Документи — у вогонь, кінці — у воду?

Cпівробітники Служби безпеки в Донецькій області за вказівкою «згори» вже місяць проводять активну роботу зі знищення архівних документів, які свідчать про репресії українців на Донбасі у 30–х роках минулого століття. Про це, посилаючись на достовірні джерела в Донецькому управлінні СБУ, «УМ» розповів відомий історик, дослідник національно–визвольного руху на Донбасі Олександр Добровольський.

Учений зі Слов’янська близько 20 років займається дослідженнями, має великий стаж роботи з архівними документами, тому зі знанням справи погодився прокоментувати гіперактивну діяльність СБУ в царині нищення речових доказів минувщини. «Відверто кажучи, важко зрозуміти, для чого справи репресованих із Донецького обласного архіву СБУ переправляють до міськвідділів, де з ними «працюють» оперативники. Ідеться в основному про справи за період 1937—38 років, — розповідає історик. — На місця передають карні справи раніше реабілітованих осіб. Там їх спочатку описують, а потім будуть ліквідовувати. За моїми даними, з 60 тисяч карних справ, серед яких 48 тисяч реабілітовано, повній чи частковій ліквідації підлягають від 30 до 35 тисяч архівних документів. Пізніше з’явилася інформація, що на місцях лише складають списки тих справ, які мають розсекретити. Логічно виникає запитання: навіщо розсекречувати справи реабілітованих, які й без того не є секретними? І чому це робиться в такий дивний спосіб — таємно?».

Така дивна система «розсекречення» несекретних матеріалів, вважає співрозмовник, потребує пояснення. Адже йдеться про важливі історичні документи, які можуть пролити світло на долі десятків тисяч наших земляків, а отже, й історію краю. «Наразі при архівній службі немає науковців, які б вивчали цінні першоджерела й робили їх надбанням українців, як скажімо, це було при Наливайченку та В’ятровичі, коли архівну справу було справді поставлено на наукове підґрунтя. А тому замість істориків документи «чистять» опери. За якими методами і з якою метою це робиться — важко сказати, — зазначає пан Олександр. — Однак очевидно, що під загрозою повного знищення або тотальної чистки перебуває дві третини цінних архівних матеріалів, які стосуються сталінських репресій передвоєнного періоду. Потім черга дійде до справ періоду Другої світової війни».

Схожа картина, за словами науковця, спостерігається на території всієї України. Зокрема, на Луганщині до архівних документів дослідників уже не допускають. У справді демократичному суспільстві архівні документи, якщо з них знято гриф секретності, мають знаходитися в обласних архівах і бути доступними для вивчення, а тому не можуть підлягати ревізії на догоду будь–якого режиму, вважає Олександр Добровольський.