Вафельний сніданок

Хто з вас не пам’ятає тоненьких хрустких вафель, які мама смажила на важезному агрегаті, схожому на дві сковорідки? Ті вафлі, які треба було скручувати ще гарячими, обпікаючи пальці, але винагорода того вартувала — конуси, начинені вершковим кремом чи згущеним молоком (а може, якоюсь особливою сумішшю за секретним рецептом мами), розчинялися у роті миттю і змушували мріяти про наступну порцію. Зараз такі вафельниці лишилися хіба що у дуже запасливих господинь чи любителів антикваріату, бо на зміну їм прийшли зовсім нові електричні помічники. Такі вафельниці дозволяють готувати вафлі навіть на сніданок, попередньо максимум за 10 хвилин замісивши тісто.

Вафлі не повинні бути обов’язково солодкими, це не лише десерт. Це ще й закуска, а можливо — і повноцінна страва. Вони можуть бути будь–якими — фруктовими, сирними або печінковими. Якщо у вас є вафельниця бельгійського типу — за роботу.

Льєжські вафлі. Це бельгійський спеціалітет, який вимагає спеціального цукру — перлинного, який не тане у тісті навіть під час випікання. Утiм і без нього вафлі не стануть гіршими. Тож, щоб мати 12—15 невеликих круглих вафель, змішайте у мисці 250 г борошна, 100 г розтопленого масла, 35 г цукру, яйце, 5 г сухих швидкодіючих дріжджів, дрібку солі та 75 мл теплої води. Вимішайте масу до однорідності і залиште на 15 хвилин. Потім вмішайте 50—70 г перлинного цукру, наліпіть кульки завбільшки з волоський горіх і лишіть ще на 15 хвилин. Далі випікайте у вафельниці.

Шоколадні вафлі — в міру солодкі, і бездоганно смакують з морозивом або джемом. Щоб скуштувати їх, спочатку збийте міксером 150 г вершкового масла кімнатної температури і 75 г цукру, додайте дрібку солі, цедру одного апельсина і пакетик ванільного цукру. Продовжуючи збивати, по одному додайте 3 яйця і поступово всипте 250 г борошна, перемішаного з 0,5 чайної ложки розпушувача для тіста. Коли маса стане однорідною, вмішайте 50 г тертого чорного шоколаду. І можна випікати — отримаєте 8 великих квадратних вафель.

Вафлі можуть бути пряні гарбузові. Для їх приготування (6 великих вафель) змішайте в мисці 50 г цукру, 24 г крохмалю, 156 г борошна, 1,5 чайної ложки розпушувача, по 0,5 чайної ложки — солі та мускатного горіху, по 2 — кориці та імбиру, 0,25 чайної ложки — гвоздики. В іншій мисці змішайте 240 г молока, 250 натертого на дрібній тертушці гарбуза, 56 г розтопленого масла і 2 яйця. З’єднайте вміст обох мисок і випікайте.

Бананово–горіхові вафлі виходять хрусткими зовні, м’якими всередині і дуже ароматними. Змішайте в одній мисці 240 г борошна, 0,5 чайної ложки солі, 2 столові — цукру, 1,5 чайної ложки розпушувача для тіста, чайну ложку кориці, а в другій — 420 мл кефіру і жовтки двох яєць, 60 г розтопленого масла і 3 товченi банани. Потім змішайте обидві суміші, додайте 100 г товчених горіхів і збиті окремо 2 яєчнi білки. Матимете 10—11 великих квадратних вафель.

Печінкові вафлі можна подавати як окрему страву, а можна — якщо покласти між ними листочок зелені і кружальце помідора, — зробити з них сендвічі. Тож переберіть і очистіть від плівок 300 г курячої печінки, подрібніть її в пюре блендером, додайте 120 г домашнього сиру, 120 г борошна, чайну ложку розпушувача для тіста, по однiй — солі та цукру, поперчіть, додайте мускатний горіх і чебрець. Головне — не лякатися неапетитного вигляду суміші. А від готових вафель (вийде 10 невеликих круглих) — за вуха не відтягнеш!

Сирні вафлі дуже смачні не лише свіжими. Їх можна приготувати заздалегідь і розігріти у мікрохвильовій печі, від того смак анітрохи не погіршає. До цих ситних і ароматних вафель можна подати якийсь помідорний соус. Тож збийте 125 г м’якого масла з 0,5 чайної ложки солі, по одному додайте 4 яйця, потім вмішайте 50 г вівсяних пластівців, заздалегідь обсмажених на сухій сковорідці, 150 г вершків, і наприкінцi — 200 г борошна, змішаного з чайною ложкою розпушувача для тіста. Коли маса стане більш–менш однорідною, вмішайте ложкою 100 г дрібно натертого копченого сиру і подрібнене листя з 1—2 гілочок чебрецю. Тіста вистачить на 8 великих квадратних вафель.

Світлана ФІЛАТОВА

ФОРМА

Вафельницю з двома круглими зчепленими залізяками з довгими дерев’яними ручками вигадали у далекому XIV столітті на території нинішнього Бенілюксу. Тоді на поверхні кругів різьбили герби чи вишукані малюнки, щоб вафлі були гарними. Електричну ж вафельницю створили в іншій частині світу, куди вафлі привезли голландці. Її «батьком» став американець Томас Стекбек, і сталося це 1911 року. Новий агрегат викликав фурор, оскільки мав вбудований термостат, який запобігав перегріванню. Сучасні вафельниці поділяються на два види — класичні (це ті самі, тоненькі) і «бельгійські» (товстіші вафлі, переважно квадратні й зі значно більшою сіткою малюнка). На ринку дрібних побутових приладів переважають агрегати другого типу. Якщо ви купите вафельницю зі змінними панелями, тоді на ній можна буде не лише смажити вафлі, а й робити, скажімо, гарячі бутерброди.