Монумент Соборності України, зведений у центрі майдану Рози Люксембург, запам’ятається харків’янам як пам’ятник iз найкоротшою історією: на 10–ту річницю Незалежності його збудували, на 20–ту — знесуть. «Пройде засідання містобудівної ради, на якому розглянуть варіанти нового монумента, — прокоментував новину мер міста Геннадій Кернес. — Це не тільки моє рішення. Це рішення в тому числі й громадських організацій, якi брали участь десять років тому у відкритті цього пам’ятника». Пан Кернес також назвав прізвища двох скульпторів, котрi вже запропонували свій проект, і повідомив, що заміна монументів пройде у рамках глобальної реконструкції згаданого майдану.
Новина про демонтаж монументальної композиції не викликала у місті жодних ідеологічних суперечок. А все тому, що у Харкові важко знайти бодай одного поціновувача скульптурного мистецтва, якому б подобався монумент, зведений десять років тому. Адже бетонний сокіл з опущеними крилами на верхівці 16–метрової колони, який мав би нагадувати птаха, готового до польоту, і водночас український герб, більше схожий на перевернутий Тризубець iз поламаним древком. У городян же з більш бурхливою фантазією композиція взагалі викликала асоціацію з африканською пальмою. Більше того, недоліки пам’ятника визнає навіть його автор Олександр Рідний, посилаючись на брак часу, відведений для його зведення. «Усе бігом, бігом, — пригадує події десятирічної давності скульптор. — Була така метушня і паніка, що ми у лихоманці навіть відлили дівчинці (у підніжжі монумента розміщено фігурку 10–річної харків’янки, яка першою народилася після проголошення Незалежності. — Авт.) дві ліві руки». Але і це ще не всі пригоди. Коли піднімали на маківку колони відлитого сокола, він упав на землю з чималенької висоти, проломивши асфальт. Будівельники думали, що й сам птах розлетиться на друзки, але той якимсь дивом уцілів.
Чи буде кращим новий монумент, наразі сказати важко. Запропоновані скульпторами проекти поки що не демонстрували широкому загалу. Не відомо також, чи встигнуть будівельники звести пам’ятник до 20–ї річниці Незалежності, адже, як і десять років тому, часу для роботи залишилося обмаль.