«Дівчинка–оркестр»

У свої дев’ять «із хвостиком» херсончанка Поліна Тарасенко грає на барабанах, саксофоні, тромбоні, трубі та роялі. Наймолодша джазова ін­струменталістка України перемогла в національному конкурсі «Диво–дитина», в номінації «Найдивовижніший». Пізніше херсонська школярка стала персональною стипендіаткою одного з благодійних фондів України.

Музикою Поліна почала займатися у неповні шість років завдяки підтримці мами — Олени Тарасенко. Дитина швидко досягла успіху й всеукраїнського визнання. Ще б пак! Адже народилася вона в такій дружній родині, яка вже давно стала місцевою знаменитістю. Тато і двоє старших братів Поліни — відомі всьому світу «змієнавти» і майстри аерофотозйомки, а мама — активний учасник зеленого туризму.

Сім’я міцна, як натуральна кава

За довгі роки знайомства якось так вийшло, що зустріч із сім’єю Тарасенкiв асоціюється в мене з ароматом чаю та кави з різних країн. На численних зустрічах зазвичай ми говорили або про фестивалі, або про перемоги в різних конкурсах за чашкою запашного напою. Ось і зараз Тетяна дбайливо розклала переді мною сімейні фотоальбоми з новими знімками й пішла заварювати каву. Справжню, з Куби. Там її зберігають у спеціальних щільних мішечках з натуральної тканини...

Роздивляюся фото. Ось старші брати Тарасенки та їхній батько запускають величезного змія на святі в Індії. А ось Поліна разом iз дитячим ансамблем «Диксиленд» на джазовому фестивалі в Коктебелі... Фотограф відобразив саме той момент, коли тонкі руки юної барабанщиці злітають угору. З–за широких спин доросліших товаришів глядачам було видно тільки величезні банти дівчинки. Однак це не завадило їм оцінити всю віртуозність гри музикантів: пізніше їх викликали на «біс».

Після успішного виступу керівник дитячого колективу Семен Ривкін навіть створив спеціальний дитячий проект «У джазі тільки дівчата». П’ятеро маленьких джазисток грають зовсім як дорослі виконавці. Їхні виступи незмінно супроводжує успіх: дівчатка — бажані гості на всіх джазових фестивалях в Україні. З найприємнiших спогадів — двотижневі гастролі по Голландії (спонсором поїздки став благодійний фонд підтримки обдарованих дітей), під час яких глядачі у Поліни постійно просили автографи. Тоді ще восьмирічна «зірочка», затамувавши подих, підписувала плакати зі своїм зображенням.

— Сцена для Поліни — це просто наркотик, — розповідає Світлана Тарасенко. — Заради визнання публіки вона з легкістю освоїла майже всі духові інструменти. Цікаво згадувати її перші репетиції, коли дитина тільки освоювала барабани: маленькі ніжки ще не діставали до педалей, і вчителю доводилося підкладати під інструмент дві великі цеглини… Ще складніше було з грою на піаніно: все–таки там головне — не стільки вміння видавати звук, скільки створювати особливий шарм гри. Вона це прекрасно розуміє, тож готова репетирувати днями, лише б добитися особливої швидкості гри та гармонійного звучання інструмента.

Чи можна вкрасти мрію у дітей?

Потрібно сказати, що Херсонський джаз–бенд «Диксиленд» давно знаменитий по всій Україні. Керівник цього дитячого колективу Семен Ривкін уже відзначив свій 85–річний ювілей, проте спочивати на лаврах колишньої слави не збирається.

— Мій дитячий колектив — це моя душа, моє життя. Я, може, тому й старію не так швидко, бо позитивно мислю, — розповідає Семен Миколайович. — Мої юні вихованці просто змушують забути про вік!

За 55 років педагогічної діяльності Семен Ривкін навчав музиці більше десяти тисяч херсонських дітей! Багато з них зберегли про ці роки найтепліші дитячі спогади. А є й такі, для кого музика стала справою всього їхнього життя.

Так сталося, що в розпал кризи дитячий колектив обікрали: з репетиційного залу вночі хтось через вибите вікно виніс музичні інструменти! Забрали два саксофони, три труби і тарілку — найдорожчі інструменти. Мами дітей проплакали весь ранок: прикро, адже саме готувалися їхати до Києва на півфінал конкурсу «Україна має талант». На початку квітня — ще один фестиваль, прямий ефір на СТБ. Колектив запросили з концертами до Франції, до Голландії. А грати — ні на чому.

— Один тільки мундштук та саксофон нашої Поліни коштує шістсот доларів, — журиться Олена Тарасенко. — Для нас це пристойна сума. А були ж там інструменти, які ще дорожче коштують! Але гроші — це ще не все. Річ у тім, що нові інструменти треба робити під замовлення, бо для дітей необхідний свій, особливий, розмір. Так що всі наші грандіозні плани зруйнувалися вмить.

І раптом телефонує Семен Ривкін: «Приходьте на репетицію!». Виявляється, десь у знайомих він позичив необхідні інструменти. Коли діти дізналися, що репетиція все ж таки відбудеться — готові були танцювати від щастя! Як вони репетирували в той день! А мами дивилися на своїх дітей і плакали від щастя...

Місцеві газети одразу оголосили збір грошей на нові інструменти для дитячого джаз–бенду, а обласний музично–драматичний театр дав благодійний спектакль, усі кошти від якого пожертвували маленьким оркестрантам. Знайшлися і серед шанувальників меценати. Словом, дуже скоро діти мали повний набір інструментів. А на решту грошей Семен Ривкін замовив у Китаї сузафон (духовий інструмент басового звучання). Тепер юним херсонським джазовим музикантам є чим дивувати публіку: адже таких музичних інструментів в Україні — лічені одиниці!

Творчість — це сімейне

— Олено, я знаю, що ви з дітьми і чоловіком уже об’їздили фактично всі країни світу зі своїми повітряними зміями. Це захоплення — заради дітей?

— Я вже переконалася, що в Україні існує стереотип, що повітряні змії — тільки дитяче захоплення. А от в інших країнах до нього ставляться по–дорослому: майже кожне містечко проводить свій фестиваль. Причому — міжнародний! Тому для нашої родини змiєнавтика й аерофотозйомка — це, швидше, справжнє наукове дослідження. Старші сини, Петя і Павлик, написали наукову працю, присвячену змiєнавтиці, та отримали нагороди Малої академії наук України. Чоловік Сергій підготував серію знімків французького містечка Дьєпп для різдвяного буклета. Я активно листуюся через інтернет зі своїми зарубіжними приятелями — обмінюємося досвідом. А Полінка в цей час розважає нас своєю грою на музичних інструментах. Ось така у нас дружна родина!

Музичні здібності допомагають Полінці безперешкодно подорожувати світом. Так, на фестивалі у Франції вона перемогла у творчому конкурсі, і як приз їй вручили запрошення на свято на сім діб. Єдина з усієї родини, вона отримала право безплатного авіаперельоту, харчування та проживання за кордоном на весь період фестивалю.

— Шкода, що мій улюблений котик на прiзвисько Саксофон залишиться вдома і буде нудьгувати, — каже Поліна, — він дістався мені як заохочувальний приз на проекті «Танцюю для тебе». З тих пір це мій найвідданіший шанувальник! А я сама буду сумувати за бабусиним борщем. Знаєте, як вона його смачно готує? Коли до нас приїжджали друзі з Америки, то спочатку тільки кривилися при слові «буряк» і головою хитали, мовляв, не їмо таке. А як скуштували... Потім ще двічі добавки просили!

...Уже пізно ввечері, коли я прощалася з цієї гостинною родиною, мені подумалося, що ось такі «прості» люди, а не політики, — повинні представляти нашу країну на міжнародному рівні. А маленька «зірочка» Полінка ще порадує світ своєю віртуозною грою на музичних інструментах. І скрізь буде з гордістю казати: «Моя Батьківщина — Україна!». Напевно, це «найдорожча» і найефективніша реклама нашої країни...