Він демонстративно знехтував Ним. А вже потім, коли вони залишилися вдвох, ще й наговорив всіляких поганих слів. І той другий образився настільки, що публічно визнав сам факт приниження: хоча у середовищі дорослих хлопців не заведено ображатися один на одного перед телекамерами. Той, котрий повів себе некоректно, — у виграші: серед своїх друзів він «крутий», а якщо хтось зі сторонніх обуриться, то він завжди зможе сказати — «А я що? Я — нічого!..» Той, кого «опустили», має вирішити принаймні для себе — його взяли на традиційне російське «слабо?» і за сценарієм він має дати здачі чи, може, дешевше і спокійніше й надалі вдавати, що нічого не трапилося. Навіть якщо всі вважатимуть його м’яко кажучи... не першим хлопцем у дворі.
Черговий раунд україно–російських газових перемовин, цього разу в Душанбе, не містив жодних залаштункових таємниць: ні інтриги, ні «другого дна». Втім це стане зрозумілим, коли ця буденність, помножена на щоденні втрати української економіки через невигідні умови газопостачання, хоч якось розв’яжеться: або лусне, мов дозрілий нарив, або якимось чудом розсмокчеться.