Confederatia Helvetica, інакше кажучи, Швейцарія, знана передусім своїми банками, сирами та шоколадом. Про її культурне життя у нас відомо небагато. Про тамтешні музеї — ще менше. Утім музеї функціонують у цій країні зразково — майже як банки. Чи як годинники. За статистикою, музеї Швейцарії минулоріч відвідало 18,4 млн. осіб. Якщо спробувати оживити сухі цифри, то можна було би сказати, що кожен швейцарець навідався до музейного закладу щонайменше двічі за рік. Проте до швейцарських музеїв «паломничають» й іноземні туристи.

Як організована музейна справа у цій країні і чи лише завдяки потужній фінансовій підтримці музеї Швейцарії є взірцевими, спробувала з’ясувати «УМ».

Відома німецька фірма «Олександр Шуке» вже створила для Харкова один з найбільших у Європі органів, але замовник поки що не готовий прийняти його у себе. Причина — доволі банальна: у стінах обласної філармонії не добудували органний зал, для якого й замовили новий музичний інструмент. Але не все так просто, як може здатися на перший погляд.

Хмельницький монотеатр «Кут» нещодавно показав у Києві свою останню прем’єру — виставу «Мазепа». Спектакль має багаторічну передісторію. Свого часу Богдан Мельничук написав п’єсу для великої сцени — виставу на 40 дійових осіб поставили в Дніпропетровському драматичному театрі. Три роки тому Ярослав Мельничук взяв на себе обов’язки продюсера, шукав гроші і сподівався, що «Мезепу» покажуть у Хмельницькому драматичному. Не судилося... Тож брати Мельничуки вирішили діяти, не покладаючись на фiнансову пiдтримку — п’ятдесят сторінок п’єси вони переписали на матеріал для моновистави.

«Гончар дав приклад усім, як треба ставитися до своєї Батьківщини», — відзначив голова правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико–архітектурної спадщини ім. О. Гончара Петро Тронько на вчорашнiй церемонiї вiдкриття меморiальної дошки цьому видатному письменнику. «Олесь Гончар не просто написав роман «Собор», а доклав чималих зусиль, аби цей собор постав перед нами в усій своїй духовній величі», — пiдкреслив поет Іван Драч, вказуючи на банi Михайлiвського Золотоверхого.