Риси богинi може легко вiдшукати в собi кожна жiнка. (УНІАН.)
Болен описала сім жіночих архетипів (богинь), поділивши їх на три групи.
Перша група — це т. зв. незаймані богині: Артеміда, Афіна та Гестія. Вони ніколи не були заміжні, їх не пригноблювали, не викрадали і не ґвалтували. Вони є уособленням ізольованої частини жіночої натури, яка існує сама по собі і якій немає діла до чоловіків. Тобто якщо в характері жінки домінує один із цих архетипів, то якась частина її особистості перебуває в стані незайманості (що зовсім не означає незайманість у фізіологічному значенні).
Друга група — т. зв. вразливі богині: Гера, Деметра і Персефона. Вони уособлюють традиційні ролі дружини, матері та доньки. Цим богиням весь час доводилося підлаштовуватися під інших. Коли руйнувався пріоритетний зв’язок, у них проявлялися симптоми, схожі на психологічні розлади звичайних людей. Проте кожна з них врешті долала свої проблеми.
До третьої групи належить лише одна — Афродіта, богиня кохання і краси. Болен називає її алхімічною. Чому — зрозумієте далі.
Народжена з піни морської богиня Афродiта була не просто гарною, а випромінювала світло, що все навколо робило прекрасним. Так само й жінка з відповідним архетипом має здатність звичайнісіньким речам надавати чарівного змісту. Болен називає Афродiту алхімічною богинею, бо вона робить те, що намагалися здійснити алхіміки, — «залізо» перетворює на «золото».
Головне в Афродіті — не краса, а енергетика! Про таких жінок часом кажуть: «Нічого особливого, а чоловіки навколо так і в’ються»... З іншого боку, зауважує Болен, кожна жінка, котра кохає і яку кохають, наповнюється силою Афродiти. Можна згадати безліч прикладів, коли кохання «алхімічно» змінювало людей...
А ще Афродіта — це муза для людей творчих професій. Як міфічна Афродіта вдихнула життя в кам’яну Галатею, так і жінка–муза надихає художника на перетворення звичайного матеріалу в диво...
Афродіта завжди живе «тут і зараз». Така жінка не лише закохує в себе, але й сама часто закохується. Сексуальність її не вдавана, а природня. Навіть закутана в сто одежин, вона притягатиме чоловіка сильніше, ніж «ліва» пані в негліже.
Проте енергетика Афродіти приваблює не лише чоловіків. Часто з нею хочуть дружити інші жінки, її люблять діти (свої й чужі), родичі...
Жінку–Афродіту найчастіше можна зустріти в сфері творчих професій. Вона віддає перевагу роботі, котра їй цікава, а не тій, де вища зарплата. Чоловіків зазвичай обирає (а справжня Афродіта завжди робить вибір сама!) «складних», які легко піддаються змінам настрою й не беруть на себе відповідальності.
Такі жінки часто опиняються затиснутими в лещата між власною сексуальною привабливістю з одного боку та суспільними настроями з іншого. Адже впродовж тисячоліть жіноча сексуальність у суспільстві засуджувалася. Були часи, коли жінок, схожих на Афродіт, закидали камінням. У Середньовіччя їх оголошували відьмами й спалювали на вогні інквізиції. Вияв сексуальності досьогодні вважається «смертельним гріхом» в ісламських країнах. Та й у т. зв. демократичному суспільстві в підсвідомості людей все ще панує думка про секс як «заборонений плід».
Усвідомлюючи свою магнетичну дію, далеко не кожна Афродiта вміє правильно нею користуватися. Вона може заплутатися у стосунках iз чоловіками, котрі її вроджену чарівність і щирість сприймають як сексуальний заклик.
Для дівчинки–Афродіти дуже важливо, щоб у сім’ї її розуміли й у правильному напряму спрямовували її магнетичну енергію. Також жінці цього архетипу для гармонійного розвитку потрібна допомога інших богинь. Артеміда та Афіна зроблять її більш цілеспрямованою. Гера навчить вірності. Деметра додасть терпіння. Гестія обмежить надмірну екстравертність, а Персефона зробить Афродiту здатною чути інших.
Водночас, як зауважує Джин Шинода Болен, кожна жінка має розвивати в собі якості Афродіти, адже саме ця богиня наповнює світ любов’ю та красою...
«Я сама можу потурбуватися про себе» — життєвий девіз жінок, над якими домінує цей архетип. Така жінка легко обходиться без чоловіка–захисника. Її самоідентифікація базується на тому, ким вона є і що вона робить, а не на тому, чи одружена вона і з ким. Артеміда вміє повністю зосередитися на важливому для неї предметі і не звертати увагу на оточення. Конкуренція лише посилює її «мисливський» азарт. Надзвичайна націленість на результат — головна риса жінки–Артеміди.
Такі жінки досягають великих успіхів у спорті, бізнесі, політиці (на сучасному українському політичному олімпі архетип Артеміди найкраще уособлює Юлія Тимошенко). Також їх дуже багато в різних громадських рухах, особливо — жіночих. Практично всі феміністки — «стопроцентні» Артеміди. Представниці цього архетипу цінують дружбу з іншими жінками. Їхні стосунки з чоловіками зазвичай також базуються на «взаємовигідній» дружбі, а не на сексуальній чи «шлюбній» складових.
Щоб бути щасливою у шлюбі, жінці–Артеміді потрібна «допомога» двох інших богинь — Гери (яка «зв’яже» шлюб почуттям обов’язку) та Афродіти (надасть емоційної близькості та вміння насолоджуватися коханням).
Головна психологічна проблема жінок цього архетипу — їхня безжальність і зневага до слабкості. «Полюючи» за результатом, вони зазвичай не помічають перешкод, часто густо–травмують не тільки близьких, а й «випадкових перехожих». Щоб подолати цю обмеженість, жінка–Артеміда повинна навчитися слухати (і чути!) не тільки себе, а й інших.
Гера була вірною і ревнивою дружиною Зевса. Жінка з таким архетипом може отримати гарну освіту і бути успішною в професії, проте вище за все вона цінує статус дружини (бажано — при сильному чоловікові). Для дівчини–Гери дуже важливо мати постійного бойфренда. Інститут, дискотеки, спортивна секція — для неї це, в першу чергу, місце, де можна зустріти Його. Після одруження вона ніколи не залишається на дівочому прізвищі.
У домі Гери панує культ чоловіка. Діти для неї — на другому плані. Якщо виникає конфлікт між дітьми і батьком, Гера завжди стає на бік чоловіка... Жінка з таким архетипом не відчуває потреби в близьких подругах. Найближчими товаришками їй зазвичай стають дружини чоловікових друзів.
Будучи зразком шлюбної вірності, жінка–Гера паталогічно ревнива. Її гнів у пориві ревнощів може бути нещадним. Причому свою агресію вона завжди спрямовує не на чоловіка, а на іншу жінку.
Благополуччя «стопроцентної» Гери цілком залежить від відданості партнера, від того, наскільки він цінує їхній шлюб. Нереалізовані Гери — найнещасніші жінки у світі. Але Гера, котрій удалося в мирі та доброму здоров’ї дожити з чоловіком до глибокої старості, почувається на вершині щастя. Єдина її мрія — «померти з обранцем в один день».
Жінки з архетипом Гери досьогодні переважають в українському соціумі, особливо на селі. Так, наші сільські жіночки слово «чоловік» дуже люблять замінювати займенником «мій» («свій»): «А мій поїхав на заробітки»; «Куди це ти зі своїм ходила?» тощо. Дізнавшись, що чоловік зраджує її з сусідкою, пересічна українка одразу йде «бити макітри й горщики» сусідці: мовляв, це ж вона, суча дочка, його звабила.
Щоб вийти за рамки «дружини і тільки», жінці зазвичай достатньо просто усвідомити, що цей архетип більше, ніж будь–який інший, обмежує її розвиток як особистості.
Саме для характеристики таких жінок була вигадана ідіома — «залізна леді».
Афіна керується швидше розумом, ніж серцем. В її зовнішньому вигляді немає навіть натяку на розхристаність чи епатажність — елегантний діловий костюм, акуратна зачіска, мінімум прикрас. Як і Артеміда, Афіна завжди націлена на результат. Але Афіна набагато кращий стратег і тактик. Якщо Артеміда надихнула вас на створення власної справи, то успіх проекту великою мірою залежатиме від того, чи маєте ви якості Афіни.
Така жінка може чудово зарекомендувати себе в науковій сфері, економіці, юриспруденції, інженерній діяльності — тобто там, де потрібна ясність мислення...
На відміну від Артеміди, «стовідсоткова» Афіна ніколи не є феміністкою. Поняття «жіноча дружба» їй не відоме (причиною цього зазвичай є те, що в дитинстві вона захоплювалася батьком і відчувала інтелектуальну перевагу над матір’ю).
Афіну приваблюють лише успішні чоловіки. Причому вона вміє заздалегіль вираховувати майбутнього переможця. Зневажає романтиків та мрійників, на шлюб дивиться, як на взаємовигідне партнерство. У шлюбі вона зазвичай вірна і чекає вірності від чоловіка в усьому, крім... сексу. Афіна не надає значення випадковим зв’язкам чоловіка і цим принципово відрізняється від Гери.
На думку Болен, архетип Афіни був домінуючим в характері Жаклін Кеннеді, котра, як відомо, досить лояльно ставилася до чоловікових походеньок.
У стосунках iз людьми Афіні не вистачає тепла і пристрасті. А ще у неї є здатність несвідомо залякувати людей (так званий «ефект Медузи Горгони»). Вийти за рамки свого архетипу така жінка може або під тиском обставин (наприклад, важка хвороба близької людини), або свідомо культивуючи в собі емоційну сприйнятливість і співчуття.
Жінка–Гестія (у римлян — Веста), як ніхто, вміє зосереджуватися на своїх внутрішніх переживаннях. Над такою жінкою не мають влади ні інші люди, ні чуттєві пристрасті, ні гроші чи жага слави. Гестія відчуває себе цілісною, будучи такою, як вона є.
Жінок iз домінуючим архетипом Гестії немає серед представників публічних професій. Проте їх багато в релігійних громадах, де культивуються тиша й безмовність. «В миру» Гестії зазвичай займаються традиційною жіночою роботою в офісі чи на виробництві. Поєднання Гестії з рисами інших архетипів допомагає в багатьох професіях. Наприклад, немає кращої виховательки дитсадка, ніж об’єднана Гестія й Деметра.
Дім жінки–Гестії завжди в ідеальному стані. Домашня робота для неї — один iз видів медитації, джерело тихої радості... Жінка–Гестія зазвичай має декілька подруг,які її дуже цінують. Для них вона — як тиха гавань, де можна трохи перепочити після «битви».
Незаміжні жінки–Гестії ніколи не соромляться статусу «старої діви». Але зазвичай на них ще замолоду «знаходиться покупець». Адже Гестія відповідає традиційному уявленню про «гарну дружину» — чудова господиня, не змагається за першість iз чоловіком, сама вірна і його не ревнує.
Стороннім Гестія здається залежною жіночкою. Але це оманливе враження. Певна частина її завжди залишається вільною. Без чоловіка її життя було б іншим, але змісту не втратило б. У Гестії не буває депресій, вона завжди внутрішньо мудра і піднята над суєтою життя. Тому, на думку Болен, кожній жінці варто навчитися добувати в собі хоча б краплинку цього архетипу.
Головна психологічна проблема Гестії — в її непомітності. Жити «як Гестія» означає бути тією, кого не бачать, хоча саме на ній тримається все в домі. Щоб подолати обмеженість Гестії, жінка повинна навчитися моделювати свою поведінку у різних ситуаціях.
Жінка–Деметра — це насамперед матір. Причому в неї материнське ставлення не лише до дітей, а й до всіх навколо. Деметра всіх підтримує, годує, допомагає. Жінки з таким архетипом зазвичай формуються у сім’ях, де чоловік є не надто гарним батьком, і дівчинка тісно асоціює себе з матір’ю.
Багато Деметр виходять заміж одразу після школи і лише для того, щоб якомога швидше стати матір’ю. Гарну освіту вони можуть отримати тільки тоді, якщо в них присутні риси Афіни чи Артеміди. Студентка–Деметра переписує конспекти для одногрупників, на перервах підгодовує всіх бутербродами. Бойфренда вона не обирає, а відгукується на потребу чоловіка й може бути з ним лише тому, що співчуває йому. Соціальний статус партнера її не турбує. Голодні поети, ледарі, інфантильні «мамині синки», особи з фізичними вадами — традиційний «чоловічий контингент» для таких жінок.
У стосунках із власними дітьми Деметри бувають як ідеальними матерями, так і страшенними власницями. Надміру опікуючись дітьми, вони частенько виховують iз них егоїстів... Деметра не змагається з іншими жінками через чоловіків чи професійний успіх. Її заздрість стосується лише дітей. Деметра, чиї діти виросли «хорошими людьми», — це щаслива Деметра.
Бездітній Деметрі реалізуватися легше, ніж неодруженій Гері, оскільки свою материнську любов вона адресує племінникам, учням, чоловікам, подругам, справі.
Але навіть реалізовані жінки цього архетипу схильні до депресій, адже вони весь час живуть у режимі «все віддаю, нічого не отримую». Щоб уникнути морального і фізичного виснаження, жінка–Деметра повинна навчитися ставитися по–материнськи до самої себе.
Персефона, як відомо, не була богинею, вона — донька Деметри. Проте Болен додала її до олімпійської шістки, оскільки міф про Персефону невіддільний від міфу про Деметру, й архетип жінки–доньки є досить поширеним в патріархальному суспільстві.
На відміну від Гери і Деметри, у яких домінує інстинкт, Персефона не відчуває сильних внутрішніх потягів. Це — жінка, яка НЕ діє, а перебуває під впливом інших. Піддатливість і пасивність — головні риси Персефони. Душа такої жінки навіть у похилому віці залишається незрілою.
«Вічні доньки» зростають у сім’ях, де «мама все знає». Тісний зв’язок iз батьком у більшості юних Персефон відсутній. Після школи Персефона йде вчитися або працювати, куди її влаштують. Вона може гарно вчитися, якщо в ній є хоча б трохи Афіни. Але сама ніколи не наважиться зробити кар’єру. У колективі для неї важливо мати близьку подругу — як правило, це дівчина з сильним характером.
Стосунки з чоловіками Персефона будує за принципом «Давай робити те, що ти хочеш». Втративши партнера, Персефона не надто переживає, якщо знайдеться хтось, хто надалі опікуватиметься нею — інший чоловік, син чи донька, подруга чи духовний пастир.
Слабкість характеру Персефони одночасно є її сильною стороною, оскільки, будучи найбільш аморфною з богинь, вона має найбільше шляхів для розвитку і виходу за рамки «свого» архетипу. Як і Деметра, Персефона схильна до депресій. Але якщо душа жінки переросла від образу вічно юної Дівчини до Повелительки підземного царства (як це сталося з міфічною Персефоною), то в ній часто відкривається потужне творче поле. Така жінка може «раптом» стати чудовим поетом, художником, психотерапевтом або навіть цілителем. Адже Персефона–повелителька, як ніхто, вміє спілкуватися з глибокими рівнями підсвідомості.
У кожній жінці потенційно присутні архетипи всіх богинь, які виявлять себе, залежить від багатьох факторів: вродженої схильності, особливостей виховання, впливу релігії і культури, подій життя. І, що дуже важливо, — від особистого вибору жінки.
На думку психологів, знання про «архетипи богинь» допомагає жінкам розібратися у собі, знайти джерела своїх пристрастей, розчарувань і задоволень. Розуміючи свою природу, людина може легко навчитися коригувати свою поведінку, а саме це і є головною ознакою особистісного росту.
Також ці знання можуть бути надзвичайно корисними й для чоловіків. Особливо тих, хто вважає жінок істотами абсолютно незбагненними...
Як би хто не ставився до 8 Березня, настання весни й любові до жінок ніхто не відміняв. І чотири вихідні з цього приводу в людей уже на носі. А що може бути кращим відпочинком і подарунком, до речі, ніж подорож. «УМ» склала орієнтовний тур-лист, де і за яку ціну можна провести святкові вихідні. >>
Чи не з перших днів весни перед кожним чоловіком постає питання, що ж подарувати коханій, мамі чи колезі у Міжнародний жіночий день. Кожен хоче виділитись, приємно здивувати оригінальністю подарунку та підібрати саме те, чого бажає жіноча душа. >>
Це варто спробувати хоч раз у житті! На заздрість усім, хто в мороз боїться вилізти з теплої шуби, хто злякано тупцює біля ополонки, широкими очима дивлячись на тих, хто заходить у воду. Журналiсти «УМ» цього року пiшли купатися на Водохреще в Гiдропарк. >>
У Санта Клауса нині — гаряча пора. Цими днями «найноворічніший» дідусь планети вирушає з рідного лапландського міста Рованіємі у свою щорічну навколосвітню подорож. Запрягає в сани вірного помічника — оленя на ім’я Рудольф Червоний Ніс, завантажує подарунки... Замовлення на них Санта збирає з кінця листопада. >>
Стараннями передусім наділених владою авантюристів сталося так, що за право представляти інтереси Святого Миколая в Україні впродовж останнього десятиліття неодноразово спалахували непримиренні конфлікти. >>
Багато хто знає, що відбулося майже 2000 років тому. Утім за стільки років на первісний сенс свята нашарувалося стільки нових тлумачень і видозмін пасхальних звичаїв, що межа між християнським і язичницьким ледь не стерлася. Тож «УМ» дізнавалася, що саме відзначаємо у свято Воскресіння. >>
