Інший погляд: про воєнний альбом Андрія Котлярчука «Звільнена Київщина»
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
Сара Джессіка Паркер та Пірс Броснан. У житті — як на екрані. (Фото з сайту kinopoisk.ru.)
Зірка Голлівуду Сара Джессіка Паркер — класична жертва синдрому однієї ролі. «Секс у великому місті» в її кар’єрі став трампліном в успішне професійне майбутнє, протягом якого актрисі довелося у кожному наступному фільмі доводити, що Керрі Бредшоу з культового серіалу — це не єдиний і не останній яскравий образ в її активі, і що Сара Джессіка Паркер у житті й на екрані — це дві дуже різні жінки. І ось нарешті струнка шатенка дочекалася ролі, яка максимально перегукується з її особистою реальністю.
Головна героїня фільму «Я не знаю, як вона робить це» Кейт Редді — любляча мама і дружина, а ще — успішний фінансист у солідній компанії. Її життя — це стрімкий вир подій і проблем: відрядження, зустрічі, перемовини, колеги, що тільки й чекають, коли Кейт спіткнеться, донька–школярка, якій треба спекти пиріг на шкільний ярмарок, і син, якому вже два роки, а він ще досі не говорить, а «добра» свекруха не забуває вкотре про це нагадати, чоловік, урешті–решт, якого вона кохає і для якого майже ніколи не вистачає ні сил, ні часу... Звісно, це багаторічне балансування між роботою та сім’єю рано чи пізно призвело б до родинної чи професійної катастрофи. Аби ускладнити і без того непросте життя Кейт, сценаристи люб’язно підкинули їй бізнес–партнера Джека (Пірс Броснан): красень, удівець, романтик та ще й відверто їй симпатизує — ну як тут устояти?
Але героїня Сари Джессіки продемонструвала блискучий талант дипломата, який знається на компромісах і розуміється на поняттях «першочергове» та «другорядне». Причому першочерговим може бути вікенд iз родиною за містом, а другорядним — телефон, що «розривається» від дзвінків бізнес–партнерів, і навпаки... У залежності від ситуації. Як результат: родина збережена, на роботі все тіп–топ, а красунчик Джек засмагає на екзотичних островах разом iз рудоволосою подружкою Кейт.
«Мій персонаж Кейт — сильна жінка, — говорить Сара Джессіка Паркер. — Так, між нами багато спільного, ми матері, що живуть у сучасному місті. У неї двоє дітей, у мене — троє. На наших плечах лежать домашні обов’язки, у нас є певні складності, але ми намагаємося, щоб наше життя було насиченим... Раніше я ніколи не втілювала на екрані образ матері, так що роль у цій картині суттєво відрізняється від того, що я робила досі».
Комедія «Я не знаю, як вона це робить» — це екранізація жіночого роману письменниці Еллісон Пірсон, режисер — Дуґлас МакҐрат. Незважаючи на типові заокеанські імена, «натуру», звичаї та побут цієї картини, чимало українських глядачок упізнають у ній себе. З тією тільки різницею, що Кейт повертається комфортабельним літаком із Бостона, а киянка — переповненою «маршруткою» на Троєщину... А «картинки» вдома майже ідентичні: незадоволений чоловік, діти, яким не вистачає мами, і купа роботи, переробити яку вдається далеко за північ.
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
У місті Парк-Сіті американського штату Юта в день відкриття кінофестивалю Sundance 23 січня відбудеться світова прем’єра другого повнометражного фільму українського режисера Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки». >>
До основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю вперше за 25 років відібрали стрічку української режисерки: цьогоріч - це фільм Катерини Горностай "Стрічка часу". >>
Створену Кременецько-Почаївским державним історико-архітектурним заповідником за дорученням Міністерства культури та стратегічних комунікацій інвентаризаційну комісію - не допустили до роботи представники Свято-Успенської Почаївської лаври. >>
Список із 25 об’єктів світу, що потребують збереження оприлюднив Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund, WMF). Серед об'єктів, що увійшли до переліку на 2025 рік – столичний Будинок вчителя, турецьке місто Антак'я, історична міська структура Гази та Місяць. >>
«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався», - писав Агатангел Кримський. >>