Серед перших 477 палестинських в’язнів, яких Ізраїль випустив зі своїх тюрем в обмін на капрала Гілада Шаліта, було 27 жінок — усі представниці прекрасної статі, звільнення яких передбачено цією угодою. Проте найбільше уваги як місцевої, так і світової преси прикуто до однієї з них — колишньої вінничанки Ірини Поліщук. Як повiдомив речник МЗС України Олександр Дiкусаров, нинi Ірина — громадянка Палестини. Єврейські ЗМІ, посилаючись на дані ізраїльського слідства, називають її «українською повією», що досі служить своєму «палестинському сутенеру», за якого вийшла заміж. Натомість палестинська та дружня арабська преса вихваляє «лебедину вірність» Ірини — «безневинної жертви, яка довгі роки страждала в ізраїльських в’язницях», «частини другої інтифади» тощо.
Ірині, чиє прізвище тепер Сарахне, 32 роки. З них більше восьми вона провела за ґратами як співучасниця в організації теракту в місті Рішон ле–Ціон, запланованому її чоловіком Ібрагімом, завербованим терористичним угрупованням «Танзім» (ФАТХ). Після невдалого шлюбу в Україні, від якого в неї залишилася дочка, жінка вирішила спробувати щастя в Ізраїлі. Там познайомилася з палестинцем Ібрагімом, який нібито був її сутенером, одружилася з ним, прийняла іслам, народила ще одну дочку. Тепер старшу дитину виховують батьки Ірини в Україні, молодшу — батьки Ібрагіма.
За даними сайту Newsru.co.il, 22 травня 2002 року українка, маючи викрадений паспорт на ім’я репатріантки Марини Пінської, підвезла до місця здійснення теракту 17–річного смертника Ісу Абд Рабина Бадіра. В результаті вибуху тоді загинуло двоє ізраїльтян, близько 40 отримали поранення.
Вінничанку затримали наступного дня, і спершу вона заявляла, що нічого не знала про наміри свого пасажира. Тому засудили її лише за випадкову співучасть — на 3,5 року. Та згодом слідство з’ясувало, що Ірина цілеспрямовано допомагала чоловіку. До того ж в авто сиділа ще одна потенційна смертниця, 20–річна Арін Ахмад, яка в останню мить злякалася й категорично відмовилася виходити з машини.
За організацію теракту Ібрагім Сарахне отримав шість довічних термінів плюс 45 років в’язниці, а Ірині після перегляду справи термін збільшили до 20 років ув’язнення. Влада Ізраїлю збиралася депортувати її в Україну, проте жінка повстала проти цього рішення й навіть подала апеляцію, вимагаючи залишити її в ізраїльській тюрмі до кінця терміну.
На відміну від багатьох інших ув’язнених, яких звільнили з певними умовами (мешкати винятково у місці проживання до арешту, не виїздити за межі Палестинської Автономії тощо), Ірину відпустили «на всі чотири сторони». І вона, швидше за все, повернеться до свекрів, які мешкають неподалік Вифлеєма. «Коли я почула цю новину (про звільнення Ірини. — Ред.), то ніби крила за спиною виросли! — цитує матір Ібрагіма Сарахне «Євроньюз». — Я одразу послала чоловіка повідомити цю звістку онуці, щоб вона зраділа, що маму скоро звільнять».
«Я бачила маму востаннє, коли мені було всього вiсiм місяців, — каже дев’ятирічна Газаля. — Я її, по суті, навіть не знаю… І ось нарешті ми побачимося. Я така щаслива!». Зустрiчати маму з тюрми разом iз бабусею Валентиною поїхала i старша дочка, 12–рiчна Ясмин.