Із десяток чоловікiв отаборилися ще в понеділок біля адміністрації Президента України. Оголосивши голодування, обіцяють стояти до кінця. Головні вимоги, окрім забезпечення житлом та підвищення пенсій, — належне медичне обслуговування та прикріплення до військового госпіталю. «Тут людина вже при смерті, а в неї забирають останню копійку і не дають лікуватися», — обурюються «чорнобильцi». З плакатами «Ми реактор заглушили, рятуючи Україну. І за це ми заробили хрест та домовину» та «Ми були першими на ліквідації, нас першими ліквідують» чоловіки вимагають діалогу з Банковою. Нагадаємо, у бюджеті на поточний рік влада не передбачила коштів на допомогу ліквідаторам на ЧАЕС.
Учасники акції по кілька разів на день викликають «швидку». Один iз пікетувальників, рядовий Микола Горбин, розповів «УМ», що вони ніколи б не вийшли на вулицю, якби не «притиснуло» з усіх сторін: «Ціни ростуть щодня, постійно доводиться купувати ліки, а в нас забирають усі пільги та пенсію! — обурюється чоловік. — При цьому Тігіпко каже, що ми тут мільйони отримуємо!». Пан Микола пригадує, як в 21–річному віці його, молодого військового, який щойно повернувся з армії, забрали посеред ночі на призовний пункт, де оголосили про «військовий стан». «Потім нас привезли на атомну станцію, ми почали гасити пожежу, проте в перші дні ніхто не казав, наскільки це небезпечно, — продовжує «чорнобилець». — Тож ми навіть не милися й не міняли одяг. Миски, з яких їли, мили в місцевому струмочку біля реактора». Через підірване здоров’я чоловік не зміг заробити навіть на пенсію. Згодом документи про їхній 731–й батальйон знищили — через «зараження вище допустимої норми».
Із 750 рятувальників, які першими гасили полум’я Чорнобильської АЕС, нині живими залишилися близько сотні.
Ліквідатор Микола Білоус додає: хоч в Україні і є закони, їх не дотримуються: «Я 15 років стою в черзі на машину, проте впродовж цього часу лише посунувся у списках назад. І це при тому, що маю другу групу інвалідності, а тому начебто перебуваю у пільговій черзі».