Влада «донецьких» відверто ігнорує всі запити та звернення української опозиції щодо вирішення особливо нагальних питань та проблем. Це, зокрема, стосується і ситуації, яка склалася з правами українців у Росії та навколо української бібліотеки в Москві. Як відомо, політична партія «Наша Україна» неодноразово звертала увагу на проблему порушення прав українців у Росії, а представники партії у парламенті зверталися з відповідними запитами до керівництва держави та МЗС. Але всі вони були проігноровані або влада відбулася формальними відписками. Активісти «Нашої України» тиждень тому пікетували російські консульства у Львові та Харкові з приводу цієї ж проблеми. І також без особливого результату.
З огляду на це голова політради «Нашої України» Валентин Наливайченко звернувся з листом до Верховного комісара Організації з безпеки і співробітництва в Європі у справах національних меншин Кнута Воллебека у зв’язку з порушенням прав української громади в Росії. У листі він засвідчив виняткову стурбованість ситуацією, яка склалася з правами українців у Росії, навів конкретні приклади утисків, а також звернув увагу на необхідність дотримання Росією своїх міжнародних зобов’язань, закріплених міжнародними та двосторонніми українсько–російськими міждержавними угодами.
Копію листа на трьох сторінках, iз повним текстом якого українською та англійською мовами можна ознайомитися на сайті «Нашої України» www.razom.org.ua, також передано до представництва Європейського Союзу та Ради Європи. Чи цей, вимушений крок сприятиме вирішенню ситуації? Впевненості немає, бо нинiшня, зовсiм не українська, влада ігнорує рекомендації та висновки найавторитетніших європейських організацій.
Позавчора Парламентська Асамблея Ради Європи схвалила резолюцію, в якій назвала дев’ять країн Європи, серед них і Україну, що ігнорують суд у Страсбурзі і в яких систематично порушують Європейську конвенцію з прав людини. У прийнятому документі ПАРЄ вказується на «системні недоліки», які мають місце в Україні, Росії, а також Болгарії, Греції, Італії, Молдові, Польщі, Румунії та Туреччині, внаслідок чого вердикти Європейського суду з прав людини не виконують або виконують занадто повільно.