Олег Дьомін. (Фото автора.)
Казахстан вважається однією з найуспішніших держав не лише пострадянського простору, а й усього тюркського світу. Тож економічна співпраця з цією країною могла б чимало дати й Україні. Тим паче, більшість двосторонніх зв’язків збереглася ще з часів СРСР. Щоправда, за роки незалежності бізнесмени Казахстану та України можуть більше розповісти про втрати, ніж про здобутки.
Суха статистика з відкритих джерел засвідчує, що якщо до 2008 року загальний товарообіг між нашими державами лише зростав (до 5 млрд. доларів США порівняно з 3 млрд. у 2007–му), то з 2009 року почався спад. Торік загальний товарообіг скотився на «дно» — десь до 2 млрд. доларів. І не останню роль у цьому відіграло створення Митного союзу за участі Росії, Білорусі та Казахстану.
Утім українські дипломати в Астані оптимізму не втрачають. Тим більше що вже цього року показники товарообігу почали зростати, передусім за рахунок співпраці в енергетичній сфері. Про те, чому українські підприємці втрачають можливості в Казахстані і як цю ситуацію змінити, а також про вигоди, які наша держава може отримати від створення Митного союзу, «УМ» розповів Надзвичайний і Повноважний посол України в Казахстані Олег Дьомін.
— Пане посол, за окремими оцінками, в останні роки Україна чимало втратила в Казахстані, а її політику тут називають ледь не провальною…
— Я б не казав про провал, а лише про проблеми, які варто вирішувати якнайшвидше. Дійсно, в умовах Казахстану принцип заміщення працює дуже активно й навіть агресивно. Далеко не сама лише Україна хоче співпрацювати з цією державою... Тому наразі наше місце зі спільного виробництва залізничних вантажних вагонів у Казахстані зайняла російська фірма. А австрійська фірма замість нас тепер спільно з казахами випускає паровози. І таких прикладів вистачає.
Зазначу, що напрями торгівлі України з Казахстаном — горілка, кондитерські вироби, а також метал та машинобудування — збережені, але постійно зазнають тиску. Тому що це та продукція, виробництво якої Казахстан прагне розвивати в себе. А раз так, то виникають антидемпінгові проблеми тощо. Звичайно, поки що якість українських товарів досить висока і вони успішно конкурують на казахстанському ринку, але це не надовго. Тому сьогодні в дипломатів України та Казахстану є одне головне завдання: розвивати нові напрями економічних зв’язків і взаємовідносин.
— Як саме?
— Ви ж розумієте, що самого бажання державних структур України або нашого посольства замало. Хоча ми намагаємося зробити певні кроки: зараз створюємо в Астані асоціацію українсько–казахстанського бізнесу. Ця структура залучатиме окремі галузі вітчизняної економіки, наш бізнес до взаємовигідної співпраці з Казахстаном і надаватиме їм інформаційні та консультативні послуги. Схожі структури тут успішно використовують окремі країни Євросоюзу. Але хочеться, щоб і український бізнес був енергійнішим у Казахстані. Потрібно більше активності, навіть пресингу з нашого боку.
— Президенти України і Казахстану, Віктор Янукович та Нурсултан Назарбаєв, торік неодноразово зустрічалися, підписали так звану «Дорожню карту–3» на 2010—2011 роки. Якими є результати цих домовленостей?
— Дійсно, Президенти підписали серйозний План дій на цей період. Для прикладу: одним із пунктів передбачено створення виробництва зі збирання в Казахстані літака Ан–140. Це глобальна програма, за допомогою якої Казахстан може стати ще однією авіаційною державою, яких менше десяти в усьому світі. Україна ж отримала гарний поштовх для подальшого розвитку авіаційного бізнесу. Водночас, на мій погляд, потрібна активніша позиція нашого авіабудування — концерну «Антонов», Харківського авіаційного заводу, «Мотор–Січі», які мають сюди прийти. Але наш бізнес, на жаль, зайняв дещо вичікувальну позицію.
Президенти означили й інші напрями співпраці, які тією чи іншою мірою вирішуються. Акценти буде розставлено, коли підіб’ємо підсумки щодо виконання домовленостей глав держав, рішень міжурядової комісії тощо. Тим більше, що до кінця цього року заплановано робочий візит до Казахстану ще й Прем’єр–міністра Миколи Азарова.
— Чи дали домовленості глав держав якогось позитивного поштовху двосторонній співпраці? Бо останніми роками загальний товарообіг між нашими країнами демонстрував, м’яко кажучи, негативну динаміку.
— Сьогодні фіксуємо вже позитивне зростання. У цьому році воно дуже велике: зовнішньоторговельний оборот зріс у півтора, а то й більше разів! У нас донедавна було позитивне сальдо із Казахстаном. І якщо рахувати його по–старому, без урахування Митного союзу, то таким воно й залишається. Нині у Казахстані усе починає активно розвиватися після кризи. Я бачу перспективу для України, якщо ці процеси відбуватимуться за участі наших спільних підприємств. Якщо ж ми й надалі будемо спостерігати, як усе це роблять інші держави, їхні підприємства та бізнесмени, то залишимося за бортом.
— За бортом ми можемо опинитися й через згаданий вами Митний союз. Росія наполягає на участі в цьому об’єднанні України, а яка позиція Казахстану?
— Позиція Казахстану така: приходьте до нас, хлопці, і створюйте спільні підприємства. Приходьте в Казахстан зі своїми українськими технологіями, зі своєю новітньою наукою, і вже звідси йдіть по всьому Митному союзу зі своєю продукцією. Це логічний підхід щодо співпраці з Митним союзом. До речі, якщо з цієї точки зору розглядати формулу «3+1», то вона тоді вирішуватиметься ще більш конкретно.
— Тобто Акорда (резиденція президента Республіки Казахстан. — Ред.) має більш виважену позицію щодо українських партнерів, ніж Кремль?
— Я не хочу робити якісь порівняння, бо це невдячна справа. У Росії і Казахстану одна економічна політика, продиктована рамками Митного союзу. Але якщо наші відносини з північним сусідом починають десь буксувати, то Митний союз — це той інструмент, який у майбутньому можна використати для узагальненого відношення до України. І без жодної політики. Наші бізнесмени можуть прийти в умови Казахстану, де ПДВ становить 12%, де до бізнесу ставляться лояльно, де хочуть нас бачити, де нас люблять (і президент Назарбаєв постійно на цьому наголошує). То чому цим не скористатися?
Наприклад, Китай вітає створення Митного союзу. Чому? Тому що вони вже зараз створюють спільні підприємства у Казахстані, з прицілом на інтервенцію своєї продукції на території всіх держав Митного союзу. Ми можемо робити те саме. Так, це нове завдання для нас. Так, треба піднятися, поїхати, знайти і домовитися. Поки що наш бізнес готові тут приймати. Але якщо згаємо час, то за частоколом пропозицій Німеччини, Франції, Італії, Словаччини, Чехії, Польщі, Росії та інших активних країн ми просто не вліземо у цей простір.
Трудовий шлях починав токарем на заводі «Серп і молот» у Харкові. Очолював районні та міські комітети ЛКСМУ, а згодом і КПУ міста Харкова.
Народний депутат України (1994—1998), на час ухвалення Конституції 1996 р. був заступником Голови Верховної Ради.
У 1996—2000 рр. — голова Харківської облдержадміністрації.
Під час парламентських виборів 1998 р. обраний народним депутатом за списком НДП, але зняв свою кандидатуру.
У 2000—2005 рр. — перший заступник голови адміністрації Президента Кучми.
2006—2008 рр. — Надзвичайний і Повноважний посол України в Російській Федерації.
З серпня 2010 р. — Надзвичайний і Повноважний посол України в Республіці Казахстан. Одружений, має доньку.
Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>
Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>
Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>
Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>
Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>
Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>
