Восени 1941 року окупанти розстріляли і поховали у Бабиному Яру 311 пацієнтів єврейського походження з Київської психоневрологічної лікарні, а навесні 1942 року в газових душогубках знищили решту хворих, яких не встигли виписати додому. Всього від рук нацистів загинуло 752 пацієнти клініки. «Ми тут не оригінальні й «доганяємо» те, що давно зроблено в усіх цивілізованих країнах, — сказав під час урочистого відкриття пам’ятника головний лікар Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1 Роман Никифорук. — В усіх подібних закладах Німеччини та інших європейських країн, де фашисти також винищили хворих задля «очищення нації», вже давно стоять подібні пам’ятники. Нарешті такий монумент матимемо і ми».
Почесний гість свята, професор Констанцького університету Рой Ергард Він, викладач історії Другої світової війни, автор щонайменше п’ятдесяти праць на теми голокосту і геноциду євреїв, промовив: «Я говоритиму німецькою мовою — це мова убивць того часу. Я говоритиму німецькою мовою як німецький єврей. Це великий сором, але треба чітко сказати, що євреї загинули через те, що вони євреї. Ми можемо пишатися, що керівництво цієї клініки змогло поставити цей пам’ятник. Він нагадуватиме, що люди можуть заподіяти людям».
Напис на пам’ятнику свідчить: «1941 року від рук гітлерівських окупантів загинули 752 пацієнти психіатричної лікарні. Пам’ятаймо про невинні жертви».
Авторка монумента, скульптор Лариса Скорик, сказала, зокрема: «Ці безневинні люди, яких доля і так випробовувала тяжко, загинули. Тут iдеться навіть не про допомогу медичну, яку вони отримували, а про воскресіння душі. Ці люди могли ще довго бачити небо і сонце. Але навіть це право у них відiбрали».
Цікаво, що працівники лікарні й досі згадують подвиг своїх колег — тодішнього головного лікаря Мусія Танцюру та фельдшера Ананія Мазура, які після загибелі пацієнтів-євреїв не тільки відправили додому всіх хворих, які хоч трохи могли про себе подбати, а й відраджували людей, які приводили нових хворих, класти їх у клініку. Якби не такі «непрофесійні дії»цих лікарів, жертв могло бути вдвічі більше — на початок війни тут лікувалося 1300 пацієнтів.