«Запорожець» у Китаї

      Правда, інколи так хочеться все змінити, кинути, знятися з місця і полетіти?! Куди? Та будь-куди, але щоб назустріч своїй мрії. Якісь ми осілі стали, зовсім не як правнуки кочових скіфів, які, кажуть, були нашими пращурами. Тому так радісно стає, коли хтось ламає стереотипи, що буцімто для українців існують кордони — ситцеві, залізні чи обкручені колючим дротом. «Брехня!» — кажуть кілька «підірваних» (у доброму розумінні цього слова) хлопців, сідають у старий добрий «Запорожець» і рушають на острів Папуа — Нова Гвінея, місце, де раніше мандрував Миклухо-Маклай. Хоча, звісно, до шматочка землі в океані на автомобілі не допливеш, але до китайського кордону наш «Запорожець» точно дофуричить, упевнені учасники проекту «Вірус без кордонів» історик Любомир Крупніцький, фізик Андрій Бандрівський та фотограф Ігор Маркін. Середній вік експедиції 22 роки — як і народного українського автомобіля, що пробіг уже 55 тисяч кілометрів. «На «Запорожці» ми плануємо добратись до китайського кордону, і якщо він буде в хорошій формі й китайці нас пропустять, їхатимемо далі, доки доїдемо; якщо цей варіант не проходить — лишаємо машину в Киргизстані й забираємо по дорозі назад», — каже Любко. Про цього хлопця «Україна молода» вже писала минулого року, розповідаючи про його авантюрне велосипедне ралі «Париж—Тернопіль». Тепер на черзі Азія — від Росії до «черепашачого» острова неподалік Австралії.

      Старт уже дано — наприкінці травня трійця покинула Київ. За підрахунками, вся мандрівка забере часу до кінця вересня, а потім — назад в Україну. Пройшовши вітчизняним всюдиходом Казахстан і Киргизстан, мандрівники збираються підкорити тибетський п'ятитисячник, побачити Джомолунгму і не вмерти, а добратися до Індонезії через Непал, Таїланд, Малайзію. Хлопці кажуть, що їхнім амбіціям немає меж, але чи вистачить сил? Бо в таких неорганізованих мандрівках, як правило, на заваді стають різні перепони на кшталт візової тяганини, місцевих аборигенів і екзотичних хвороб, розладу шлунка і дрібних злодюжок. У такому випадку в пригоді стане допоміжний десант, що свіжою кров'ю увіллється в початкову групу в Індії, — досвідчений водник Оксана Лещенко та студент Геннадій Нетужилов. Можна лише тихо позаздрити їм — Гімалаї, південне узбережжя Індії, Тадж-Махал... А можна... мандрувати разом із «Вірусом», позаяк наші мандрівники обіцяли ділитися з читачами «УМ» свіжим азіатським досвідом. «Ми їдемо, щоб навчитися таємничої східної мудрості. Щоб трохи змінити світ та себе. Щоб розповісти про те, що там, за уявним кордоном, та переконати, що «там» — то є недалеко і «там» живуть хороші люди, — кажуть мандрівники. — Перетинаючи кордони (на мапі чи у голові), ми їх стираємо. Світ робиться кращим без кордонів».