Серед страв із картоплі, без сумніву, на щаблях рейтинговості перше місце посідає смажена. Але навіть цю смакоту готувати кожного дня не будеш. Тому пропонуємо нові рецепти з картоплі.
Традиційно затятими споживачами бульб вважають нас, українців, та білорусів. Утiм люблять картоплю майже всі. Приміром, за поширеними стереотипами, їдять багато пасти (макаронних виробів) і трохи менше рису (різото) італійці. Але і страви з картоплі у мешканців країни–«чобітка» у пошані. Ось кілька італійських рецептів. Перший — картопляний торт. Щоб його зготувати, потрібні кілограм картоплі, 3 яйця, 80 г вершкового масла, 120 г тертого (бажано овечого) сиру, 100 г сирокопченого окосту, 2 столові ложки подрібненої петрушки, 250 г сиру моцарела. Спочатку треба відварити картоплю у мундирах, почистити і розім’яти, додавши яйця, 20 г масла, кубики окосту, петрушку, за смаком сіль і свіжозмелений перець та трохи молока (щоб вийшло густе пюре). Далі треба змастити маслом деко, посипати панірувальними сухарями і рівномірно викласти поверх половину картопляної маси. Потім зробити прошарок із брусочків моцарели і накрити його другою частиною пюре, посипати сухарями і покласти зверху кілька шматків вершкового масла. Насамкінець торт ставимо у духовку (160 градусів) і запікаємо, допоки не почне плавитися усередині моцарела, — хвилин 30. Цей торт–запіканка найкраще смакує ледь теплим.
Дуже гарячими італійці рекомендують їсти так звані картопляні биточки. Цей рецепт від звичайних для нас картопляних оладок відрізняється лише кількома нюансами. Спробуєте? Потрібно 1 кг картоплі, яка не розварюється, 4 яйця, 350 г панірувальних сухарів, 0,5 чайної ложки меленого мускатного горіха, вершкове масло, борошно. Спочатку треба залити холодною водою невеликі кубики очищеної картоплі. Коли закипить, додати сіль і варити недовго, допоки картопля не стане ледь м’якою. Далі швиденько злити воду і перекласти в іншу посудину. У сковорідці на помірному вогні розплавити вершкове масло (10 г), покласти картоплю, швидко розбити 3 яйця, додати 4 столові ложки борошна, мускатний горіх і перемішувати лише хвилину. Потім викласти все у миску з картоплею і вже з охолодженої маси сформувати биточки довжиною 10 і шириною 5 см. Наостанок биточки слід спочатку обкачати у борошні, потім — у яйці, збитому з 2 столовими ложками води, і нарешті — у сухарях. Смажити у добре розігрітій олії до золотавого кольору.
Суп–пюре з французькою назвою «Вішісуаз», основними інгредієнтами якого є картопля і цибуля–порей, вперше презентували в готелі «Рітц» у Нью–Йорку, звідки він тріумфально перекочував у меню найреспектабельніших ресторанів багатьох країн. Кілька варіацій на тему можна приготувати і вдома. Для основи потрібно по 500 г картоплі та цибулі–порея (білої частини), яку можна замінити звичайною ріпчастою цибулею, 2 столові ложки олії (бажано оливкової), 30 г вершкового масла, 150 мл вершків. Спочатку треба почистити і порізати картоплю на невеликі шматочки, залити водою і залишити на півгодини, щоб вийшов зайвий крохмаль. Цибулю нарізати кільцями і тушкувати до прозорості у каструлі з попередньо розігрітими одночасно олією і маслом. Додати картоплю, 1–2 хвилини потушкувати, постійно помішуючи. Потім залити окропом (можна овочевим чи курячим бульйоном), щоб рідина повністю покрила овочі, і варити до готовності картоплі. Охолодити, збити у блендері, додати вершки, посолити і поперчити за смаком. «Вішісуаз» можна їсти вже у такому вигляді (холодним). А можна в центр порційної тарілки покласти шматочки філе оселедця і посипати зеленою цибулею. Якщо вам більше смакують гарячі страви, замість оселедця додайте натертий твердий сир.
По–французьки вишукано, смачно і просто — картопля, запечена у фользі з м’ятою. На 1 кг бульб потрібно 4 столові ложки вершкового масла, 1 чайна — подрібнених листків м’яти і 0,5 чайної ложки солі. Чищену невелику картоплю чи шматки великої треба викласти на фольгу, поверх — маленькі шматочки масла, притрусити м’ятою і посолити. Загорнути фольгу, щоб потім ніде ніщо не витікало, і покласти на решітку в добре розігріту духовку на 35—40 хвилин.
Також iз французьких рецептів — пончики з картоплі з вершковим сиром. Потрібно 6—7 картоплин, 250 г сиру, 5 столових ложок борошна, яйце, половину чайної ложки натертої лимонної цедри, 3 столові — цукру. З почищеної звареної (бажано на пару) картоплі спочатку робимо пюре, додаємо протертий через сито сир, борошно, яйце, лимонну цедру, цукор і трохи солі — все ретельно перемішуємо. Потім формуємо невеликі кульки й опускаємо їх у сотейник iз розігрітим жиром. Готові пончики коричневатого відтінку виймаємо шумовкою, викладаємо на папір, щоб стекли залишки жиру, і швиденько подаємо до столу.
Якщо ви не бажаєте наслідувати іноземних кухарів, можете зготувати щось із картоплею за принципом «я його зліпила з усього, що було». У мене у результаті вийшли котлети, які одночасно (о диво!) сподобалися двом дітям, чоловікові та свекрусі. А змішала я яйце, потерту на середню тертку морквину, середнього розміру цибулину терла на крупну тертку, розiм’яту третину розмоченого і віджатого батона, 500 г курячого фаршу і 150—200 г густого картопляного пюре. Приправила все сіллю, меленими чорним перцем і мускатним горіхом. Добре вимісила і залишила на 15—20 хвилин, щоб усі інгредієнти «об’єдналися». Відразу формувала круглі котлетки і викладала на сковорідку. Підсмаживши з обох боків, потім ще тушкувала їх під кришкою на повільному вогні 20—25 хвилин. Вважаю, що смаку цим овочево–м’ясним котлетам додала саме картопля, яку я раніше ніколи не додавала до традиційних складників.
Щоб зготувати картопляний завиваник по–волинськи, з вареної у лушпайках і м’ятої картоплі (1 кг) та борошна (3–4 столові ложки) вимісити тісто і накрити. Начинити цей картопляний рулет можна по–різному. Наприклад, підсмаженою цибулею (2 штуки) з грибами (сушених — 200 г; сирих — удвічі більше). Або сумішшю тієї ж смаженої цибулі зi шматками круто зварених яєць (4 штуки) і подрібненою зеленню. Ще варіанти — фарш iз варених потрушків (300 г); добре висмажені шкварки (250 г) з цибулею. Тож тісто викладаємо на чистий рушник і легенько розкачуємо, а поверх — начинку, залишаючи вільними краї. Поступово піднімаючи край рушника, формуємо завиванець, защіпуємо краї і викладаємо вниз рубцем на змащену олією сковороду. Випікаємо при середній температурі.
Щоб скуштувати вдома книшик гуцульський, потрібно 5 картоплин, 2–3 столові ложки пшеничного борошна, склянка маку, чебрець, кмин, часник, сіль, олія. А далі все просто. Почищену зварену у лушпайках картоплю пропускаємо через м’ясорубку, додаємо борошно, солимо і вимішуємо тісто. Ділимо його на 2–3 частини і розплескуємо кожну на змащеному олією декові. Зверху викладаємо начинку з перетертого маку, який присмачили тертим сушеним чебрецем, кмином і 1–2 зубками тертого часнику з сіллю. Насамкінець загортаємо краї тіста догори, з’єднуємо їх і ставимо книші у духовку. Смакують вони як гарячими, так і холодними.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
