Механічний привід Адалета Ісмаїлова дає змогу по–новому керувати звичайнісіньким інвалідним візком. Ця нехитра на перший погляд конструкція вирішує одразу три проблеми таких засобів пересування: підвищує їхню безпеку, приємно дивує компактністю і дозволяє рухатися в усіх напрямах без допомоги сторонніх. Люди, для яких інвалідний візок — єдиний спосіб вийти на вулицю, вже оцінили переваги раціоналізаторської думки харківського винахідника.
Новісінький будинок у центрі Харкова для демонстрації можливостей свого винаходу Адалет обрав не випадково. До парадного під’їзду монолітної багатоповерхівки ведуть не тільки тривіальні східці, а й просторий пандус, споруджений, як тепер кажуть, за усіма вимогами європейських стандартів. Здається, ним можна піднятися до входу навіть малогабаритною автівкою, не те що інвалідним візком. Але насправді це не зовсім так. Виявляється, візуальна комфортабельність бетонного підйомника ніскільки не компенсує скромні можливості вітчизняних інвалідних колясок. «Для того, щоб нашим візком можна було спуститися вниз таким пандусом, її треба обладнати спеціальними тросовими гальмами, але, на жаль, ті постійно рвуться, — каже Адалет. — З підйомом угору ще більші незручності, тому що візок може відкотися вниз. Тобто без сторонньої допомоги інваліду дуже складно піднятися навіть спеціально обладнаною доріжкою».
Аби вирішити цю проблему, винахідник сконструював спеціальний механічний привід у вигляді трубки, виведеної на звичайнісіньку ручку. Для демонстрації можливостей свого винаходу Адалет сам вмощується у крісло на колесах і легко заїжджає на пандус. Один порух руки, і коляска завмирає на місці, не відкочуючись назад. Досягти такого результату без сконструйованого механічного вузла практично неможливо. З такою ж легкістю винахіднику вдалося зупинити візок, коли він спускався униз, а у той час задзвонив його телефон. Зупинившись при допомозі тієї ж ручки на середині пандуса, Адалет відповів на виклик мобілки і вправно спустився вниз. Уже біля підніжжя підйомника чоловік кілька разів розвернувся на усі 360 градусів, демонструючи універсальну мобільність свого винаходу. А такі прості рухи як поворот уліво чи вправо, вперед та назад далися йому і поготів без проблем.
Диво–привід Адалета зараз кріпиться по боках візка. Але так буде недовго. Наразі він завершує роботу над трубкою, значно меншою у діаметрі, яку сховає від людського ока. У планах майстра і нові колеса, що дозволять людям з обмеженими можливостями користуватися… ескалатором метро. При допомозі теперішніх колясок зробити це практично неможливо. «Східці «підземки» сьогодні — нездоланна перешкода для інваліда, — каже пан Ісмаїлов. — Тому я зараз створюю візок, що вирішить цю проблему. Жодної складної конструкції там немає. Секрет — у спеціальних колесах, що, реагуючи на вагу людини, самі піднімаються і опускаються, в залежності від потреби. Як тільки «пасажир» піднімається з коляски, вона одразу ж стає нерухомою».
На демонстрацію візка, влаштовану Адалетом просто неба, приїхав подивитися і голова Харківського благодійного фонду допомоги інвалідам Ігор Гончаренко. Він каже, що вже чув схвальні відгуки потенційних власників таких візків про ноу–хау винахідника, але перш ніж зробити власні висновки, хоче дочекатися вердикту спеціалістів. Проте вже зараз він запевнив: теперішній варіант візків, що був розроблений ще у 49 році минулого століття, далеко не ідеальний і потребує серйозних змін. На більш досконалі імпортні аналоги пересічному українцю розраховувати складно, тому що вони дуже дорого коштують і не розповсюджуються через державні управління соціального захисту. Чекати ж допомоги від Червоного Хреста чи Міжнародних благодійних фондів можна безрезультатно все життя. Тому найменший шанс покращити коляски вітчизняного виробництва, вважає Ігор Гончаренко, неодмінно має бути використаний. «Я вважаю, що раціоналізатору, який щиро прагне полегшити життя людям із проблемним рухом, — каже він, — треба давати зелену вулицю і допомагати у реалізації його задумів».
А ось iз матеріалізацією мрії харківського винахідника якраз не все легко. За словами Адалета, фахівці львівського підприємства, що спеціалізується на випуску вітчизняних інвалідних візків, уже оцінили переваги нового механічного приводу. Але для того, щоб обладнати ним коляски, потрібні кошти. Міністерство соціального захисту, що виділяє гроші на такі програми, вже отримало листа з відповідним проханням, тому учасники потенційного проекту з надією чекають позитивної відповіді. «Не треба нам чекати, що Америка або Європа подадуть милостиню чи допоможуть, — коментує ситуацію Ігор Гончаренко. — У нашій державі, в принципі, дуже багато світлих голів, які здатні творити дива, але, на жаль, не завжди їх сприймають всерйоз».
Кілька років тому «УМ» уже розповідала про те, як Адалет Ісмаїлов створив механізм, що дозволяє будувати «безхвості» гелікоптери. Над цією ідеєю конструктори всього світу працювали стільки, скільки існує сам вертоліт, оскільки горизонтальний доважок до кабіни з пропелером — серйозна перешкода для такого класу літальних апаратів. Але, як не дивно, ця геніальна ідея харківського раціоналізатора поки що ніким не була використана, хоча й знайшла схвальні відгуки багатьох фахівців.
Власне, пристрій для інвалідних колясок Адалета, сьогодні теж уже став лауреатом кількох технічних виставок і завоював купу багатообіцяючих нагород, але поки що не дійшов до виробництва. Проте винахідник не втрачає оптимізму. На його думку, рано чи пізно і в Україні раціоналізаторські ідеї будуть у ціні, тому Адалет продовжує працювати з вірою в майбутнє. Скажімо, незабаром він зможе представити на суд експертів принципово новий автомобільний двигун, що виробляє значно більшу кількість енергії у порівнянні з існуючими аналогами, але при цьому «з’їдає» невелику кількість пального. «Йдеться про зовсім інший принцип роботи, — каже винахідник. — Це буде дуже маленький двигун, що детонуватиме надскладні процеси, в результаті яких ми отримаємо дуже велику силу. Вона стає приводом для глобальних процесів і при цьому не потребує великих витрат палива».
Усі свої раціоналізаторські ідеї винахідник втілює у життя у стінах звичайнісінького гаража на доволі примітивних верстатах. Це зайвий раз доводить той факт, що все геніальне — просте і що кожна з цих ідей може бути реалізована у вітчизняних заводських цехах. Заради цього, власне, Адалет Ісмаїлов і приїхав жити до Харкова. Імідж міста з великим виробничим потенціалом і досі допомагає йому не опускати руки.
Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>
30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>
Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>
Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>
Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>
Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>
