«Бронза» для повного щастя

Слова про те, що українські дзюдоїсти — законодавці мод у сучасному дзюдо, — вочевидь будуть перебільшенням. Однак у Національному олімпійському комітеті перед стартом літніх Ігор від наших найсильніших єдиноборців щоразу небезпідставно очікують нагород. У Сіднеї–2000 «бронзу» для України здобув Руслан Машуренко (вагова категорія до 90 кг), а в наступні два олімпійські цикли «синьо–жовту» скарбничку срібною та бронзовою відзнаками поповнював Роман Гонтюк (до 81 кг). Можна припустити, що у відомстві Сергія Бубки небезпідставно сподіваються, що медальну естафету від наших «напівтяжів» у Лондоні перехопить представник найлегшої вагової категорії (до 60 кг) — Георгій Зантарая. Саме з ім’ям цього 24–річного киянина грузинського походження пов’язані успіхи нашої чоловічої збірної на трьох останніх світових першостях: у Роттердамі–2009 Георгій виграв «золото», наступного року в Токіо став срібним призером, а кілька днів тому, на 27–му «мундіалі» в Парижі, розжився «бронзою».

«Третє місце — добре, але перше — краще», — розмірковує максималіст Зантарая у коментарі сайту національної федерації дзюдо. — Хоча, зрештою, це непоганий результат, адже я взагалі не думав боротися. У мене ж травма. Зате тепер я маю повний комплект нагород із чемпіонатів світу».

Після перемоги на квітневому єврофорумі Гео обіцяв кореспондентові «УМ», що поверне собі у Парижі титул чемпіона світу, який відібрав у нього узбек Рашид Сабіров. Проте взяти реванш у лідера світового рейтингу Зантарая не зміг: Сабіров прогнозовано дістався фіналу, а потрапити туди українцеві завадили судді.

Перших трьох суперників столичний дзюдоїст переміг достроково. Під атакувальним натиском Георгія трохи більше двох хвилин протримався Кін Тінг Ю з Гонконга, Кйон Джин Кім із КНДР пручався лише 63 секунди, а британець Джеймс Міллер — 69 секунд.

Однак наступний опонент Зантараї — кореєць Хванг Хон Чоу — був обережнішим, обравши захисну тактику. У рівному тактичному протистоянні український дзюдоїст отримав від арбітрів два попередження, які в підсумку дозволили Хвангу потрапити до четвірки найсильніших. «Якби я програв поєдинок заслужено, було б не так прикро», — гнівався Георгій. Надалі ж українець втамовував медальні амбіції у втішному турнірі.

«Після програної сутички стало легше боротися, тому що втрачати вже було нічого», — пояснив свій психологічний стан бронзовий призер ЧС–2011. Щоб зійти на третю сходинку п’єдесталу, Зантарая на одному диханні переміг ще двох опонентів. Спочатку під коток киянина потрапив Ованес Давтян із Вірменії, а в поєдинку за «бронзу» через 27 секунд викинув білий прапор і Вон Джин Кім із Південної Кореї, який у першому колі переміг. Водночас результати українців в інших «легких» вагових категоріях виглядають набагато скромнішими. Тут наші здобутки в кращому разі обмежуються однією перемогою на старті.