На Землі відбувалися природні зміни. Суворішав клімат. Вимирали мамонти, і перед первісними людьми постала проблема харчування. Через пожежі, недбале хазяйнування гинули ліси, бракувало дров на багаття. Первісні ще не знали слів «криза», «економіка», «екологія», але відчували, що потрібні якісь зміни (слова «реформи» вони теж не знали).
Проводирі племені Сірого Вола, яке не так давно вирвалося з–під руки сусіднього племені Стерв’ятника Двоголового, зібралися раду радити. Прогресивна, кроманьйонська, частина старійшин пропонувала переходити від збирання корінців і полювання до обробітку землі, побудови нормальних стосунків усередині племені. Але решта еліти, майже суцільно неандертальська, проклинала меншість, закликала до іншого. Слово взяв поважний жрець Симон Ен–Ко.
— Згадаймо, — сказав він, — «золотий вік», коли ми з братніми двоголовими птахами ще жили на деревах. От коли була впевненість у завтрашньому дні! Прокидаєшся, а перед самісіньким твоїм носом висить банан. У єдності — наша сила. Сусідські вожді мудріші за наших, бо в них тотем із двома головами. У «золотому віці», як не вистачало мамонтячої ковбаси по 2,20, вони призначали на з’їдення неслухів. Народ був задоволений, панувала соціальна справедливість. А які кам’яні сокири ми виробляли! Нас боялися в Кро–Маньйоні та західніше. А як ми танцювали навколо багаття! Наш балет знав увесь світ. У піснях ми славили мудрість шаблезубого тигра. Отже, вперед — назад до світлого минулого!
Потім до присутніх звернувся шаман Колес Ні–Чен–Ко: «На сьогодні незалежність нічого не принесла», для мене це не свято. Поняття «свобода», «незалежність», може, й виникнуть, але лише через тисячоліття. А зараз «нам не прожити» без сусідів, хочу нагадати, що на сході, у краях Стерв’ятника Двоголового зберігаються заморожені туші мамонтів, там залишилися незліченні запаси хмизу, який ми заготовляли разом. Нині нам нічого не дають через нашу впертість. Та варто нам лише поклонитися двоголовому тотему, об’єднатися, як було за пращурів, й ми все те матимемо. Адже сусіди наші дуже добрі, вони подбають замість нас про наше щастя.
...Хто виступав далі й що казав, я, на жаль, не знаю, бо виринув із вечірньої дрімоти. Химерний сон урвався. Увімкнений телевізор торохтів своєї, виступали з програмними заявами депутати Верховної Ради.
Ігор ДЕМ’ЯНЧУК,
кандидат технiчних наук
Київ