На Рівненщині, в урочищі Гурби, де у 1944 році відбувся один iз найбільших боїв між військами НКВС та УПА, завершилося будівництво криївки. Ініціював створення підземного укриття в цьому історичному місці та профінансував його будівництво народний депутат від «Нашої України» Віктор Матчук. Як вiн сам розповів, будівництво криївки розпочали цьогоріч після вшанування загиблих під Гурбами, яке традиційно відбувається на третій день після Великодня — саме тоді 67 років тому стався бій між УПА та НКВС. «Ми відшукали креслення реальних криївок УПА тих часів і за ними збудували це укриття», — каже Віктор Матчук.

Минулого тижня у Володимирі–Волинському відбулося перепоховання жертв масових розстрілів часів Другої світової війни. Їхнi останки знайшли під час археологічних робіт на валах староруського городища. Прах 367 осіб перевезено на Федорівське кладовище, де й захоронено за участю священиків різних конфесій.

Україномовний мешканець Миколаєва Анатолій Ільченко передав звернення до голови Львівської облдержадміністрації Михайла Цимбалюка, в якому просить надати йому статус біженця і політичний притулок у Львівській області. Він заявляє, що в рідному місті йому жити небезпечно, адже його там називають «нацистом» і «бандерівцем» та постійно погрожують.

Чотири місяці 34–річна Світлана М. жила з трирічною дитиною на міському кладовищі, ховаючись від соціальних працівників, які прийняли рішення про позбавлення її батьківських прав. Випадкові перехожі побачили жінку, яка спала на кладовищі серед могил, а поруч iз нею плакав безпорадний хлопчик. Люди викликали «швидку допомогу», оскільки подумали, що жінці стало зле й вона втратила свідомість. Проте прибулі на місце події медики швидко встановили, що Світлана — у стані важкого алкогольного сп’яніння, а дитина плаче від голоду і холоду.

Цієї неділі на травертиновій скелі поблизу Свято–Онуфріївського храму у селі Рукомиш Бучацького району Тернопільської області з’явився незвичайний білосніжний барельєф під назвою «Палаючий повстанець». Про відзначені і благословенні Господом тамтешні місця з духовними й природними дивами «УМ» уже розповідала своїм читачам. Як і про трагічну історію одного з мешканців Рукомиша, бійця Української повстанської армії Юрія Михайлецького, який, переховуючись від помсти радянської влади, облаштував у скельній печері криївку і був змушений прожити там аж двадцять (!) років. А після того, як недоброзичливці його все–таки видали, він, щоб не здаватися, спалив себе живцем у кам’яній схованці.

На території нинішнього Нікопольського краю свого часу розташовувалося відразу п’ять із восьми Запорозьких січей — Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька та Нова. Відтоді води спливло чимало — як у переносному розумінні, так і в прямому. Адже рукотворне Каховське море, що нині, швидше, нагадує брудну калюжу, затопило навіть місце розташування цих січей. Отож повернути історію назад нікому не спадало на думку.