«Не адвокат, а промоутер»

У своїх євроінтеграційних прагненнях Україна покладає на 2011 рік великі надії. І не в останню чергу тому, що в другому півріччі головування в ЄС переходить до Польщі — нашого найближчого «уболівальника» в Європейському Союзі.

Попри всю важливість двосторонніх відносин, з осені минулого року, після завершення каденції Яцека Ключковського, посольство Республіки Польща в Україні лишалося без повноважного очільника. Хоча вже в грудні Варшава остаточно визначилася з кандидатурою нового посла: ним стане один із найбільш досвідчених у справах Східної Європи польських дипломатів Генрик Литвин, заступник міністра закордонних справ. Сьогодні пан Литвин із дружиною прилітають в Україну, і днями 52–річний амбасадор вручить вірчі грамоти Президенту Януковичу.

Напередодні його приїзду «УМ» поспілкувалася з тимчасовим повіреним у справах Польщі в Україні Даріушем Гурчинським. Він виконує обов’язки посла з осені. Із паном Даріушем, який, до речі, за освітою є нашим колегою — закінчив факультет журналістики Московського держуніверситету — ми зустрілися на святкуванні Дня незалежності Грузії в елітному клубі верхової їзди «Конюшня Бутенка» під Києвом.

Гурчинський працював у посольствах Польщі в Росії та Казахстані, до 2010–го впродовж трьох років очолював відділ Російської Федерації східного департаменту МЗС Польщі. В Україні — з минулого серпня.

Поки на майданчику відбувалися змагання з конкуру, пан Гурчинський майже бездоганною українською мовою розповів «УМ» про нового посла, про те, чи виправдані надії Києва на «українську» місію Варшави в ЄС, чому зона вільної торгівлі з Євросоюзом — це значно вигідніша, ніж Митний союз із Росією, та підготовку Польщі й України до спільного проведення Євро–2012.

«Немає іншого такого кандидата, який так добре знає східні справи»

— Пане Даріуш, від польських експертів доводилося чути, що призначення послом в Україні саме Генрика Литвина, який є одним із найбільших фахівців у питаннях Східної Європи в Польщі, є свідченням особливого ставлення Варшави до українського напряму зовнішньої політики. Ви з цим згодні?

— Безперечно. Україна для Польщі має надзвичайно велике значення, тому президент і глава МЗС шукали на посаду посла достойного кандидата. Кандидатуру Генрика Литвина вітає й Україна — це дуже важливо. Він добре обізнаний на східному напрямку (Україна, Білорусь, Росія), на початку 1990–х років був першим генеральним консулом Польщі у Львові. Потім працював у Римі, був заступником посла в Москві, очолював польську амбасаду в Білорусі. Після Смоленської катастрофи Литвина викликали в міністерство закордонних справ, оскільки заступник міністра Анджей Кремер, який займався східним напрямком, загинув. А іншого кандидата, який однаково добре знав би і консульські справи, і східні, не було.

Хочу наголосити на тому, що зв’язки між нашими державами, в тому числі й на рівні дер­жавного керівництва, розвиваються дуже інтенсивно. У квітні минулого року Президент України був на похороні президента Польщі Леха Качинського, потім у вересні нинішній глава нашої держави Броніслав Коморовський відвідав Харків і взяв участь у заходах, пов’язаних із річницею Катинської трагедії. Уже наступного місяця він знову приїхав із робочим візитом в Україну — до Ялти на черговий форум Ялтинської європейської стратегії (YES), де також відбулася зустріч із Президентом Януковичем. Наприкінці вересня 2010 року Польщу з офіційним візитом відвідав Прем’єр–міністр Микола Азаров. 2011–й ми також почали дуже активно: у січні глави наших держав зустрілися на економічному форумі в Давосі, а вже за кілька днів Президент Янукович прибув із державним візитом до Польщі. 13 квітня з візитом у Києві перебував наш прем’єр Дональд Туск, 19 квітня — президент Коморовський, який узяв участь у конференції до 25–ї річниці Чорнобильської катастрофи. І, нарешті, минулої п’ятниці ваш Президент перебував у Варшаві на саміті президентів Центральної Європи, де вони з Броніславом Коморовським також мали зустріч (у тому числі й нібито незаплановану — але я певен, що всі сторони до цього були підготовлені, — тристоронню зустріч за обідом із президентом США Бараком Обамою). І головним підсумком саміту для України є те, що нас­тупного року він відбудеться в Києві.

Окрім того, дуже добрі взаємини склалися між маршалом Сенату Польщі Богданом Борусевичем і Головою Верховної Ради Володимиром Литвином — 7 травня Борусевич був у гостях у батьків Литвина в його рідному селі на Житомирщині. Тобто рівень стосунків між нашими державами дуже добрий, і якщо ми цим не скористаємося, це буде велика помилка.

— Із липня починається піврічне головування Польщі в Євросоюзі. На що ми можемо сподіватися впродовж цього періоду від нашого «адвоката в Європі»?

— Мені не подобається термін «адвокат» — це якось неприємно асоціюється з судом (усміхається). Польща є не адвокатом, а промоутером України в Євросоюзі. Наша політика щодо України не змінилася: ми зацікавлені в тому, щоб Україна була сильною й заможною державою, щоб суспільство розвивалося в демократичному напрямі. У вашої держави для цього є всі можливості й величезний потенціал. За минулий рік товарообіг між Польщею та Україною становив 5,7 млрд. доларів США — і це, на мій погляд, лише початок, адже обидві країни виходять з економічної кризи.

В України, якщо вона справді хоче модернізуватися й розвиватися, немає іншої альтернативи, крім шляху в Європу. І поки Польща головуватиме в Євросоюзі, ми, безсумнівно, будемо підтримувати Україну. Ми готові розглядати будь–які проекти, які пропонуватиме Київ, відповідати на різні запитання. Польща теж пройшла цей шлях, коли зближувалася з ЄС, і ми можемо поділитися з вами цим великим досвідом. І є вже багато ідей, як саме Україна цей досвід може використати: це й самоврядування, і розвиток малого та середнього бізнесу. Є дуже багато площин для міждержавного діалогу — і на регіональному рівні (Рада міжрегіональної співпраці), й на економічному (комісія на рівні віце–прем’єрів) і, зрозуміло, комітет із проведення Євро–2012 на рівні прем’єр–міністрів та консультаційний комітет президентів, який очолюють шеф канцелярії президента Польщі Яцек Міхаловський та голова адміністрації Президента України Сергій Льовочкін. У червні має відбутися двостороння зустріч цього комітету в повному складі. На осінь готується державний візит президента Польщі до України.

Планується також візит у Польщу міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка. 16 травня вони спільно з міністром Сікорським відкрили новий будинок консульства у Львові й домовилися, що під час візиту Грищенка буде відкрито почесне консульство України в Бидгощі.

Україна має дуже розвинуту систему почесних консульств у Польщі — їх загалом сім. В Україні почесний консул Польщі наразі лише один — у Житомирі. Але це взагалі перший почесний консул Польщі на території колишнього Радянського Союзу. І ми хочемо цю мережу розширювати. Бо в нас зараз шість генконсульств...

Почесний консул — це викликає непорозуміння, бо дехто коли бачить, що в Житомирі є консульство, сподівається отримати там візу. А почесні консули видачею віз не займаються. Ми хочемо розвивати цю мережу на сході України. У Харкові в генконсульства найбільший округ, і йому дуже важко охопити всіх охочих.

— Уже кілька років поспіль українська влада (минула й нинішня) висловлює сподівання, що «ось–ось» буде підписано угоду про асоціацію з Євросоюзом. Тепер Янукович обіцяє її до кінця 2011 року — так само, як і договір про зону вільної торгівлі. Угоду про безвізовий режим анонсували ще до кінця минулого року, але, ясна річ, її реалізація відкладена на невизначений термін. Чи може Україна розраховувати на значні кроки назустріч у цих питаннях під час головування Польщі в ЄС?

— Ми робимо все можливе для того, щоб завершити угоду про поглиблену і всеохопну зону вільної торгівлі та угоду про асоціацію у період нашого головування. Коли саме відбудеться підписання — мені важко сказати. Але тривають дуже активні консультації, віце–прем’єр України Андрій Клюєв регулярно їздить до Брюсселя. Черговий раунд переговорів має початися після 20 червня.

В України є цілком зрозумілі сумніви щодо того, чи ця угода (про ЗВТ) забезпечить умови для розвитку всіх сфер економіки. Адже це не просто підписання паперу — угода має працювати, а отже, доведеться виконувати взяті зобов’язання.

Після набуття чинності Ліссабонським договором країна, яка головує в ЄС, має дещо обмежені можливості впливу на Єврокомісію. Але на всіх політичних рівнях ми можемо підтримувати Україну і сприяти її євроінтеграції. Як ви знаєте, рішення в Євросоюзі ухвалюються колегіально. Тому важливо, що Польща може дуже багато пояснити нашим європейським партнерам про Україну. Адже ми сусіди, пов’язані особливими культурними, історичними, міжлюдськими зв’язками. І ми за те, щоб співпраця відбувалася якомога активніше.

У нас діє угода про малий прикордонний рух — за минулий рік, відповідно до її дії, було понад 2 мільйони перетинів кордону. З цих 2 мільйонів були, звісно, й випадки порушень, але всього близько 150–200 — це надзвичайно дрібний відсоток, на рівні статистичної похибки.

— А як же масове «паломництво» до Польщі закуплених в Україні цигарок?

— Ну цигарки — це є, так. Але ж треба розуміти, що в людей просто немає інших засобів для існування, окрім перепродажу тих цигарок. І така торгівля, до речі, йде з обох сторін. Люди, як у нас кажуть, як «мрувкі» (мурашки), ходять туди–сюди через кордон, проносячи по два блоки цигарок, — і в цьому немає порушення, адже ввозити в Польщу два блоки дозволено митними правилами.

— У Євросоюзі дали чітко зрозуміти: Україна не може одночасно вступати в Митний союз із Росією та зону вільної торгівлі з ЄС. На вашу думку, чи зробила Європа для себе висновок, що Київ обирає таки західний вектор?

— Ми віримо запевненням українського Президента (про те, що головним пріоритетом України є інтеграція у ЄС, а не вступ у Митний союз. — Авт.). Україна є членом Світової організації торгівлі — а це на порядок вищий рівень! Ні Росія, ні Казахстан, ні Білорусь до СОТ не входять. Що дає Україні членство в Митному союзі? Надію на дешевий газ?

— Уже харківські угоди «дали»...

— Європейський ринок дає можливості для розвитку й великого, і середнього бізнесу — це зовсім інші стандарти. Тому, на мій погляд, європейська пропозиція порівняно з російською для України просто не має конкуренції.

Зрозуміло, що Україну пов’язують із Росією, Білоруссю й Казахстаном тісні економічні зв’язки. І коли українські партнери пояснюють нам, що формула «3+1» — це не членство, а лише співпраця, ми хочемо вірити, що так воно й буде.

— Один із часових орієнтирів для нас — грудень, саміт Україна—ЄС.

— Так, але ще 30 вересня у Варшаві відбудеться саміт Східного партнерства, який передує грудневій зустрічі у верхах ЄС—Україна. На ці саміти й Україна, і ми, як її партнери, покладаємо великі надії. Хочеться, щоб Україна увійшла в 2012 рік — рік чемпіонату Європи з футболу — з добрим багажем європейських угод.

Зрозуміло, що Єврокомісія суворо оцінюватиме домашнє завдання, яке Україна має виконати. І ми готові вам допомогти підготуватися — давайте подивимося, що вже зроблено, де треба — підкажемо, що підправити. Адже й у наших інтересах, щоб ваша оцінка була якомога вищою. І з українського боку ми бачимо повну відкритість — як на державному рівні, так і на рівні експертів.

Польща під час свого головування починає підготовку до затвердження бюджету Євросоюзу на 2014—2020 роки, і ми розуміємо, що Україна розраховує на збільшення підтримки Східного партнерства в цей період. Алгоритм виділення цих коштів дуже простий: якщо ти робиш більше — отримуєш більше, робиш менше — отримуєш менше. А Україна може робити дуже багато, для цього немає перешкод. Усе залежить насамперед від вас.

Про Київ і Словацького

— А давайте я ще враженнями про Київ поділюся. Тим більше, сьогодні — День Києва? (Посміхається)

— Давайте.

— Київ мені дуже подобається. Сподіваюся, стратегія розвитку Києва до 2025 року, яку зараз розробляє КМДА, допоможе йому розквітнути ще більше. Та й за минулий рік дуже багато змінилося в позитивний бік. Я приїхав у серпні 2010–го, і мене неприємно вразила кількість сміття. А зараз ситуація значно краща, та й зима минула нормально. Нинішня столична влада старається — видно, що вони хочуть заслужити довіру киян.

Сьогодні на зустрічі з нагоди Дня Києва голова КМДА Олександр Попов висловив сподівання, що під час державного візиту президента Польщі в Україну восени (точну дату ще узгоджують) Броніслав Коморовський iз Віктором Януковичем відкриють у Києві пам’ятник Юліушу Словацькому. Адже у Варшаві, до речі, є пам’ятник і навіть сквер Тараса Шевченка.

— Ми знаємо, що пам’ятник Словацькому готовий і стоїть на київському комбінаті «Художник» поряд із фігурою Івана Мазепи. Тільки коли нарешті поставлять статую гетьмана, ніхто не знає... А де саме в Києві стоятиме пам’ятник Словацькому?

— Наразі розглядають кілька варіантів, тому поки що я точно не можу сказати, де саме це буде. Але точно в історичному центрі.

ФУТБОЛЬНИЙ НАПРЯМ

Підготовка до Євро–2012: суди по телевізору і квитки для віз

— Як ви оцінюєте рівень підготовки до проведення Євро–2012 у Польщі й Україні?

— Польську підготовку я бачу менше. Бачив дуже гарні буклети — аж не віриться, що це Варшава (сміється). Є, звісно, проблеми, але це ж нелегко — підготуватися до чемпіонату такого рівня.

У Києві я був на стадіоні наприкінці квітня і, щиро кажучи, очікував побачити більший прогрес. Та я ж не фахівець, мені важко оцінювати. Кажуть, у червні вже мають почати робити поле. Це головне — якщо буде поле й можна буде на ньому грати, ну й ще світло та стільці (а вони там будуть дуже люксові) — то, зрештою, можна провести чемпіонат і без усього іншого (сміється). Євро–2012 відбудеться, і це головне.

— В останні тижні спостерігається тенденція: закордонні ЗМІ всіляко наголошують на проявах екстремізму й расизму, пов’язаних із футбольними вболівальниками в Україні. Питання не про саме явище як таке, а про наміри організувати масштабну кампанію цькування — мовляв, Україна і Польща не можуть забезпечити терпимість на трибунах, безпеку в містах... Ви бачите таку тенденцію?

— Футбольні хулігани є всюди, і я не бачу серед українських чи польських якоїсь особливої агресії. Щодо провокаторів — думаю, завдяки співпраці наших спецслужб такі речі вдасться упередити. Ця тема була предметом обговорення під час недавнього візиту шефа Бюро національної безпеки Польщі Станіслава Козея до Києва. Гадаю, разом ми все подолаємо і забезпечимо достойний рівень проведення чемпіонату. Зокрема, є ідея проводити над порушниками громадського порядку швидкі суди на стадіонах...

— «Трійки»?

— Ні, звісно (сміється). Хулігана заводитимуть до спеціальної зали, де в режимі телеконференції суддя його опитає й винесе вердикт. Кара за порушення має бути всім зрозуміла й чітка, тоді бажання йти на провокації буде менше.

Ми також плануємо, що при стадіонах або неподалік них у містах, де проходитимуть матчі Євро–2012, чергуватимуть консули — для розв’язання питань з іноземними вболівальниками.

— А чи правда, що квиток на матч Євро–2012 у Польщі замінятиме українцям візу?

— Не замінятиме, а буде підставою для того, щоб на кордоні дали дозвіл на в’їзд. Про це сказав директор нашого консульського департаменту у Львові. Але з технічної точки зору цю ідею ще треба опрацювати. Бо візу на прикордонному пункті поставити складно — очевидно, буде якесь інше вирішення цього питання. Думаю, власникам квитків встановлюватимуть дуже суворі обмеження — куди можна їхати і протягом якого саме часу перебувати на території Польщі. Окрім того, наші збірні гратимуть кожна у своїй країні, тому навряд чи буде дуже багато охочих поїхати з України до Польщі на «чужі» матчі.

ВІЗОВЕ ПИТАННЯ

Аутсортинг: дорожче, але зручніше

— За минулий рік Польща видала громадянам України 450 тисяч віз, а з початку поточного року — вже понад 170 тисяч. Процент відмов — від 2 до 3 відсотків. Найбільше — у Львові, бо там охочих дуже багато, і, буває, різні документи приносять… — посміхається Даріуш Гурчинський. — Ми також оголосили тендер на візовий аутсорсинг (посередницькі послуги).

— До послуг фірм–посередників при оформленні віз тепер удаються дедалі більше консульств. Це часто викликає нарікання на фактичне подорожчання віз, адже посередництво коштує додаткових грошей...

— Але ж ми не закриваємо наші генконсульства. І після того, як почне діяти аутсорсинг (плануємо, що десь з осені), кожен заявник матиме право вибору — звернутися до посередника чи, як і раніше, подати документи безпосередньо в консульство.

У Києві, до речі, й черг немає, тож це не проблема. Зате велика черга є у Львові. Але там щодня приходить по 1,5—2 тисячі людей. Щоб задовольнити всіх, довелося б якусь фабрику візову відкрити! Є черги, хоч і менші, також у Луцьку, але там робота йде досить оперативно, і попит вдається задовольнити.

Зрештою, для того, хто живе, наприклад, у Донецьку чи Дніпропетровську, аутсорсинг може стати дуже зручною послугою. Багато кому зручніше заплатити зайвих 20 чи скількись–там євро, ніж особисто їздити в місто, де діє консульство, витрачаючи свій час і, знову ж таки, гроші.

Польща завжди відкрита до візової лібералізації, адже стосунки між людьми — це найголовніше.

ДИВІТЬСЯ, ХТО ПРИЙДЕ

Послом Польщі буде Литвин

Новим Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Польща в Україні буде Генрик Литвин, перший фах якого — історик. Цікаво, що тема його докторської роботи, захищеної в 1988 р. в Інституті польської історії АН — «Наплив польської шляхти на Україну в 1569–1648 рр.».

Народився 13 березня 1959 р. у Варшаві.

Володіє англійською, італійською, російською мовами.

Після короткого періоду роботи доцентом в Інституті польської історії став першим консулом Польщі у Львові (1991–1993), надалі працював по лінії історичного інституту, згодом — у консульстві в Римі; також був заступником посла в Москві (2001–2005), послом у Білорусі (2007–2010). Перед тим — заступник директора департаменту східної політики СЗС РП (2006–2007). Із 2010 р. — заступник міністра закордонних справ.

На засіданні комісії сейму РП Генрик Литвин розповів, що однією з цілей його роботи в Україні стане поглиблення співпраці з командою нової влади, зосередженої навколо Президента Віктора Януковича. «Ми хочемо зібрати якомога більше контактів, щоб активізувати співробітництво України з Польщею», — відзначив майбутній посол. Він додав, що буде також шукати контакти з опозицією, якою керує Юлія Тимошенко.

Майже одразу по прильоті в Україну пан Литвин поїде з міністром Костянтином Грищенком до Одеси — на «ознайомчу» зустріч з іншими послами.