Не раз ми предкiв шельмували
за те, що йшли, мов не туди,
не опиралися навалам,
все будували без пiдвалин,
не в тi залазили броди,
сварились часто мiж собою,
не поспiшали до мети,
йшли не колонами — юрбою,
не гуртувалися до бою,
коли нас гнобили кати.
Я не оспiвую минуле —
у ньому горя — океан!
Але лихi часи минули,
ми в себе Реми i Ромули,
i кожен з нас — козак чи пан!
Здавалося б, чого ще треба?
Дорогу вiрну обирай,
поглянь прискiпливо на себе
i пiд ясним та мирним небом
будуй свiй чорноземний рай!
А ми — хто влiво, а хто вправо,
цей на Москву, а той — в Брюссель,
шукаємо новiтню славу
i трансформуємо державу
у полiтичну карусель!
Шукав наш пращур в свiт дорогу,
переборов сто сот навал,
тiкав на волю за пороги,
орав степи i перелоги,
а правнук лiзе у пiдвал,
п’є безпробудно веселуху,
товче мармизи i носи,
вбиває, краде, «зiлля» нюха
чи, плеєри встромивши в вуха,
чманiє й глухне вiд попси.
Колишнi гетьмани за владу
боролись з шаблями в руках,
а внуки їх, пролiзши в владу,
плекають розбрат, гнiв та зраду
i мозолi на язиках.
Та нашi нинiшнi старшини
багатшi гетьманiв стократ:
у них палаци i машини,
з їх плiч здуває порошини
VIP–охоронцiв цiла рать!
Вони гризуться знову й знову
та рiзним моляться богам,
руйнують мир — життя основу,
а нашу волю, пiсню, мову
здають на утиль ворогам.
І нашi предки так сказали б,
якби це бачити могли:
— Ех, завалили ви екзамен!
Та ми чумацькими возами
давно б в Європу забрели!
Микола МАЦІПУРА
Берислав, Херсонська область