Нiхто не проїде, нiхто не пройде

      Хто ще десять років тому чув на Сумщині про нелегальну міграцію чи контрабанду? Принаймні в тих масштабах, про які йдеться сьогодні. Отож нині охороняти кордон — означає володіти ситуацією в прикордонні та інформацією про неї. Як експеримент був створений новий підрозділ інспекторів прикордонної служби. Проводився він саме на базі Сумського прикордонного загону. І виявився успішним. І наприкінці 2002 року цей підрозділ з експериментального перетворився на офіційний.

      «Ще наприкінці дев'яностих років ми зрозуміли, що охороняти кордон без залучення населення просто не можна, — каже начальник Сумського прикордонного загону Вадим Легкодух. — Охорона державного кордону сьогодні — не просто рух нарядів уліво-вправо, а отримання повної інформації, її аналіз та відповідні дії. Виникла необхідність створити нову модель діяльності. Частиною її стало і впровадження інституту прикордонних інспекторів».

      Андрій Волох, старший інспектор прикордонної служби, начальник відділення застави «Краснопілля», ділянку служби має чималу — територію Покровської сільради Краснопільського району, де проживає 960 чоловік. Інспектору ж потрібно знати людей якомога краще, бо саме контакти дають найбільше інформації. Тому треба поспілкуватися із сільським головою та дільничним міліціонером, побувати на робочій нараді в сільгосппідприємстві, поцікавитися, де проводитимуть сільгоспроботи. Бо ж якщо на полях, що поблизу кордону, навідатися туди ще раз зовсім не зайве: люди багато помічають і чують, їхні спостереження можуть стати цінною інформацією.

      «Якось розмовляю з людьми, — пригадує Андрій, — слово за слово, розповідають: ходив якийсь незнайомий, розпитував, як тут кордон охороняється. Почав я детальніше дізнаватися. Повідомив на заставу, а незабаром і результат — їде машина з Росії в Україну нелегальним шляхом. Зупинили, перевірили: так і є — контрабандний вантаж...»

      Звичайно, кидати сьогодні гасло «Кожен громадянин має охороняти кордон своєї держави» навряд чи варто: ситуація не налаштовує. І хоча немало людей, звичних до вільного пересування в межах колишнього Союзу, свого часу сприйняли встановлення кордону негативно та й зараз можуть висловити свою незгоду з тим, що, скажімо, «до родичів просто так не з'їздиш», але психологія змінюється. І чим заможніше житимуть люди, чим цивілізованішою буде система життя в прикордонні та доступнішими можливості перетинання міждержавної межі, тим глибшим ставатиме розуміння: кордон має бути захищеним. Не від звичайних громадян — від порушників. Чекати сьогодні особливої ініціативи людей з цього приводу навряд чи можна. А от працювати з ними — цілком реально. І це — завдання інспектора, який, до речі, за вимогами, має жити в якомусь із закріплених за ним населених пунктів. Бути на виду. І, власне, виходить, що не прикордонний наряд, не застава, а саме інспектор для місцевого населення сьогодні є обличчям прикордонної служби.

      Отож велика увага приділяється добору кадрів. «Тут враховують і освіту, і моральні якості, і комунікабельність, — розповідає старший офіцер з діяльності інспекторів прикордонної служби Сумського прикордонного загону Юрій Шевич. — Кандидати проходять спеціальну піврічну підготовку».

      Яка ж результативність роботи інспекторів? За минулий рік за їхньою інформацією чи участю затримано 150 порушників кордону, з яких 128 — незаконні мігранти; контрабандних товарів — у 65 випадках на загальну суму майже три мільйони гривень; 270 порушників правил прикордонного режиму; близько п'яти кілограмів наркотичної сировини...

      Що ж до активізації допомоги населення, то недавно зініційовано створення громадських формувань з охорони державного кордону. В населених пунктах сумського прикордоння таких діє 57 чисельністю 672 чоловіки. Наскільки вони неформальні? Таке запитання неминуче у зв'язку з відомою загальною громадською інертністю людей. Певно, за кожне формування поручитися не можна. Як і за кожну особу в будь-якому з формувань. Усе залежить від людей, які цим зацікавлені чи не зацікавлені: сільського голови, інспектора прикордонної служби, обраного командира формування. Андрій Волох вважає, що на його території утворення це не формальне. Очолює його колишній воїн-прикордонник, який служив свого часу на кордоні з Іраном.      «...Нам надійшла інформація про те, що готується порушення кордону, — пригадує Андрій ще один випадок. — Ми виставили наряд добровільного громадського формування для демонстраційного несення служби. Тим часом розуміли, що цим шляхом порушники вже не підуть. Отож виставили ще один — прихований — наряд на іншій ділянці. На нього й вийшли порушники. Затримано вантаж, що незаконно переміщувався через кордон...»

      Вважає корисною співпрацю з прикордонниками й місцева влада. Протяжність кордону на межі Краснопільського району — 110 кілометрів. «Ми сьогодні добре бачимо результат того, що в районі працюють прикордонники: злочинність у нас зменшилася», — розповідає заступник голови Краснопільської райдержадміністрації Олексій Мірошниченко. Мабуть, тому район одним із перших почав утворювати у себе громадські формування. Вони ще в процесі становлення. Та мине час і прийде необхідний досвід.