Сватівська школа мистецтв імені Василя Зінкевича завжди була районною гордістю. Тут і умови для навчання сільських дітей цілком «на рівні», і в кабінетах викладачів місця на стінах не вистачає для дипломів та грамот, отриманих учнями за перемоги в конкурсах не нижче обласного. Але навіть дипломи не здатні захистити заклад від псевдореформ місцевої влади, яка намагається скоротити фінансування й чисельність школи.

На вулиці Марії Заньковецької, 10, у Києві відкрили меморіальну дошку народним артистам України — режисеру Ірині Молостовій та балетмейстеру Борису Каменьковичу. З неї подружжя корифеїв театрального та балетного мистецтва споглядатиме балкон свого будинку. Таку ідею запропонував син Молостової і Каменьковича Євген Каменькович, а втілив її в життя скульптор Володимир Щур. На вимогу замовника він зобразив пару в капелюхах. «Мама приїхала до Києва 1952 року в капелюсі, і батько завжди носив капелюхи. Тому це була моя принципова умова», — розповідає Євген Борисович.

До редакції «УМ» почали надходити листи й дзвінки від читачів, які підтримують ініціативу, озвучену Юрієм Андруховичем, про збір коштів на вручення Василеві Шкляреві Шевченківської премії від народу. «Моя пенсія невелика, — пише Олександр Миколайович Головня з Києва. — Але без вагань виділю зі свого особистого пенсійного фонду 1000 грн., щоб у черговий раз продемонструвати ціну нашої влади, рівень її культури, духовності й моралі, її ставлення до України, історії та людей». З подібною підтримкою до «УМ» звернулися Василь Калчугін із міста Глобине Полтавської області, Тетяна Бурова з Києва та інші читачі.