Якщо ти не скуштував страв національної кухні країни, якою подорожуєш, — ти не бачив цієї країни. Не знаю, хто і коли це сказав, але важко не погодитися. Неможливо в усій повноті пізнати Німеччину без пива і ковбасок, Італію — без піци і пасти, Україну — без борщу і вареників, а Угорщину — без страв iз паприкою.
Звісно, не самою лише паприкою відома Угорщина. Угорська гусяча печінка і паштети з неї якістю поступаються лише французькій фуагрі, токайські вина відомі далеко за межами країни, торт «Добош» замовляли з Будапешта аж до Відня, де і своїх кондитерських винаходів вистачає, а відома біла угорська телісалямі («зимова салямі», нині найвідоміші ковбаси Pick), яка бере початок від італійської, вже давно набула національного забарвлення (і в прямому, і в переносному значенні) і зажила слави серед любителів ковбас. Але найвідоміший гастрономічний об’єкт Угорщини, беззаперечно, — паприка. Нею приправляють усі можливі страви: від сніданків до десертів. Цю спецію угорці люблять настільки, що існує щонайменше два музеї, присвячені паприцi.
Овоч Capsicum annum вирощують практично на всій території Альфьольда — угорської частини Середньодунайської рівнини, багатої на плодючі ґрунти. Щоосені кожен будинок у тамтешніх селах нагадує різдвяну ялинку, геть усю завішану гірляндами паприки, які сушаться під лагідним сонцем у в’язках або довгих сітках, схожих на рибальські. Сушені перці надійдуть у продаж або цілими у в’язках, або меленими, або у вигляді пасти в тюбиках. Міцність меленої паприки залежатиме від того, який відсоток насіння змелюють разом із перцями, і від того, наскільки ці перці витримані.
Купувати паприку краще за все не в сувенірних крамничках і ятках на центральних вулицях і площах, а на ринках, де її купують місцеві мешканці. (Свою я придбала на найбільшому критому ринку Будапешта Nagycsarnok, що неподалік від моста Свободи. Цей базар — сам по собі туристична принада, прекрасна будівля і чудовий вибір смаколиків). Паприка з ринку точно буде свіжою, можливо, навіть домашньою, і вибирати можна хоч усі вісім її видів. Яку ви хочете? Гостра (erоs) — найпекучіша паприка, її порошок має світло–брунатне забарвлення. Напівгостра (fеlеdes) — паприка середної гостроти, суміш гострої та так званої м’якої. Найпоширеніша — вишукано–солодка (еdesnemes) — це коли гострота ледь відчутна, порошок має яскраво–червоне забарвлення. Рожева (rоzsa) — м’яка паприка з яскравим ароматом, блідо–червоного кольору. Солодка (csipоsmentes csemege) — негостра паприка з багатим ароматом і смаком, колір — від світло– до темно–червоного. Пікантна (сsemegepaprika) має трохи гостріший смак, аніж солодка. Гостра пікантна (сsipоs csemege pikаns) — ще гостріший варіант солодкої. І особлива (kulonleges) — найсолодша паприка, порошок насиченого яскраво–червоного кольору.
Чи в Угорщині, чи на київському ринку не поспішайте купувати мелену паприку кілограмами, адже її аромат триматиметься щонайдовше півроку. Зберігати паприку варто у щільно закритих, захищених від сонячного світла ємкостях.
Паприкою притрушують готові страви або додають її наприкінці приготування разом з іншими спеціями. Пахощі паприки розкриваються найповніше, якщо її прогріти в олії на початку приготування їжі.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
