Гастрономічний спомин про літо

В останній день літа ще нікому не хочеться думати про холод, який не за горами. Комфортніші спомини про недавні відпочинок і тепло. А охочі відчути усе це на смак у пору, коли ще можна дістати домашньо–літні овочі, поспішають на кухню готувати страви, які асоціюються з сезоном, що минає.

Головна ознака літа — легкість: безліч овочевих салатів і закусок та ненаваристих супів. Якщо паста (страва з макаронних виробів iз корисних твердих сортів пшениці), то з морепродуктами, якщо різотто (з рису) — то хоча б iз сухим вином та жменькою базиліка чи петрушки.

Для початку спробуємо вловити шарм Середземномор’я, зготувавши спагеті з креветками. Окремо відварюємо італійські макаронні вироби (300 г). У сковорідку наливаємо олію (бажано оливкову) і обсмажуємо 2 розчавлених зубчики часнику, які через 2—3 хвилини виймаємо. Додаємо кубики 1—2 помідорів без шкірки і насіння, помішуємо, а ще через 3—4 хвилини викладаємо у сковорідку відварені креветки (200—400 г) і спагеті, за смаком солимо, перчимо, додаємо кілька шматочків вершкового масла, притрушуємо зеленню петрушки — і страва готова!

Якщо креветки — щось нездійсненне, готуємо по–італійськи різотто з селерою. Вам знадобляться: морква і цибуля (по одній), половина невеликого розміру коренеплоду селери, довгозерний рис — 400 г; бульйон, 200 г сметани, сіль, чорний мелений перець, олія та жменя подрібненої петрушки. Спочатку треба обсмажити на олії дрібно нарізану цибулю та соломку моркви (можна просто натерти на великiй тертці моркву). Потім додати порізану селеру. Далі, через 4—5 хвилин, треба всипати рис, добре перемішати, влити 1 черпак бульйону і тримати на невеликому вогні, постійно помішуючи. Коли бульйон випарується, ще додайте рідину. Повторюйте цю процедуру, допоки рис не дійде до стадії «аль донте» — «твердої середини». (Загальний час приготування — 20—25 хвилин). Насамкінець посоліть різотто і поперчіть, додайте сметану (чи кілька грудочок вершкового масла і трохи соку з лимона). Зверху прикрасьте зеленню петрушки.

Останній дарунок літа, який iще можна знайти на городі (чи на базарі), — це домашні молоді кабачки. Із них можна приготувати різну смакоту. Наприклад, «діжечки з кабачків». Для страви знадобиться: 600 г молодих кабачків, 100 г моркви, 200 г вершкового сиру, 100 г твердого сиру, 50 г сметани, 2 зубчики часнику, по 5 г базиліку, петрушки і кропу. Кабачки ріжемо на «колодочки» заввишки десь 3 см і відварюємо у підсоленій воді 5 хвилин. Коли охолонуть, чайною ложкою робимо «діжечки»: виймаємо серцевину. Потім на сковорідці пасеруємо дрібно натерту моркву. Змішуємо вершковий сир, сметану, подрібнену зелень, розчавлений часник, додаємо моркву, все за смаком солимо і перчимо. Начиняємо цим фаршем «діжечки», притрушуємо потертим твердим сиром і ставимо у розігріту до 180 градусів духовку хвилин на 20.

Ті, хто відпочивав у Туреччині, нерідко асоціюють літнє меню з «човниками» з баклажанів. Один із вріантів їх приготування такий. На два середніх розмірів «синеньких» беремо 200 г печериць, 1 цибулину, 10 оливок, 4 зубчики часнику, 3 столові ложки підсмаженого меленого мигдалю (або волоських горіхів), 10 столових ложок олії (бажано оливкової). Баклажани розрізаємо навпіл, присипаємо сіллю і залишаємо на 15—20 хвилин, щоб iз них вийшла гіркота. Тим часом чистимо печериці й дрібно нарізаємо. Розігріваємо на сковорідці 3 ложки олії та обсмажуємо дрібно порізані цибулю та часник, додаємо гриби, солимо, перчимо, кілька хвилин тушкуємо, а потім притрушуємо все великою жменею дрібнопорізаної петрушки. На іншій сковорідці розігріваємо решту олії й обсмажуємо з обох боків баклажани (по 5—7 хвилин). Знімаємо й акуратно, не пошкоджуючи шкірку, виймаємо серцевину. Подрібнюємо її, перемішуємо з грибами й оливками (нарізаними великими шматками), солимо, перчимо, додаємо трохи сухого орегано і прованських трав, перемішуємо. Насамкінець цим «фаршем» начиняємо «човники», притрушуємо їх горіхами, викладаємо у глибоке деко і запікаємо. Через 10—15 хвилин можна пробувати цей «шматочок» літа.

ЗІРКОВІ ВРАЖЕНЯ

Мідії з рисом і коноплями по–кримськи

— Коли планував відпочинок, найважливішими пунктами раніше були для мене активний відпочинок і місцеві визначні місця, — розповідає ведучий Нового каналу Олександр Педан. — Цього року до обов’язкової програми додалася ще одна позиція — спробувати у новому місті чи країні щось екзотичне. Наприклад, коли їздив у Францію, у Ліон, покататися на лижах, відвідав ресторан Поля Бокюза, якому присвоєно три Мішленівські зірки. Коли були в Італії, у Мілані, вечорами проводили час у затишних ресторанчиках, які нам рекомендували мої місцеві друзі. Саме там я з’їв найсмачніше «Тірамісу». У Сполучених Штатах я побалував себе найсвіжішими морепродуктами і знаменитим американським біфштексом.

Ну а найнезвичайнішою стравою нинішнього літа стали мідії з рисом і коноплями. Їх готують за давнім рецептом, секрети якого не розкривають, у Криму, у ресторані на березі озера Донузлав. Його місцезнаходження мені підказали знайомі. І там, між зйомками спортивного шоу «Я — герой», я спробував цю ексклюзивну смакоту. Готують її приблизно так: окремо варять мідії і рис. Потім інгредієнти змішують, додають коноплі (порізане листя) і подають у мушлях. Порція — 3 мушлі — коштує близько 100 гривень. Дехто переконує: якщо з’їсти вміст 5 міні–посудинок, можна «щось» відчути. Я з’їв менше. Тому отримав винятково гастрономічне задоволення.

Римські канікули

— Колись я уже була проїздом у Римі, — розповідає Жанна Бадоєва, ведуча туристичної програми «Орел і рєшка» на «Інтері», а відтепер і шоу ТЕТ «Лялечка». — Але по–справжньому закохалася в це прекрасне місто цього разу. Рим величезний, затишний і дуже романтичний.

А їжа у Римі... Ой, прощавай, моя бідна фігуро! Це так смачно, що «най­апетитніші» слова не в змозі передати всі відчуття... Уявіть собі сніжинку, яка тане. Так й італійські страви: коли потрапляють у рот, ти навіть не встигаєш їх жувати. Я ж відвідувала найкращі ресторани і готелі, які прирівнюють до трьох зірок Мішлена. А у світі, варто зазначити, ресторанів iз такими регаліями небагато. Я навіть поїла там із золотих тарілок. Ніколи раніше не думала, що їжа може бути такою смачною!..

Як результат, я закохалася в італійську кухню і навіть привезла з собою у Київ спагеті з каракатицею і спеціальний соус. І мрію з часом ще колись приїхати у Рим.