Бельгійське свято живота

У подорожах дехто любить приділяти увагу туристичним атракціям, дехто влаштовує собі шопінг–тури, а я обов’язково дізнаюся, що ж цікавого у цій країні їдять. Гурманам і любителям смачно попоїсти і випити варто звернути увагу на Бельгію, невеличку європейську країну — лише 30 тис. кв. км. — на березі Північного моря. Якщо мандри заведуть вас туди, обов’язково скуштуйте місцевого пива, шоколаду, вафлі й картоплю фрі — саме вони вважаються найбільш визначними місцевими спеціалітетами.

Про дитячi дози

Бельгійське пиво неодноразово визнавали найкращим у світі у різних категоріях, і бельгійським пивоварам справді є чим пишатися: жоден вид пива не схожий на інший, має свій неповторний смак, колір. Культура споживання пива у цій країні просто вражає. Кожен сорт подається тут у спеціальному, маркованому, келиху, форма якого дозволяє аромату і смаку саме цього пива розкритися якнайкраще. Якщо пиво у закладі вам подали в «чужому» келиху (не того виробника, чиє пиво ви п’єте), то це вважається страшенною образою.

Коли ми вперше розгорнули меню бельгійської пивниці, нас відразу здивували пропоновані порції напоїв — келихи по 0,33 або навіть по 0,25 літра! «Що за дитячі дози?!» — подумає слов’янський пиволюб, але швидко змінить свою думку. Бо пиво настільки смачне, що задоволення хочеться розтягувати якомога довше, а не випити кількома ковтками. А ще — міцне, у середньому 8 відсотків алкоголю. Ну і головним пивним потрясінням стало меню у, мабуть, найвідомішому туристичному закладі «Камбрінус»: на першій сторінці закуски, а потім 400 сортів бельгійського пива.

Утiм Бельгію цінують не лише за різноманіття пива. Головна родзинка — трапістське пиво, яке варять монахи–трапісти на території своїх монастирів. Тобто водичка — з монастирського колодязя, хміль і ячмінь вирощені ченцями, пиво зварене за незмінними давніми технологіями і розлите під ретельним контролем. Зараз таке пиво варять лише у семи монастирях світу, і шість із них — у Бельгії. До речі, під час екскурсії в одній з найдавніших броварень Брюгге наш гід поцікавився, звідки ми, і, почувши відповідь, аж засяяв: «Так весь же ж наш солод — з українського ячменю!». А якщо вам замість трапістського пива пропонуватимуть абатське, знайте, що його варять за давніми традиційними рецептурами, але на великих броварних підприємствах.

Як не дивно, саме Бельгія є батьківщиною нині всесвітньо відомої картоплі фрі. Згідно з однією з місцевих легенд, лютої зими наприкінці ХVII — на початку XVIII століття, коли замерзли всі водойми і селяни лишилися без риби, хтось придумав посмажити нарізану смужками (мовляв, схоже на маленьких рибок) картоплю. Таке частування припало бельгійцям до душі і поширилося країною, а потім і світом. У Бельгії є навіть музеї картоплі фрі.

У бельгійському Музеї шоколаду (так, і такі там є) нам розповіли, що у класичному чорному шоколаді має бути лише цукор, какао–масло і какао–паста, все інше — від лукавого. Бельгійський шоколад відомий не менше за швейцарський і на смак не гірший. Якщо ви його купуєте, не варто економити, бо, як кажуть, гроші не надуриш — у гонитві за «дешевше» ви можете натрапити на підробку чи неякісний шоколад з усілякими непотрібними додатками.

Суто бельгійський спеціалітет — брюссельські і льєжські вафлі. Перші м’якші, більші і товщі, квадратні чи прямокутні, і хоча й звуться брюссельськими, вперше з’явилися у Генті. Другі — зазвичай круглі й обов’язково з «перлинним» цукром, який не тане у тісті під час випікання, тому цю смакоту ще називають «цукровими вафлями». Їх продають на вулиці гарячими з різноманітними поливками, морозивом, фруктами — усiм, чого душа забажає.

Ну і як кожна країна, що має вихід до моря, Бельгія має в традиційній кухні страви з морепродуктами. Мені над усе сподобалися мідії, які подають приготованими в різні способи у трилітрових каструльках.

Бельгійська кухня вдома

Національна кухня Бельгії увібрала в себе найкраще з кухонь своїх сусідів — Голландії, Франції і Німеччини. І якщо домашні страви — прості і поживні, притаманні німецькій та голландській традиції, то у ресторанах переважає французька їжа. А якщо бажаєте відчути смак бельгійської кухні вдома, ось вам по рецепту вишуканого, ситного і солодкого.

Мідії по–фламандськи приготувати значно простіше, ніж здається. Головне — взяти якісні мідії, добре миті й очищені від водоростей. У каструльці чи великому сотейнику підготуйте «бульйон» — обсмажте на маслі одну велику дрібно покраяну цибулину, додайте півлітра білого сухого вина або світлого бельгійського пива, лавровий листочок, гілочку чебрецю, кілька зубців часнику, доведіть до кипіння і дайте побулькати хвилини 3—4. Тоді вкидайте мідії (чим більше, тим краще), посоліть, приперчіть, накрийте кришкою і варіть не більше 5—6 хвилин (за цей час мушлі повинні розкритися). Перед подачею мідії можна притрусити дрібно порізаним свіжим розмарином або іншими пряними травами. (До страви не забудьте припасти ще пляшечку білого охолодженого вина).

Якщо маєте на меті влаштувати дружні посиденьки з пивом (звісно що бельгійським), готуйте традиційне рагу, яке у кожній місцевості Бельгії — своє, але зазвичай це яловичина, тушкована у темному пиві. Щоб нагодувати чотирьох осіб, візьміть десь кілограм м’яса і поріжте на невеликі шматочки. У великому сотейнику розігрійте кілька ложок олії і обсмажте хвилин 7—8 порізані три цибулини та по три морквини і стеблини селери. Додайте м’ясо, притрусіть його трьома столовими ложками борошна, добре перемішайте, влийте літр темного пива, додайте банку (600 г) консервованих томатів, гілочку розмарину, доведіть до кипіння, а потім зменшіть вогонь, накрийте рагу кришкою і тушкуйте 2—2,5 години. Подеколи перевіряйте, чи достатньо рідини в рагу, якщо воно буде аж зов­сім сухе — додайте води. На гарнір до цієї страви пасуватиме смажена картопля.

Щоб приготувати на десерт справжні льєжські вафлі, доведеться у якийсь спосіб роздобути «перлинний» цукор (пошукайте його у спеціалізованих відділах супермаркетів). Власне технологія приготування цієї випічки дуже проста: змішайте 250 г борошна, 100 г розтопленого масла, 35 г цукру, 1 яйце, дрібку солі, 75 мл теплої води і 5 г сухих швидкодіючих дріжджів. Лишіть тісто на 15 хвилин, а потім вмішайте 60—70 г перлинного цукру, наліпіть кульки завбільшки з волоський горіх (у мене їх виходить 12—14 штук) і лишіть їх ще на 15 хвилин. Тим часом розігрійте вафельницю, змастіть її олією і випікайте вафлі до золотавого кольору.

Смачного! А бельгійці сказали б eet smakelijk чи bon appetit.

Світлана ФІЛАТОВА