«П’ятеро з ломбарду» — на вихід!

Кілька харківських пам’ятників наразі нагадують велетенські шахові фігури, які застигли в очікуванні вирішальних ходів. Одні з них кардинально переставлять, іншими пожертвують узагалі. Найбільше не пощастило у процесі «великого переселення» монументу Незалежності, спорудженому на площі Рози Люксембург десять років тому. У серпні біля його підніжжя головне державне свято України відзначатимуть востаннє, а вже наступного року ці ж урочистості проходитимуть на іншому майдані й з новим пам’ятником. Днями фахівці з містобудування затвердили ескіз монумента, спорудити який обіцяють на площі Конституції до початку Євро–2012, прибравши звідти пам’ятник, зведений на честь проголошення радянської влади в Україні. Останній, у свою чергу, керівники міста обіцяють перевезти до парку в районі ХТЗ, який назвуть сквером Радянської України.

Долю старого пам’ятника Незалежності поки що не вирішено. Кілька місяців тому його офіційно визнали невдалим, з чим погодився навіть його автор, скульптор Олександр Рідний. Тому, найвірогідніше, монумент розберуть на фрагменти й вивезуть на смітник історії.

Цікаво, що у конкурсі на проект нового пам’ятника Незалежності (у ньому брали участь дев’ять творчих груп. — Авт.) знову переміг тандем Олександра Рідного та Ганни Іванової, які працювали й над створенням першого монумента. Правда, цього разу замість 10–річної дівчинки під шпалою з гербоподібним соколом на верхівці митці запропонували образ «Крилатої України», позичений у давньогрецької богині Ніки. Вона стоїть на кулі, обплетеній листям, тримаючи у руках лавровий вінок. «Хотілося зробити не пам’ятник–дім, як нинішній монумент, а щось протилежне — легке і мереживне, — поділився задумом Олександр Рідний. — Я б не назвав наш образ богинею. Це алегорія свободи і незалежності». Погодився з автором і ректор Харківського державного університету будівництва та архітектури Юрій Шкодовський: «Модерн і абстракція сьогодні минають, повертається класика. Ніка — історично перевірений образ тріумфу, перемоги, держави».

А ось із символами колишньої держави у Харкові не все так просто. На відміну від бронзової дівчинки з площі Рози Люксембург, яка легко збирається і ще простіше демонтується, п’ятьох революціонерів з майдану Конституції прибрати буде складно. «Це не композиція, яку можна розібрати, — резюмує голов­ний архітектор «Харківпроекту» Ігор Лаврентьєв. — Ці цілісні монументальні фігури робітників вирізані у гігантських гранітних блоках, що з’єднані між собою свинцем. Якщо їх роз’єднати, то і обличчя, і фігури будуть пошкоджені — вони не відділяються від постаменту. Тому пам’ятник можна тільки зруйнувати».

Проти такого «свавілля» вже різко виступили харківські комуністи. Депутат Верховної Ради від КПУ Алла Александровська, зокрема, сказала, що ніколи не очікувала подібного рішення від влади, представленої Партією регіонів.

Щодо харків’ян, то, власне, ставлення до пам’ятника, встановленого на честь проголошення радянської влади в Україні, вони висловилися вже давно, давши йому назву «П’ятеро з ломбарду». Рiч у тiм, що одразу за монументом розташована стара будівля, в якій наразі розміщується Історичний музей, а раніше розташовувався міський ломбард. У 1948 році у Харкові відбувся гучний судовий процес над співробітниками цієї установи, якi погоріли на злісних махінаціях. Їхня провина була визнана настільки непристойною, що винуватців засудили до вищої міри покарання. Той процес увійшов в історію під назвою «Шестеро з ломбарду», яка «прилипла» i до монумента, спорудженого по сусідству майже 30 років потому. Відомий у народі цей пам’ятник також під «брендом» «П’ятеро несуть холодильник», що не менш образно характеризує його справжню мистецьку цінність.