Амфітеатр в Ель–Джемі — третій за розмірами у світі після римського Колізею та амфітеатру в італійському місті Капуя. (Фото автора.)
Після «жасминової революції» потік туристів до Тунісу відчутно знизився. Але саме на туризм тут покладають великі надії як на важливий чинник для виходу країни з кризи. 24 липня в Тунісі відбудуться парламентські вибори, після яких напруга, швидше за все, остаточно спаде. «Тоді й ласкаво просимо на наші пляжі», — кажуть тунісці. І на українських гостей мають особливі види.
Після поїздки до Тунісу знайомі часто запитують — мовляв, ну що, стріляють там часто? Чи варто туди їхати? Не тільки не стріляють (пострілів не було навіть під час «жасминової революції», яка відбулася ще в січні) — я навіть жодного неприязного вигуку не чув. А їхати варто. Середземноморські курорти Тунісу зараз вражають не лише «ультра–ол–інклюзивами» і традиційними послугами для відпочивальників, а й малолюдністю та роздоллям. Не рекомендують тільки надто заглиблюватися в пустелю, де в оазах поблизу кордону з Лівією живуть лівійські біженці та можуть переходити через кордон тамтешні повстанці. Хоча це, при всій симпатії до них із боку туніського уряду, тепер категорично заборонено.
Автора цих рядків важко здивувати середземноморською та східною екзотикою, як і багатозірковим сервісом, але Туніс усе ж здивував. Я перетнув автобусом півкраїни, і скрізь мене супроводжували новобудови та ремонти, ніби Туніс відновлюється після війни. А нічого подібного! Просто країна молода, середній вік її населення — 35 років. Новим сім’ям потрібні нові будинки, новим курортам — готелі... Після повалення екс–президента Зіна аль–Абідіна Бен Алі будівельне життя завирувало, оскільки вже не потрібні ліцензії та скасовано певні податки, які раніше були необхідними.
Також скрізь нас супроводжували дежа вю, пов’язані з відвіданими раніше іншими країнами Середземномор’я. Мечеті — як у Туреччині, давньоримський Колізей в Ель–Джемі — як у Хорватії, тільки більший і доглянутіший, середньовічні форти схожі на родоські та критські, традиційні східні базари в Сусі нагадали про Ліван...
Та є принаймні одна річ, заради якої треба їхати саме до Тунісу. Клімат! Вологість повітря тут тяжіє до пустельних показників, тому і в найбільшу спеку дихається легко. Скажімо, в тій же турецькій Анталії відносна вологість повітря сягає 90, а то й усі 100 відсотків — відповідно, в розпал літа від задухи врятує лише кондиціонер. А в Тунісі — нормально, головне не стирчати голомозому під сонцем. До того ж тут чудові піщані пляжі, які в Хаммаметі сягають 70 метрів завширшки.
Є в курортів Тунісу і ще одна перевага: таласотерапія. Навіть туристичних сезонів тут два. Перший — із травня по вересень включно — пов’язаний насамперед із пляжами та активним відпочинком. А другий — із жовтня по січень, коли до Тунісу їдуть передусім по екскурсії, розваги і таласопроцедури.
Таласотерапія, що в перекладі з давньогрецької означає «лікування морем», виникла у Франції. Купання в підігрітій морській воді, гідромасажі в басейнах із вирами та струменями, обгортання морськими грязями й водоростями — спектр процедур широкий. Як і показань для лікування — від захворювань опорно–рухового апарату до косметології. Кількісно та якісно таласотерапія Тунісу поступається лише французькій, але при цьому значно дешевша за неї. Таласоцентрів тут аж 55, і розташовані вони, на відміну від батьківщини цієї справи, безпосередньо біля моря. Лише торік 320 тисяч туристів у Тунісі обрали комплексні таласопрограми, і це без урахування тих, хто замовляв тільки по кілька процедур. У багатьох оздоровницях три чверті клієнтури становили російськомовні гості. Центри морелікування здебільшого об’єднані з готелями, в них діє свій особливий етикет і все створене для комфорту та лікування. Тут ніхто не здивується, побачивши вас біля рецепції в махровому халаті, під яким нічого немає...
Що ще вразило. Місто Сіді–бу–Саїд, яке так контрастує своїми білими стінами й синіми дверима з усією країною — жовтаво–коричневою, піщано–кам’яною. Його так і називають — Біло–Синє місто. Я бував у Андалузії й бачив такі містечка, але було дуже несподівано перенестися туди за якісь хвилини їзди від столичного Туніса.
Карфаген. Розкидані по пагорбах руїни одного з найдавніших міст світу контрастували з величним французьким собором. Тут вам і фінікійські будинки з дощезбірниками, і римські колони, й мозаїки — здебільшого присвячені богу вина Бахусу, і стародавній «таласоцентр» завбільшки ледь не з футбольне поле... Але саме тут я пережив найдужче неприємне здивування, справжній цивілізаційний шок. Гід буденним жестом показав нам... урни для дитячого попелу, виставлені вздовж доріжок у парку. Під час пунічних війн фінікійці–карфагеняни приносили в жертву богові Баалу власних дітей. Мабуть, добре, що в тих війнах переміг Рим...
Колізей в Ель–Джемі. Це третя за величиною у світі давньоримська споруда. Коли я виліз на найвищу стіну фотографувати, дівчата з нашої екскурсійної групи лементували, доки не спустився. Ще б пак: висота шестиповерхового будинку плюс боковий вітер... При цьому трибуни, з яких глядачі спостерігали за боями гладіаторів, становлять лише третину будівлі. Таке громаддя було потрібне римським правителям для того, щоб залякати місцеві племена могутніми стінами та архітектурними надмірностями. Хіба нападатимеш, побачивши таку велич?
Величезне мусульманське кладовище на околиці Махдії: на одному пагорбі — середньовічна фортеця, на іншому — бані мечеті, а між ними, просто над шосе — могили, могили... Снідають двоє копачів. Унизу — рибальська пристань із барвистими човнами. І буквально за метр від могилок проїжджає туристський паровозик...
Піщана буря в морі. Ніколи не думав, що таке можливо. Нас повезли кататися на катері, стилізованому під карфагенське судно. При цьому мені довелося зав’язувати обличчя щойно купленою хусткою–«арафаткою» і дуже переживати за цілість фотокамери — дрібний пісок, справжня пудра, забивався в усі щілини. Тепер я знаю, що таке «морська пилюка».
Східна ментальність сприяє особистому зближенню людей. Здається, араби й торгуються не стільки заради прибутку, скільки заради спілкування. Вони люблять фотографуватися разом із туристами, розпитувати про життя в нашій країні, знаходити асоціації з нею: брати Клички, Андрій Шевченко, Помаранчева революція, «мій родич навчався у Києві»...
Та найцікавіше з моїх туніських знайомств — Ахмед Соловей. Прізвище має Сихілі, а «пташине» прізвисько — від туристів і колег–гідів. Прозвали його так за хвацький посвист: пальці в рот і — справжнє солов’їне тьохкання, чутне в усіх куточках Колізею чи східного ринку! Ахмед супроводжував нашу групу в кількох туніських містах. Йому вистачило кількох хвилин, щоб нас причарувати. Інтелігентність і несподіваний для араба одеський шарм, гумор і обізнаність, «домашні заготовки» та блискуча імпровізація — все це приковувало до нього увагу й залишало неповторні враження від спілкування.
З’ясувалося, що Ахмед якоюсь мірою наш земляк. Навчався спочатку в інституті міжнародних відносин у Москві, а потім — у київському «ін’язі». Його тут називали Ахмедом Сихіленком. Не знаю, що змусило Солов’я піти з поважної посади в міністерстві культури Тунісу, але в іпостасі гіда він почувається, мов риба у воді, має не гірший заробіток і славу.
Хотілося з перших вуст почути про те, які наслідки «жасминової революції». «Самому не віриться, — зізнається Ахмед. — Цей спалах був спонтанний, ніким не підготовлений і не організований, реалізований переважно молоддю. Виявляється, революції можна робити дуже легко! Деякі мої туристи приєднувалися до демонстрацій». І порада: «Та все одно в кінці липня — на початку серпня до Тунісу їхати не варто. Дочекайтеся, поки вляжуться виборчі пристрасті, а тоді — ласкаво просимо!».
Дуже імпонують ейфорія та демократичні очікування тунісців. Але ми це вже проходили...
У Національному туристичному офісі Тунісу ми теж зустріли колишніх київських студентів. Як нам тут пояснили, українці поки що не розбестили Туніс своєю увагою.
Директор турофісу Хабіб Аммар висловив жаль, що Туніс досі приймав не більше 20 тисяч туристів з України: «Ваш народ дуже доброзичливий і культурно зацікавлений. Хочемо приймати в десятки разів більше українських гостей».
Поки що більшість туристів тут становлять сусіди алжирці та лівійці, решта — гості з «класичної» Європи, насамперед Франції (майже 1,3 млн. за рік). Загалом країна щороку приймає 7 мільйонів туристів. А тепер, після «жасминової революції», ставши відкритішою і вільнішою, збирається за найближчу п’ятирічку збільшити цю цифру в сім разів. Зокрема, на українському напрямку вже ведеться інтенсивна рекламна кампанія, і в недалекому майбутньому в одному з представництв туніського турофісу в Східній Європі буде фахівець, відповідальний винятково за розвиток туристичних зв’язків з Україною.
Як відомо, революції, у тому числі «квіткові» чи «фруктові», у перші місяці туризмові не сприяють. Туніський уряд у цій ситуації підтримав туроператорів. Влада й раніше у скрутних випадках компенсувала до 50 відсотків витрат на рекламу турфірм, а зараз разом із національною федерацією готельєрів, авіакомпаніями та іншими зацікавленими структурами відшкодовує їм і напівпорожні літаки.
Після революції туріндустрія Тунісу отримала кредитну лінію держави, яка дає їй великі шанси на розвиток. Туристів у Тунісі люблять і чекають. Коли з мене хотіли бакшиш за фото (традиція!) і я казав, що журналіст, в очах торговців та рибалок відразу з’являлося розуміння: реклама країни! І грошей з мене не брали...
На суському базарі нас спершу ідентифікували як росіян або поляків, але й слово «Україна» викликало в торговців чіткі асоціації. Коли наші дівчата на фразу «Наташя, я тєб’я люблю» сказали, що вони не росіянки, а українки, молодик одразу зорієнтувався, і над базаром пролунало: «Я тебе когаю!».
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
