Закінчення чергового сезону в Київській національній опері стало моментом успіху для 30–річного стажера Сергія Скочеляса. Його партія Хосе в опері Жоржа Бiзе «Кармен» викликала щиру симпатію з боку глядача та спонукала суворого критика виголосити німе питання: «У нас з’явився перспективний соліст?». «УМ» на місці вирішила з’ясувати, чия школа стоїть за молодим талантом.

В українському прокаті французька картина «Велика маленька Я» заявлена дуже скромно: кілька сеансів на день у кількох кінотеатрах. Але стрічка Яна Самуеля варта уваги сучасників, особливо тих, у кого пунктик на слові «кар’єра». Власне, на особливу оригінальність — та, мабуть, і шедевральність — режисер Самуель не претендував, прийом перегукування минулого з майбутнім і навпаки кінематограф експлуатує давно й успішно (рушійною сюжетною силою в «Амелі» була скринька з дитячим скарбом, герої картини «Про що говорять чоловіки» радять товаришу написати листа «собі, сімдесятирічному»). Але головним реалізатором цього прийому у своєму фільмі Ян Самуель призначив зірку французького кіно Софі Марсо. І забезпечив своїй казці щиру увагу кіноманів.

У Центрі Леся Курбаса стартував проект «Майстер–класи польських митців для молодих хореографів, режисерів і драматургів України». Розділений на три частини, кожна з яких триватиме два тижні, він стане своєрідною мистецькою альтернативою Євро–2012. «Якщо сьогодні є така тісна співпраця українців з поляками у футболі, то чому її не може бути в культурі?» — зауважує науковий керівник проекту професор Ганна Веселовська. Як розповіла пані Веселовська, ідея запросити польських фахівців із майстер–класами до Києва виникла більше року тому. Причому ініціатором була саме польська сторона: з такою пропозицією виступив директор Театрального інституту ім. Рашевського (м. Варшава) Мацей Новак. «Театр став для поляків чимось більшим за історично встановлений простiр, — вважає пан Новак. — Це пристрій для генерування енергії та ідей, які покликані зробити наше життя справедливішим та цікавішим. Можливо, і у вашій країні театр має нагоду розпочати важливий діалог про актуальні проблеми. Адже з власного досвіду ми знаємо, що сцена таїть у собі значну силу».

Кожна наука має своїх скелетів у шафі. Та коли артефакти різних дисциплін помістити в один простір вони часом починають «оживлювати» одне одного. Цей специфічний простір уже дістав міжнародну назву: «Нова наукова галузь ЕНІОЛОГІЯ присвячена розгляду таємничих, незрозумілих, окультних явищ, що їх не може пояснити офіційна наука», — читаємо у книзі Олександра Кульського «Тіні дракона Чен Гуана» (К.: Всесвіт).