Свобода Великодня

«До церкви ходжу, молюся, от лише у Воскресіння не можу повірити», — такі слова можна почути від багатьох християн. Утім саме на вірі у Воскресіння заснована християнська релігія, що поширилася на всіх континентах Землі. Християни різних народів відзначають своє найголовніше свято по–різному. Українці, як відомо, печуть паски і фарбують крашанки. І пов’язують Пасху з весняним відродженням довкілля — саме розпускаються перші листочки і квіти, повертаються з вирію птахи. Природа вивільняється від зимової скутості. Ці зовнішні ознаки святкування Пасхи поєднуються з її глибинним сенсом — ідеєю свободи й перемоги над гнобителем.

Чия воля?

Новозавітна, християнська Пасха по–новому освітлює давню біблійну історію про Вихід із єгипетського рабства. Детальний опис Виходу з року в рік євреї передають наступним поколінням. Дітей навчають переживати цю подію так, ніби сталася вона за їхньої пам’яті. Бо це акт не так історичний, як духовний, що свого часу може відбутися з кожною особистістю, з кожним народом. Ніч Песаха, як зазначає іудейський богослов Єфим Свірський, — це концентрація духовної енергії народу на одній темі — темі свободи. Він наголошує, що «вихід iз рабства» і «набуття свободи» — це два різні процеси.

Новозавітна Пасха — теж вихід із рабства на свободу. Святкуючи Великдень, ми відзначаємо символічний перехід Ісуса Христа: від життя до смерті й від смерті до життя. Перший перехід — сумна «Хресна дорога», другий — радісне Воскресіння.

Це своєрідна універсальна методика визволення — власне особистісного, національного, соціального, Пригнічення тіла і душі (його так полюбляють застосовувати різні тоталітарні режими — від «казарменої дисципліни» до концтаборів) принижує богоподібність людини, її цінність. За християнським віровченням, тілесна і духовна природи у людині складають одне ціле. Утім коли людина відвертається від Бога — її душа втрачає силу. З часом тіло отримує перевагу над душею і стає її паном. Людина потрапляє в рабство пристрастей, лінощів, гордощів. Де вже тут думати про вічне життя і справедливість. Тоді починає здаватися, що «правда тільки шкодить»...

Рух до визволення

Кожен народ у своїй традиційній культурі має закодоване прагнення свободи. Ідеал свободи, суспільної справедливості, вартості життя кожної людини закладений в українських піснях — думах, псальмах, колядках, веснянках, козацьких. Такими ж були й ідеали українського визвольного руху, відображені в стрілецьких і повстанських піснях:

Десь там далеко, на Волині
Зродилась Армія УПА —
Щоби воскресла Україна
І звершилася свобода.

У ХХ столітті, у час трагедій Голодомору, нищення церкви, двох світових війн, окупацій і репресій Великдень набув для нас особливої символічності, коли після традиційного великоднього вітання українці промовляли: «Христос воскрес — воскресне й Україна!». І вірили, що мільйони наших людей — селян, що не погодилися на колгоспне рабство і завершили земний шлях у братських могилах на околицях сіл, учителів, митців, учених, які не переступили через сумління й лягли кістьми на Соловках та в інших концтаборах, січових стрільців, селян–повстанців, воїнів УНР, Української Галицької та Української повстанської армій і українці–чевоноармійців, які піднялися збройно проти окупанта і залишилися на полях битв — загинули не марно. Вони прагли свободи і, обравши шлях правди, обрали вічне життя.

Пригадаймо й українське чудо початку ХХІ століття — мирний Майдан–2004. Наша нація створила за ті 17 днів сотні шедеврів воскресної поезії:

...Народе мій, ти вистоїш, ти встоїш!
Бо ти з Христом, бо ти в святій борні!
О як же ти всю нечисть непокоїш.
Любові — так! Неволі духу — ні!

За межі его

Як зазначає богослов Григорій Ноткін, Пасха — це свято здобуття свободи... від власного егоїзму. «Головне, що має здійснити людина у своєму житті, — це вийти з Єгипту — нашого нинішнього стану з Вищого світу, з відчуття вічності й досконалості. І поки цього не відбулося, людина невільна, — пише пан Ноткін. — Перебуваючи під владою своїх природних властивостей, вона є просто покірним виконавцем закладеної в ній природної програми, а сама як особистість не існує». Поклоніння своїм природним бажанням зветься ідолопоклонством, адже всі «божки» язичницького світогляду символізують якусь тілесну втіху — багатство, здоров’я, силу. І лише Творець може допомогти людині вийти з цього «зачарованого кола».

«Чи замислювалися ми з вами, живучи в тоталітарній країні, про те, наскільки ми затиснуті в лещата умовностей, фальшивих істин, штучних обмежень, які нам диктували? Пригадуєте дівчаток і хлоп’ят у червоних галстуках, які вигукували зі сцени Палацу з’їздів: «Мы дети свободной и мирной страны»? — запитує Єфим Свірський. Він нагадує, що справжня свобода передбачає наявність повної інформації. Утім людина не може мати якнайповнішої інформації — це доступно лише Творцеві. Свобода людини — у змозі здійснювати осмислений вибір, за яким стоїть уявлення, в чому є сенс життя. «Якщо людина здійснює такий осмислений вибір — вона вільна, вона сама визначає вектор свого руху, навіть якщо цей вибір диктує певні обмеження».

ВАРТО ЗНАТИ

Є чотири різновиди свободи:

Духовна свобода — можливість висловлювати свої думки і жити згідно зі своїм світоглядом.

Фізична свобода — можливість для людини іти туди, куди вона хоче, і робити те, що хочеться.

Національна свобода — така влада, яка дозволяє людині ідентифікувати себе зі своїм народом і жити з ним.

Державна свобода — можливість людини жити під владою того уряду, який вона обирає.