Уже не перший рік перед наближенням саміту «Україна—ЄС» ми чуємо від влади оптимістичні прогнози щодо підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом. Черговий саміт призначено на грудень. Зараз, коли тривалі і складні переговори про створення зони вільної торгівлі справді добігають кінця, у Києва, здавалося б, з’явилися реальні шанси не помилитися зі своїм оптимізмом. Але «регіональне» керівництво України власноруч організувало проблему, яка може не лише відсунути перспективу підписання угоди про асоціацію з ЄС на невизначений час, а й узагалі поставити під питання реалізацію євроінтеграційних прагнень нашої держави. Спостерігаючи за відверто політичними судовими процесами над лідерами опозиції — Юлією Тимошенко та Юрієм Луценком, європейська спільнота дедалі менше розуміє, навіщо взагалі мати справу з такою далекою від дотримання стандартів ЄС державою. І дедалі частіше відходить від дипломатичної мови еківоків, вказуючи на це офіційному Києву.
Проте Ганс–Юрген Гаймзьот, Надзвичайний і Повноважний посол Німеччини — однієї з найпотужніших держав Європи, у відповідях на запитання «УМ» залишається дуже стриманим. Хоча навіть у цих обережних оцінках досвідченого дипломата звучить тривога за Україну й неоднозначне нагадування нашій владі: у цій ситуації перспектива євроінтеграції залежить насамперед від неї.
— Пане посол, як ви оцінюєте шанси України до кінця цього року підписати угоду про асоціацію з Євросоюзом? Уже кілька років поспіль напередодні саміту «Україна—ЄС» українська влада оптимістично запевняє, що «вже на цьому саміті — так точно» цей документ буде підписано. Але щоразу виявляється, що до втілення сказаного ще дуже далеко. Цього року, за чутками, Президент Янукович навіть попередив міністра закордонних справ Костянтина Грищенка: якщо угоду не буде парафовано, глава МЗС піде у відставку...
— Шанси на те, що глибока і всебічна Угода про вільну торгівлю та Угода про асоціацію будуть доведені до фінальної частини і парафовані ще в цьому році, є непоганими, якщо брати за основу переговорну матерію. На мою думку, Міністерство закордонних справ та Міністерство економіки України багато й добре попрацювали у цьому відношенні.
Водночас слід зазначити, що в Європейському Союзі зростають сумніви щодо того, якою мірою в Україні забезпечується дотримання європейських стандартів правової держави. Це може спричинити проблеми щодо підписання і ратифікації зазначених угод.
— Тобто, на вашу думку, нинішня політична ситуація — арешти лідерів опозиції, згортання демократичних процесів тощо — вплине на найближчі євроінтеграційні перспективи України?
— Треба бути свідомим того, що укладення Угоди про асоціацію з ЄС стало б наступним цілком важливим кроком України на шляху інтеграції у структури Європейського Союзу. Від Президента України залежить, чи будуть розвіяні сумніви щодо норм правової держави і демократичного розвитку в Україні.
— Найбільше списів у цьому сенсі ламається довкола судового процесу над Юлією Тимошенко. Незабаром суд має виголосити вердикт, і варіантів є кілька: лідерка БЮТ сяде за ґрати на кілька років; буде засуджена умовно, але не зможе брати участь у наступних виборах; буде виправдана. Чи залежатиме результат саміту «Україна — ЄС» від конкретного рішення цього суду?
— Я вважаю, що українській владі не варто недооцінювати глибоку стурбованість у Європейському Союзі процесами в Україні. Водночас я впевнений, що месиджі, які посилали провідні європейські політики, були сприйняті правильно.
— Одні експерти вважають, що переслідування лідерів опозиції може поставити хрест на перспективі підписання угоди про асоціацію найближчим часом і, можливо, на євроінтеграційних прагненнях України взагалі. Інші наголошують, що, попри все, Європа не повинна відвертатися від нинішньої української влади, бо це не залишить їй іншого виходу, окрім кинути Україну в обійми Росії. Яка позиція превалює в дипломатичних колах Німеччини? Особливо з урахуванням того, що у німецької влади зараз дуже теплі відносини з Росією, а Москву категорично не влаштовує європейський вектор України.
— Ми хочемо, щоб Україна і далі наближалася до Євросоюзу та крок за кроком інтегрувалася в ЄС. Водночас демократія й норми правової держави є для нас, як і для інших європейських країн, не лише технічними чи технократичними інструментами державності та регульованого здійснення владних функцій. Це фундаментальні цінності, які мають втілюватися в життя.
Я схильний вважати, що населення України інтуїтивно розуміє це. І що повернення України в минуле буде для людей неприйнятним. Кожен тут знає, що в довгостроковій перспективі майбутнє України пов’язане з Європейським Союзом.
— Але Євросоюз зараз переживає не найкращі часи — таким потужним державам, як Німеччина та Франція постійно доводиться рятувати «слабкі ланки» на кшталт Греції від дефолту, який може призвести до катастрофи в зоні євро. Тож наскільки реальними в такій ситуації є перспективи подальшого розширення ЄС (після приєднання Хорватії, питання вступу якої в Євросоюз 2013 року вже вирішено)?
— ЄС іще не повністю «перетравив» останнє велике розширення, навіть якщо й був дуже позитивний розвиток. Водночас у фінансовій політиці європейських держав були допущені великі помилки, за які ми тепер розплачуємося.
Насправді я дійсно вважаю подальше розширення Євросоюзу найближчим часом малоймовірним. Більше того, деякі держави — наприклад Франція — запровадили нині конституційну норму щодо проведення референдуму про прийом до ЄС нових країн.
Та, незважаючи на це, слід прагнути до продовження інтеграційних зусиль. Адже, врешті–решт, є немало країн, які, будучи частиною системи Європейського Союзу, не є його повноправними членами. Для прикладу можна назвати Норвегію чи Швейцарію.
У той же час я як історик не виключаю можливості подальших розширень ЄС в озорій перспективі.
— Якщо про конкретну дату ймовірного приєднання України до Євросоюзу годі й говорити, то чи можна бодай приблизно окреслити часові рамки запровадження безвізового режиму з ЄС? Днями Єврокомісія опублікувала на своєму сайті першу доповідь із цього питання, в якій ідеться про «прогрес у роботі України» в цьому напрямі...
— Справді, наразі уряд України працює над створенням умов для лібералізації візового режиму, визначених у Плані дій. Проте дуже важливо потому забезпечити, щоб вони не просто існували на папері, а й були втілені в життя.
Я не можу сказати, як швидко просуватиметься лібералізація [візового режиму]. Але я бачу, що ми в даний час є свідками динамічного процесу.
— А яка, до речі, цього року ситуація з видачею німецьких віз громадянам України? Чи великий відсоток відмов? Раніше представники німецького консульства скаржилися на велику кількість порушень при поданні документів...
— Як і раніше, ми видаємо щорічно від 110 до 120 тисяч віз. За час мого перебування на нинішній посаді кількість відмов у видачі віз постійно знижувалася. Якщо раніше відсоток відмов становив 11%, то сьогодні ця цифра дорівнює приблизно 4,7%. Водночас у багато разів збільшилася кількість довгострокових віз. Заявники, які часто подорожують, тепер можуть подавати заяви також у Донецьку, Одесі та Львові у центри з прийому візових заяв (Visa Application Centers).
А порушення ми, на жаль, усе ще фіксуємо. І можемо лише порекомендувати заявникам не подавати підроблені документи та не надавати неправдивих даних.
— Які галузі українського господарства найбільше цікавлять німецьких інвесторів і чи є підприємці в Україні, які навпаки, вкладають гроші у німецькі проекти?
— Так, можна із задоволенням констатувати, що кількість українських інвесторів у Німеччині зростає. Там їх вражає те, як добре їх приймають і яку підтримку надають їм при підготовці та здійсненні їхніх інвестицій.
А от ознак інтересу німецьких інвесторів до України я, на жаль, наразі не бачу. Більше того, можуть бути навіть випадки відкликання інвестицій, тому що правова невизначеність занадто велика, а дії регіональних органів влади — свавільні. Тому німецькі компанії знаходять кращі умови в інших країнах.
— Справді, іноземні інвестори завжди скаржилися на корупцію в українських органах влади і судах. Чи бачать на Заході бодай бажання української влади реалізувати ті реформи, які обіцяла ця команда?
— Я вітаю той факт, що нинішній уряд почав здійснення довгоочікуваних структурних реформ — таких, наприклад, як пенсійна реформа, а також докладає зусиль щодо вирішення старих проблем на кшталт повернення податку на додану вартість.
У плані корупції реального поліпшення не відчувається. Більше того, звучать голоси, які стверджують зворотне. Мені шкода, що непрозорість економічної діяльності залишається незмінно високою, що приватизаційні процеси мало зрозумілі. Усе це створює враження, що українські політики і представники бізнесу, як і раніше, вважають найкращим варіантом для країни той, при якому вони вирішуватимуть усі питання між собою. Проте досвід показує, що це не так, і що в такому разі економіці бракуватиме ринкової динаміки. І мету потрапити у двадцятку найбільших економічних націй реалізувати не вдасться.
— Пане посол, як ви оцінюєте підготовку України до проведення Євро–2012? Тим паче що німцям є з чим порівнювати, адже Німеччина 2006 року приймала футбольний чемпіонат світу.
— Новий український уряд енергійно взявся за завершення найважливіших інфраструктурних проектів. У питанні будівництва стадіонів Україна наразі виглядає дуже добре. Я виходжу з того, що й інші інфраструктурні питання буде вирішено. Сподіваюся, що з такою самою інтенсивністю буде здійснено й заходи щодо підготовки задіяних під час проведення Євро–2012 людей, міліції, персоналу стадіонів, ресторанного бізнесу.
Німеччина в особі Товариства міжнародного співробітництва (GIZ) бере участь у різних проектах, спрямованих на підготовку України до Євро–2012. Ми з радістю очікуємо проведення футбольного чемпіонату в Україні, адже це великий шанс для іноземців краще її пізнати. Від того, чи зможе Україна презентувати себе як гостинна, відкрита і демократична країна, залежить дуже багато.
— Пане посол, як у ЄС та Німеччині сприйняли чергове напруження в українсько–російських газових відносинах і можливість розгортання чергової «газової війни»?
— Я вважаю, що ні Росія, ні Україна не зацікавлені у новій «газовій війні». Тому на такий розвиток подій навіть не розраховую.
Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>
Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>
Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>
Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>
Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>
Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>
