Першим сезон 2011—2012 відкрив театр «Колесо». Піклуючись про столичних театралів, які за літо встигли скучити за театральними вечорами, першу виставу після відпустки підопічні Ірини Кліщевської зіграли ще в середині серпня. Тож поки інші театри лише входять у фазу активної роботи, «Колесо» вже у повній репертуарній готовності. І не тільки репертуарній: паралельно з основною роботою театр готується до гастролей — за кілька тижнів «Колесо» з виставою «Примадонни» вирушає до Ізраїлю.

Завтра, в роковини смерті Павла Тичини, у село Піски, що на Чернігівщині, на його малу батьківщину, приїде цілий десант — діячі культури, поети, журналісти, а також учні столичної гімназії №191, яка носить ім’я цього талановитого і несподіваного поета радянської доби. «Будуть Іван Драч, лауреати Національної премії імені Тараса Шевченка — головний редактор «Слова Просвіти» Любов Голота та художник Валерій Франчук, лауреат літературної премії ім. П. Тичини Ніна Гнатюк, режисер Сергій Архипчук», — розповідає директор київського Музею Тичини, правнучка поета Тетяна Сосновська. На жаль, у самих Пісках, попри клопотання громадськості, досі немає ні пам’ятника Тичині, ні бодай маленького музею. Своєрідною природною пам’яткою поетові стане трояндова алея, яку висадять завтра. За словами пані Сосновської, буде висаджено три десятки кущів.

Завтра Молодий театр відкриває свій 33–й сезон. Номінально. Оскільки до цієї офіційної «відмашки» для театральних критиків та глядачів Молодий дебютував iз новим фестивалем «Дім Химер», який проходив у театрі з 3 по 11 вересня. Вистави, читання сучасної української драматургії, зустрічі з видатними діячами сучасного польського мистецтва, презентації робіт молодих режисерів, майстер–класи та лекції — усі фестивальні дні були розписані по хвилинах. «Я переконаний, що театр у наший країні є соціально важливим чинником розвитку людської спільноти, — не втомлювався повторювати протягом усього фестивалю президент «Дому Химер» Станіслав Мойсеєв. — І що погляд на український театр у європейському контексті дасть можливість зрозуміти нам усім, що театральні химери можуть бути реальнішими за будь–яку політику». Для українського театру подібні форуми — небачена розкіш. Чи не єдиним місцем зустрічі столичних театралів iз представниками театральних шкіл інших країн до сьогодні залишався Центр Курбаса, куди іноді навідуються некомерційні закордонні гастролери. Станіслав Мойсеєв обіцяє хоча б частково заповнити цю прогалину в театральному житті Києва і анонсує «Дім Химер» як щорічний міжнародний фестиваль.