Старий знак з каменю замінять новим, гранітним.
За кілька днів Україна спільно з Росією на державному рівні відзначатиме 120–ту річницю від дня народження видатного письменника Михайла Булгакова. До круглої дати готуються і в місті Буча, що під Києвом, де більш ніж сто років тому минали літні канікули майбутнього письменника. Швидкими темпами тут облаштовують сквер на місцині, що колись належала родині Булгакова і де батько майбутнього письменника побудував садибу. А ще кілька місяців тому половину парку Булгакова в Бучі збиралися забудувати котеджами й навіть звели будівельний паркан. Утім невдоволення місцевих активістів та краєзнавців вочевидь почули не лише в мерії Бучі, а й на владному олімпі у столиці. Після чого землевласникам запропонували ділянки в іншому місці, а територію, нерозривно пов’язану з Булгаковим, ущільнювати не стали. Як–не–як, кругла дата наближається!
На початку минулої зими землевласники почали зводити дерев’яний паркан на місці майбутнього будівництва. Місцева громадськість вжахнулася: парку Булгакова (площа 2,18 га) міськрада Бучі лишила тільки один гектар, а решту віддала охочим під індивідуальну забудову. І це при тому, що у 2006 році рішенням Київської облради цій території було надано статус нерухомої пам’ятки історії, історико–ландшафтного парку (заповіднику). У майбутньому планували навіть реконструкцію садиби–музею М. О. Булгакова, а про відчуження та приватизацію території не йшлося!
Натомість у грудні 2010 року керівництво міста запевняло громадськість та місцеву пресу, що власники ділянки мають усі дозволи на забудову. І жодної пам’ятки будівництво не зачіпає, бо ніхто не знає, чи садиба Булгакова стояла саме тут, чи на сто метрів далі. Та громадські активісти наполягали, що парк Булгакова має чітко визначені межі, тож ущільнювати його, як колись герої булгаковського «Собачого серця» — Швондер і Шаріков — намагалися ущільнити житлову площу професора Преображенського, не можна. Не дивно, що на одному з місцевих iнтернет–ресурсів на початку року навіть з’явилася публікація з промовистим заголовком «Сучасні Швондєри ущемляють професора Булгакова в Бучі».
Краєзнавець Анатолій Бальчос каже, що територія садиби є пам’яткою історії Київщини за реєстраційним номером 1166. Міськрада у відповідь: там де будуватимуть — пам’ятки немає. Голова громадського об’єднання «Народна воля» Віктор Бархоленко демонструє «УМ» копії документів за підписом мера Анатолія Федорука з дозволом на будівництво житлових будинків на земельних ділянках по вул. Вокзальна, 122–б — 15 соток — і 122–г — 30 соток. Тобто на території парку садиби Булгакова!
«Ці ділянки рішеннями Бучанської селищної ради ще у 2004 році виділено громадянці Мерімерній В. Й. та громадянину Рибицькому П. П. із порушеннями під час оформлення технічної документації, — зазначає пан Бархоленко. — Тоді Буча ще не була містом, але власники ділянок усі ці роки сиділи тишком–нишком і щось будувати не наважувалися. Може, вирішили, що саме час, коли в державі змінилася влада?».
Журналіст «УМ» на початку весни побував на місці й переконався, що будувати котеджі в цій місцині таки збиралися. Хоча зводити паркан припинили, вочевидь, чекаючи подальшого перебігу подій. Місцеві мешканці у спілкуванні з «УМ» не приховували обурення. Мовляв, влада не доглядає цю територію, а тут можна було б зробити все до ладу, запрошувати сюди туристичні групи, проводити екскурсії і поповнювати бюджет міста.
Сам парк тоді дійсно справив гнітюче враження: сміття, неприбрані гілки тощо. Дізнатися про те, що тут насолоджувався природою маленький Булгаков, можна лише, пройшовши від вулиці Вокзальної у протилежний бік парку, де активісти ще 20 років тому встановили пам’ятну кам’яну брилу. Утім прочитати напис про те, що колись тут була садиба родини Булгакова, майже неможливо: літери стерлися з часом, а сам напис ніхто не поновлював.
Проблемний матеріал щодо «дерибану» парку Булгакова вже був майже готовий, як раптом сталося неймовірне: влада Бучі дала «задній хід»! Важко сказати, чи місцеві обранці почули громаду (як мало б бути в ідеалі), чи про ситуацію дізналися у більш високих кабінетах і дали вказівку не псувати запланованого святкування 120–ї річниці Майстра, утім паркан швиденько прибрали, а територію парку почали нарешті облаштовувати! Але мер Бучі Анатолій Федорук досі не погоджується, що йдеться саме про парк. Мовляв, після облаштування тут буде сквер Булгакова, не більше.
«Ви ж розумна людина й маєте знати, що парком може бути територія площею не менше двох гектарів в існуючій житловій забудові, із закладами громадського харчування, сервісу тощо, — зазначив пан Федорук у коментарі «УМ». — Так, ця територія має певні межі на мапі, але позначена там не як парк. Якщо треба назвати це парком, ми назвемо. Але наразі тут буде скверик із пішохідними доріжками, зі зручним під’їздом, також ми встановимо новий пам’ятний знак із граніту з архітектурним рішенням. А де був старий кам’яний знак — розіб’ємо п’ять клумб, бо дослідники стверджують, що на території садиби Булгакових було саме п’ять клумб. Навряд чи цей об’єкт буде туристичним, але прогнозую, що прихильники творчості Булгакова до нього тяжiтимуть. Думаю, тут буде велике паломництво».
За словами мера, оскільки «Булгаков мав честь проживати в нашому місті», сквер відкриють саме до його 120–річчя. А ще проведуть театралізоване дійство на центральній площі. До участі в заходах очікують на керівництво області.
«УМ» поцікавилася: а як же власники ділянок? Пан Федорук запевняє, що проблему владнали полюбовно, запропонувавши їм ділянки в іншому місці. «Сам конфлікт виник, бо пан Бальчос живе поруч і звик виїжджати на авто по несанкціонованій дорозі, де мало бути будівництво. Але тверезий глузд узяв гору, тепер там ще й дорогу облаштовують. Тому певні непорозуміння, які виникли між міськрадою, виконкомом і цим громадянином, відійшли у минуле, — каже мер Бучі. — Пані Мерімерна, наш шанований лікар, мала весь пакет документів, оформила проект відводу ділянки, але через наближення річниці Булгакова міськрада запропонувала іншу ділянку, і вона погодилася. Людина з розумінням поставилася до значимості постаті Булгакова. Так само і пан Рибицький, у якого не було повного пакету документів, також погодився, і йому теж надали дiлянку в іншому місці. На сьогодні ці два гектари вільні від забудови, ніким не приватизовані. Територію віднесено до реєстру пам’яток, міськвідділ культури нею опікується. Запевняю, що жодного землекористувача на цій умовній території, яку ми самі визначили, немає.
Мер Федорук припускає, що журналісти шукають у цій темі негатив, тоді як варто бачити позитив. При цьому категорично не погоджується, що саме наближення святкування річниці Булгакова врятувало цю територію від забудови. «Так не можна говорити! Просто у депутатів ради попереднього скликання була специфічна позиція, та й позиція пана Бальчоса наелектризувала цю ситуацію. Як казав Булгаков: час усе розставить на місця і вилікує всіх. Так і тут, час минув і всі зрозуміли, що час творити, а не руйнувати», — каже нині пан Федорук, який свого часу поставив власний автограф під рішеннями тоді ще селищної ради.
Утім активісти громадських організацій вважають, що їм удалося врятувати парк саме завдяки святкуванню річниці Булгакова на державному рівні. Гірший сценарій прогнозує пан Бархоленко: «Чи не відновиться будівництво після святкування? Бо власники ділянок мали відмовитися від державних актів на землю, сесія — прийняти рішення щодо взяття цих ділянок до земель запасу та включити їх чи то до скверу, чи то до парку. Бо облаштовують територію до меж колишнього паркану. А що буде далі?»
Народився 15 травня 1891 року в Києві. Дитинство і юність провів у Києві (на Андріївському узвозі). Водночас, літні канікули майбутній автор «Майстра і Маргарити» проводив на садибі родини Булгакових під Києвом. Земельну ділянку загальною площею у дві десятини (близько 2,18 га) ще у 1900 році придбав у поміщика Красовського у курортній Бучі батько літератора Опанас Іванович — професор Київської Духовної академії, який на той час ще не мав нерухомості в Києві. Господарю ділянка тут відразу сподобалася: чисте повітря, багато зелені й квітів, тиша, став та близькість до місця роботи (на той час тут проклали залізничну гілку). За два роки Булгакови побудували цегляний одноповерховий п’ятикімнатний будинок iз двома верандами. Тож саме садиба в Бучі стала родовим гніздом для великої й дружної родини Булгакових (семеро дітей, два племінники, сестра померлого брата).
Згідно з письмовими свідченнями очевидців, коли Булгакови оселилися в Бучі, батьки вирішили: нехай діти ходять босими та не будуть розніженими. Тоді сусідки насмішкувато буркотіли: мовляв, професорські діти..., а ходять босими. Але Булгакови не зважали на це. Родина брала активну участь у виставах на літній сцені у Бучі. Тож саме тут Михайло Булгаков уперше став на театральні підмостки. Уже в юності у тіні місцевих дерев молодий Булгаков планував власне майбутнє разом iз коханою киянкою Тетяною Лаппа. У зрілому віці, мешкаючи у Москві, Михайло Булгаков завжди сумував за Київщиною, за «...матусиною дачею у Бучі», де він формувався як особистість, як творча людина, як громадянин.
У 1991році (з нагоди 100–річчя письменника) на місці садиби Булгакових Українським товариством пам’яток історії та культури після довготривалих історичних пошуків та наукових досліджень було встановлено пам’ятний знак. З нагоди 115–річчя Булгакова (2006 р.) одноголосним рішенням Київської облради території садиби (2,18 га) було надано статус нерухомої пам’ятки історії, історико–ландшафтного парку (заповіднику), з можливою в подальшому реконструкцією садиби–музея М. О. Булгакова. Пам’ятка територіально знаходиться у Бучі між вулицями Вокзальною та Інститутською.
«Утро. Мама в спальне дремлет.
Солнце красное взойдет,
Мама встанет и тот час же
Всем работу раздает:
«Ты иди, песок сыпь в ямы,
Ты ж из ям песок таскай...»
«Місто має бути комфортним для різних категорій населення. А дискримінація за ознакою інвалідності просто неприпустима, — заявила координатор акції, регіональний представник Національної асамблеї інвалідів Ірина Твердохліб. >>
Місяць тому п’яний депутат Генічеської райради Андрій Бульбах збив 22-річну велосипедистку, заховав іще живу дівчину в лісопосадці та швидко зник iз місця злочину. Про цей жахливий випадок «Україна молода» писала у №116 за 4—5 вересня ц. р. >>
На зупинках, у громадському транспорті тільки й розмов, що про дармовий цукор. Підсолодити життя полтавців перед виборами вирішила політична партія «Совість України», очолювана міським головою Полтави Олександром Мамаєм. В офіс партії запрошують пенсіонерів, котрі, як відомо, є найдисциплінованішими виборцями, та видають по вiсiм кілограмів цукру. >>
Одеську область, як і більшість регіонів України, упродовж останніх років шокували масштабні зловживання прибічників Віктора Януковича. Державні гроші попросту крали, — і робили це державні службовці, які мали би стояти на сторожі народних грошей. >>
Ще одним шоком для громадськості стало нещодавне призначення у Міністерство доходів і зборів, реформоване нині у Державну фіскальну службу. Посаду начальника головного оперативного управління тут зайняв Ігор Яговдик. Той самий екс-очільник Сумської області, який очолив область в останні місяці перед падінням режиму і був призначений заради «укріплення» влади «донецьких» перед останнім і вирішальним боєм з «бандерівцями». >>
Думка жінок на форумі forumok.kiev.ua Коли їхати одеським автобаном, то на 206–му кілометрі, відразу за поворотом із траси, на зеленому пагорбі з’являється красива околиця історичної Умані з уславленою Софіївкою і не менш славетним навчальним закладом — Головним училищем садівництва, заснованим ще 1844 року, як стверджують фахівці, за класичними зразками науково–освітніх осередків Західної Європи. >>
