоча, здавалося б, повинні розуміти, що тепер вони — публічні і керівники. А люди цікавляться, що було зроблено з передвиборчих обіцянок. І одні, й інші на пропозицію зробити передачі про їх перебування при владі зреагували однаково: «Укотре хочете нас «мочити»?!». Тож різниці у цьо­му питанні між цими двома політичними силами — жодної.

— Як ви уявляєте існування ZIKу  після запровадження цифрового мовлення в Україні, яке особливо актуальне для прикордонної зони?

— Ми об’єдналися у мультимедійну редакцію, де газета, телебачення та інтернет–агенція тісно співпрацюють між собою. Таким чином утворюється кругообіг інформації, яка з’являється на трьох носіях, — доступ до нашої інформації є максимальним, нам легше боротися за аудиторію. А тому не важливо, хто виграє ліцензію на цифрове телебачення, голов­не — хто зробить якісний контент. До 2015 року, впевнений, способів доставки інформації до глядача буде безліч.

Уже сьогодні, наприклад, у Львові 63 відсотки споживачів дивляться телебачення у кабельних мережах. За деякими прогнозами, коли вимкнуть аналогове й увімкнуть цифрове телебачення в Україні, його дивитимуться не більше 25 відсотків споживачів. Ми на той час матимемо решту 75 відсотків.

Ми готові отримати «цифрову» частоту і готові її розвивати. Якщо ж Нацрада з питань телебачення і радіомовлення вкотре не видасть нам ліцензію, переконаний, що не втратимо свою аудиторію. Бажання бути в «цифрі» є, але сказати, що це для нас життєво необхідно, не можу. Яскравим прикладом боротьби за свого глядача є російський канал «Дождь», який не має частот, але є мегапопулярним, бо всі його дивляться в інтернеті.